Рішення № 117949865, 26.03.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 рокусправа №380/26169/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0397963-2414-1325 від 10.04.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0397964-2414-1325 від 10.04.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0397962-2414-1325 від 10.04.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0429063-2414-1325 від 17.04.2023 р.

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними рішеннями нараховано податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вважає таке нарахування помилковим, оскільки Відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно не врахував, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 затверджено мирову угоду від 26.02.2018 р. та визнано право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості зокрема за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі № 461/171/18 ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 скасовано. Відтак, підставу для державної реєстрації ОСОБА_1 як власника об`єктів нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 скасовано, а відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ОСОБА_1 як власника трьох об`єктів нерухомості помилково не виключено. Відтак, відсутній обов`язок позивача сплатити податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості».

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №16127 від 29.02.2024 року), в якому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Позовними вимогами ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2023 р. №№ 0397962-2414-1325, 0397963- 2414-1325, 0397964-2414-1325, від 17.04.2023 № 0429063-2414-1325.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що починаючи із 30.05.2018 року на праві власності позивачу ОСОБА_1 належали такі об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 195,9 кв.м, за адресою АДРЕСА_5 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 17,8 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно вищевказаної довідки, право власності на земельну ділянку було припинено лише 08.11.2023 року, у той час як оскаржувані податкові повідомлення рішення винесенні 10.04.2023 та 17.04.2023 року, тобто до несення вказаних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно із п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, оскільки згідно відомостей наявних у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею 195,9 кв.м за адресою АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення загальною площею 17,8 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 ., у період із травня 2018 року по листопад 2023 року належала на праві власності ОСОБА_1 , то контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2023 р. № 0397962-2414-1325, 0397963-2414-1325, 0397964-2414-1325, від 17.04.2023 № 0429063-2414-1325, якими нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18, на підставі якої у нього виникло право власності на вищевказані об`єкти нерухомості, було скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі № 457/171/18.

Проте, у той же час, позивачем з моменту винесення постанови Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі № 457/171/18 і до 2023 року, тобто протягом 4 років, не вчинялись жодні дії щодо внесення відомостей про припинення права власності на об`єкти нерухомості, хоча це було в безпосередніх інтересах позивача, оскільки він повинен бути обізнаним про те, що об`єкти житлової та нежитлової нерухомості є об`єктами оподаткування.

Отже, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 10.04.2023 року та 17.04.2023 Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування даних податкових повідомлень - рішень немає.

З огляду на викладене, вважаємо, що податкові повідомлення-рішення від 10.04.2023 р. № 0397962-2414-1325, 0397963-2414-1325, 0397964-2414-1325, від 17.04.2023 № 0429063-2414-1325, якими нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021-2022 років, прийнято Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим є законним та таким, що не підлягають скасуванню.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю (вх. №18456 від 11.03.2024 року).

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно з інформацією з підсистеми «Реєстр об`єктів нерухомого майна «АІС» Податковий блок» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувають такі об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 3043,20 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 (сформовано ППР № 0397963-2414-1325 від 10.04.2023 р. на суму 296712,0 грн. за 2022 рік, сформовано ППР № 0429063-2414-1325 від 17.04.2023 р. на суму 136944,0 грн. за 2021 рік);

- нежитлове приміщення загальною площею 195,9 кв.м, за адресою АДРЕСА_5 (сформовано ППР № 0397962-2414-1325 від 10.04.2023 р. на суму 19100,25 грн. за 2022 рік);

- нежитлове приміщення загальною площею 17,8 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 (сформовано ППР № 0397964-2414-1325 від 10.04.2023 р. на суму 1735,50 грн. за 2022 рік).

У зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна дані об`єкти перебувають у власності ОСОБА_1 , податкові повідомлення-рішення від 10.04.2023 р. №№ 0397962- 2414-1325, 0397963-2414-1325, 0397964-2414-1325, від 17.04.2023 № 0429063-2414- 132.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

В силу пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.4 ст. 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як встановлено судом, ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 затверджено мирову угоду від 26.02.2018 р. та визнано право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості зокрема за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі №461/171/18 ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 по справі № 457/171/18 скасовано.

Відтак, право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 скасовано.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Також, за змістом наведеної норми вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналіз вищенаведених норм права вказує на те, що рішення суду є правовстановлюючим документом.

Оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 року по справі №461/171/18 скасовано право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 , то у позивача відсутній обов`язок сплатити податок за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Отже, за сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначене спірним податковим повідомленням-рішенням №0397963-2414-1325 від 10.04.2023 р.; № 0397964-2414-1325 від 10.04.2023 р.; № 0397962-2414-1325 від 10.04.2023 р.; №0429063-2414-1325 від 17.04.2023 р., що свідчить про невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до абз.1 ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 4544,92 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 4544,92 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0397963-2414-1325 від 10.04.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0397964-2414-1325 від 10.04.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0397962-2414-1325 від 10.04.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0429063-2414-1325 від 17.04.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 4544 (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКухар Наталія Андріївна