Рішення № 117950038, 27.03.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 р. № 400/780/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання неправомірним та скасування рішення від 13.12.2023 №143250005019, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 1) про:

- визнання неправомірним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2023 року № 143250005019 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання з 08 вересня 2023 року призначити, провести нарахування та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058) із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.1980 року по 31.07.1981 року у «Арчединском управлении буровых работ г. Фролово Російська Федерація» (1 рік 4 місяці 25 днів).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не враховано період роботи у зв`язку з відсутністю тим, що запис у трудовій книжці про звільнення з посади не завірено підписом відповідальної особи.

Ухвалою від 31.01.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області як другого відповідача по справі.

15.02.2024 р. відповідачем 2 подано відзив на позов, де вказано, що 07.12.2023 Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закон № 1058. 07.12.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 21.09.1999 року по 21.09.1999 року, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою. Також до страхового стажу не враховано періоди роботи з 06.03.1980 року по 31.07.1981 року, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.

Відповідач 1 ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 31.01.2024 р. в електронному кабінеті. Правом на подачу відзиву не скористався. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

07.12.2023 р. позивач звернулася до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.

Рішенням відповідача 1 від 13.12.2023 р. № 143250005019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 18 років 10 місяців 17 днів. До страхового стажу враховано періоди роботи згідно протоколу опитування свідків від 07.11.2023 р. з 06.10.1993 р., оскільки свідок працювала з позивачем з даного періоду. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 21.09.1999 р. по 21.09.1999 р., оскільки запис про звільнення не завірено печаткою. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 06.03.1980 р. по 31.07.1981 р., оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, страхового стажу передбаченого пунктом 1 статті 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 20 до 30 років.

Вік позивача на момент звернення становив 63 роки 3 місяці, а до страхового стажу врахованого 18 років 10 місяців 17 днів.

Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 20 років страхового стажу. Саме відсутність 20 років страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Позивач оскаржує не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.03.1980 р. по 31.07.1981 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788), відповідно до ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У трудовій книжці позивача наявний запис № 10, згідно з яким 31.07.2081 р. її звільнено з «Арчединского управлении буровых работ» по догляду за дитиною (наказ № 312-к від 31.07.2081 р.). Після запису вказано посаду відповідальної особи («Инс. ОК»), ініціали та прізвище, засвідчено печаткою підприємства.

На час внесення вказаного вище запису діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162. За приписами вказаної Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР та КЦСПС від 06.09.1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Отже, відсутність підпису відповідальної особи не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

Суд критично ставиться до тверджень відповідачів щодо неможливості зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача в неналежному заповненні її трудової книжки немає, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. по справі № 754/14898/15-а.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним незарахування відповідного періоду до страхового стажу позивача.

Отже, рішення від 13.12.2023 р. № 143250005019 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та належить скасуванню, а відповідний період роботи належить зарахуванню до страхового стажу позивача.

Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов`язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам. Відмова відповідачів у призначенні позивачу пенсії порушує її право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відмова у призначенні пенсії істотно знижує рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст. 46 Конституції України, а отже є незаконною, порушує принципи справедливості та рівності громадян перед Законом та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання призначити, провести нарахування та виплату пенсії задоволенню не підлягає, оскільки зобов`язання відповідача 2 зарахувати до стажу спірні періоди та повторно розглянути заяву про призначення пенсії є достатнім способом захисту порушеного права позивача. Призначення та нарахування пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий стаж, та зобов`язувати органи ПФУ призначити пенсію.

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судові витрати по справі відсутні, оскільки ухвалою від 31.01.2024 р. позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання неправомірним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2023 року № 143250005019 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язання з 08 вересня 2023 року призначити, провести нарахування та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.1980 року по 31.07.1981 року у «Арчединском управлении буровых работ г. Фролово Російська Федерація» (1 рік 4 місяці 25 днів) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2023 р. № 143250005019 про відмову у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 06.03.1980 р. по 31.07.1981 р. у «Арчединском управлении буровых работ».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2023 р. про призначення пенсії.

5. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити, провести нарахування та виплату пенсії за віком з 08.09.2023 р. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27.03.2024 р.

Суддя Н. В. Лісовська