Рішення № 117953037, 18.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуСправа №160/546/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, викладеної у листі від 22 листопада 2023 року №57999-46473/M-01/8-0400/23 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995-23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998 по теперішній час - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, індекс 49000 Код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) період навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995-23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998 по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, індекс 49000 Код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 21.10.2013р. він звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періодів з 01.09.1977 по 30.06.1982 відповідно до Диплому № 432990 від 30.06.1982, з 01.10.1993 по 03.05.1995 року «ЛТД» СИМ-СИМ, з 20.05.1995-23.10.1998 року ТОВ «СЕРВІС-ЦЕНТР», відповідно до трудової книжки, з 11.12.1998 по теперішній час як фізична-особа підприємець, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ФОП. За результатами розгляду вказаної заяви, Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 57999-46473/М-01/8-0400/23 від 22 листопада 2023 року відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, оскільки необхідна довідка про навчання за денною формою, з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, оскільки записи про звільнення не завірені підписами посадових осіб, з 11.12.1998 по 21.12.2000 року оскільки відсутня сплата страхових внесків за цей період, починаю з 01.01.2001 року відсутня правова відмова взагалі. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу вказані періоди, які підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим, такі дії є протиправними, що порушують його законні права на отримання належних сум пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 21.10.2023р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування періодів навчання, роботи та зайняття підприємницькою діяльністю до його страхового стажу. Листом № 57999-46475/М-01/8-0400/23 від 22.11.2023 року позивача повідомлено, що до страхового стажу позивача не зараховано: - період навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 (оскільки навчання перетинається з періодами роботи, наявними в трудовій книжці.); - періоди роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року. Період провадження підприємницької діяльності з 11.12.1998 по 31.12.2000 не зарахований до страхового стажу, оскільки згідно довідки від 08.09.2011 №9398-07114 відсутня сплата страхових внесків за цей період..

За наданими документами до страхового стажу та стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 15.08.1990 по 13.09.1993, оскільки в записах трудової книжки НОМЕР_2 відсутній підпис відповідальної особи при звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 13.09.2023р. правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №084150005069 у зв`язку з тим, що у позивача на дату звернення (06.09.2023) згідно наданих документів відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу за вислугу років. Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, як особа з інвалідністю 2 групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003.

Судом встановлено, що 23.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та доданими документами щодо зарахування періодів навчання, роботи та зайняття підприємницькою діяльністю до його страхового стажу.

За результатами розгляду вказаної заяви, Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 57999-46473/М-01/8-0400/23 від 22 листопада 2023 року повідомило позивача, що до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1977 по 14.06.1982 згідно диплому серії НОМЕР_3 , оскільки навчання перетинається з періодами роботи, наявними в трудовій книжці. Для зарахування до загального стажу періоду навчання, позивачу рекомендовано було надати довідку про навчання за денною формою. До страхового стажу позивача не зараховані також періоди роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 та з 20.05.1995 по 23.10.1998, оскільки записи про звільнення не завірені підписами посадових осіб, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Кабінету Міністрів праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Період провадження підприємницької діяльності з 11.12.1998 по 31.12.2000 не зарахований до страхового стажу, оскільки згідно довідки від 08.09.2011 №9398-07114 відсутня сплата страхових внесків за цей період.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (дані -Закон №1058).

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті тих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 04.05.1978р. міститься запис №14 про прийняття 01.10.191993р. позивача заступником директора по виробництву до «ЛТД» СИМ-СИМ та запис №15 про звільнення 03.05.1995р. позивача у зв`язку із ліквідацією підприємства «ЛТД» СИМ-СИМ. Запис №16 про прийняття 20.05.1995р. позивача технологом швейної дільниці до ТОВ «Сервіс-Центр» та запис №17 звільнено позивача 23.10.1998р. з ТОВ «Сервіс-Центр» за власним бажанням. Вказані записи містять печатки, номери та дати приказів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні на невідповідність запису №4 «…оскільки в записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідальної особи» у трудовій книжці позивача не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.

Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Також суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до страхового стажу позивача має бути зарахований спірний період трудової діяльності з 01.10.1993 по 03.05.1995 року «ЛТД» СИМ-СИМ, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року ТОВ «СЕРВІС-ЦЕНТР», оскільки підтверджений даними його трудової книжки НОМЕР_4 від 04.05.1978р.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, оскільки необхідна довідка про навчання за денною формою, суд зазначає наступне.

Згідно з п. д, ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчинив, тим самим не дотримався вимог п. 4.7. Порядку №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірного періоду до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Доказів того, що відповідач звертався до навчальних закладів для отримання підтвердження навчання позивача у відповідні періоди матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі також - Порядок № 590).

Згідно з підпунктом «і» частини 1 пункту 109 Порядку № 590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 2 пункту 109 Порядку № 590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Так, вказаною вище Інструкцією, визначено що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху.

Тобто, про період навчання особи вноситься запис у трудову книжку при навчанні на денних відділеннях. Вказаною інструкцією не було передбачено внесення записів до трудових книжок за умови навчання на вечірній (заочній формі).

Отже, весь період навчання за денною (очною) формою навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу особи.

Із записів трудової книжки позивача встановлено, що з 01.09.1977 по 30.06.1982 він навчався в Інституті текстильної та легкої промисловості.

Встановлено також, що період навчання позивача з 01.09.1977 по 30.06.1982 в Інституті текстильної та легкої промисловості ім..С.М.Кірова підтверджується Дипломом з відзнакою НОМЕР_3 з додатками, в яких зазначено, що ОСОБА_2 в 1982 році завершив повний курс названого інституту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для неврахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача відповідачем не доведені.

Як вбачається із розрахунку форми РС-право від 29 вересня 2023 року до страхового стажу позивача також не увійшов період починаючи з 11.12.1998 року по 31.12.2000 року.

З 11 грудня 1998 року ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, серії НОМЕР_5 , номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 224 017 0000 039493.

Відповідно п.2.1 розділу 11 Порядку № 22-1 Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб

- підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб

- підприємців на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Починаючи з 01 січня 2004 року сплата страхових внесків підтверджується довідкою ОК-5.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зворотній підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17 та від 30 липня 2019 року у справі №373/2265/16-а, від 01.03.2021 року у справі №423/757/17.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998р. по 24.10.2023р. (день звернення до пенсійного органу) - протиправними.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998р. по 24.10.2023р. (день звернення до пенсійного органу) та повторно розглянути його заяву від 21 жовтня 2023 року, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998р. по 24.10.2023р. протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 року, періодів роботи з 01.10.1993 по 03.05.1995 року, з 20.05.1995 по 23.10.1998 року, періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.12.1998р. по 24.10.2023р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2023 року, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя Н.В. Турлакова