Рішення № 117948920, 26.03.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року Справа№200/941/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

16 лютого 2024 року адвокат Гуревич Родіон Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області:

- визнати протиправною бездіяльність управління щодо невиплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

21 лютого 2024 року представник позивача, з метою виконання вимог ухвали суду від 20 лютого 2024 року, надав до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви та доказ сплати судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі.

07 березня 2024 року відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, через електронну пошту, направив до суду відзив на позовну заяву та докази по справі, які ухвалою суду від 07 березня 2024 року повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

18 березня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі, які ухвалою суду від 18 березня 2024 року долучено до матеріалів справи.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьоїстатті 263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що щомісячні страхові виплати позивачу було припинено з 01 вересня 2017 року по 01 липня 2021 року у зв`язку з закінченням терміну дії довідки МСЕК від 19 серпня 2015 року серія 10ААА №255756. Після чергового проходження 01 липня 2021 року огляду МСЕК позивачу з 01 липня 2021 року було встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання безстроково, тому щомісячні страхові виплати продовжено з 01 липня 2021 року, враховуючи пункт 3.2.6 розділу ІІІ Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №11. Позивач наголошує, що відповідно до частини шостої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (в редакції, чинній до 01 січня 2023 року) страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК, строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. Вказує, що сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодження здоров`я. В той же час, відповідач наразі так і не сплатив позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Позивач оцінює таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права, а тому звернувся з даним позовом до суду. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на адміністративний позов, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що страхові виплати позивачу здійснювались протягом строку, встановленого МСЕК, як це передбачено частиною шостою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (в редакції, яка діяла до 01 січня 2023 року). Оскільки паперова справа позивача відповідачу не передавалась для документального підтвердження проходження огляд медико-соціальною експертною комісією, щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках направлено запити до КЗОЗ «Обласний центру медико-соціальної експертизи» Харківської області (ЕДО від 01 березня 2024 року №2000-0313-8/37519) та Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії м. Краматорськ (ЕДО від 01 березня 2024 року №2000-0313-8/37533). Згідно з інформацією Єдиної інформаційної аналітичної системи у позивача були відсутні правові підстави для отримання страхових виплат за період 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року у зв`язку з відсутністю даних про проходження огляду МСЕК в зазначений період. За даними управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області рішення про припинення виплат позивачу прийнято на підставі пункту 1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №11.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка Донецької області до с. Борова Харківської області, що підтверджується довідкою від 02 липня 2021 року №6305-5000372337 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Довідкою МСЕК (м. Краматорськ) від 01 липня 2021 року №098620 ОСОБА_1 встановлена втрата працездатності 45% з 01 липня 2021 року.

Довідкою до акта МСЕК серії 12ААА №222751 Міністерства охорони здоров`я України від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, визначено, що повторному огляду не підлягає.

Постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 06 березня 2022 року №63018/496224/55569/1 позивачу призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 22050,96 грн. з 01 березня 2022 року, безстроково.

Отже, позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Матеріалами справи встановлено, що страхові виплати за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 не виплачено.

Сторонами не заперечується, що позивач звертався до адміністративного суду з метою оскарження дій суб`єкта владних повноважень. Так, в межах адміністративної справи №200/932/22 позивач просив суд визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхуванняУкраїни в Харківській області щодо припинення виплати позивачу щомісячних страхових сумв разі часткової чиповної втрати працездатності, що компенсує відповіднучастинувтраченого заробітку з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року та зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області відновити нарахування та виплатити позивачу щомісячних страхових сумв разі часткової чиповної втрати працездатності, що компенсує відповіднучастинувтраченого заробітку з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Водночас, з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 вбачається, що підставою звернення до суду в означеній справі слугували дії суб`єкта владних повноважень під час розгляду питання поновлення страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року саме на підставі довідок №028203 від 29 серпня 2017 року та №046672 від 29 серпня 2017 року, що видано на тимчасово неконтрольованій території України.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22, яке набрало законної сили 15 листопада 2022 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

Тобто, правозастосування частини шостої статті 47 №1105-XIV до правовідносин ОСОБА_1 з органом фонду соціального страхування за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 не вирішувалось.

Разом з тим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Ізюмському відділенні ВД ФСС України в Харківській області та отримував регресні виплати в статусі ВПО на підставі довідки МСЕК № 255756 від 19.08.2015 року, дата переогляду 14 серпня 2017 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 також встановлено, що постановою Ізюмського відділення ВД ФСС України в Харківській області від 01 вересня 2017 року № 2008/55569/55569/36 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 вересня 2017 року; причина: закінчення терміну дії довідки МСЕК.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 також встановлено, що постановою Ізюмського відділення ВД ФСС України в Харківській області від 03 серпня 2021 року №63018/55569/55569/38 призначено ОСОБА_1 щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 липня 2021 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №200/932/22 не підлягають доказуванню.

02 лютого 2024 року відповідач листом «Про надання інформації» вих.№2000-0202-8/19473 розглянув запит від 27 січня 2024 року (вх.№4375/8 від 29 січня 2024 року) щодо ОСОБА_1 та повідомив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1467 «Про затвердження порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати ОСОБА_1 , які він отримував, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України. Відповідно до реєстру осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, ОСОБА_1 було припинено щомісячні страхові виплати з 01 липня 2022 року. Рішення, протоколи, постанови на підставі яких було припинено виплати ОСОБА_1 , до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не передавались. На підставі заяви ОСОБА_1 про здійснення страхової виплати від 31 жовтня 2023 року №507444, щомісячні страхові виплати продовжені з дати припинення страхової виплати управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (з 01 липня 2022 року). Так, суб`єкт владних повноважень проінформував адресата, що станом на теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як одержувач страхових виплат. Згідно з даними електронної особової справи ОСОБА_1 виплати не припинялись, заборгованість відсутня.

14 лютого 2024 року відповідач листом «Про розгляд запиту» вих.№2000-0202-8/26845 розглянув запит від 05 лютого 2024 року (вх.№6223/8 від 08 лютого 2024 року) щодо ОСОБА_1 та повідомив, що відповідно до даних електронної особової справи ОСОБА_1 перебував на обліку в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, та отримував щомісячні страхові виплати з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2017 року. Виплати було припинено з 01 вересня 2017 року у зв`язку з закінченням терміну дії довідки МСЕК від 19 серпня 2015 року серія 10ААА №255756. Підтверджено, що після чергового проходження 01 липня 2021 року огляду МСЕК ОСОБА_1 з 01.07.2021 встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання безстроково (виписка МСЕК від 01 липня 2021 року серія 12ААА № 098620). Щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 були продовжені з 01 липня 2021 року, враховуючи пункт 3.2.6 розділу ІІІ Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №11. Суб`єкт владних повноважень вказав, що відповідно до частини шостої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, (в редакції, чинній до 01 січня 2023 року) страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодження здоров`я.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

Отже, спірними питаннями у справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо невиплати позивачу заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року на підставі частини шостої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (в редакції, чинній до 01 січня 2023 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, воєнний або надзвичайний стан в Україні, зокрема, й на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону №1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим,

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною шостою статті 47 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд констатує, що не є спірним питанням даної справи причинний зв`язок між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Так, частиною сьомою статті 47 Закону №1105-XIV гарантовано, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34Закону України «Про оплату праці».

Підсумовуючи наведені положення, суд враховує, що статтею 47 Закону №1105-XIV (у редакції, чинній до 01 січня 2023 року) гарантовано потерпілому, що строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді, зокрема, МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду.

Відтак, оскільки постановою Ізюмського відділення ВД ФСС України в Харківській області від 01 вересня 2017 року №2008/55569/55569/36 позивачу припинено з 01 вересня 2017 року виплату щомісячної грошової суми з підстав закінчення терміну дії довідки МСЕК, а в подальшому отримавши звернення потерпілого та довідку МСЕК (м. Краматорськ) від 01 липня 2021 року №098620 ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого Ізюмським відділенням ВД ФСС України в Харківській області прийнято постанову від 03 серпня 2021 року №63018/55569/55569/38, якою призначено ОСОБА_1 щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 липня 2021 року безстроково, у суду є підстави констатувати, що органом Фонду соціального страхування порушено частину шосту статті 47 Закону №1105-XIV (у редакції, чинній до 01 січня 2023 року).

Вказаний висновок обумовлений тим, що постановою від 03 серпня 2021 року №63018/55569/55569/38 не вирішено питання гарантованої виплати страхових сум за період з дня їх припинення і до часу, встановленому при наступному огляді МСЕК, тобто з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Підсумовуючи, керуючись положеннями частини шостої статті 47 Закону №1105-XIV, у суду наявні всі підстави вважати, що після призначення позивачу перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 липня 2021 року, такі виплати повинні були продовжені позивачу з дати їх припинення, а саме з 01 вересня 2017 року.

Тому твердження позивача про порушення суб`єктом владних повноважень гарантованого права на отримання заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року є обґрунтованим та підтверджено матеріалами даної справи.

Суд відхиляє, твердження позивача як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, що згідно з інформацією Єдиної інформаційної аналітичної системи у позивача як потерпілого були відсутні правові підстави для отримання страхових виплат за період 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року у зв`язку з відсутністю даних про проходження огляду МСЕК в зазначений період, як таке, що спростовано матеріалами справи з підстав, що наведено вище.

В свою чергу, суд враховує, що 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.

За статтею 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Таким чином, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, та є належним відповідачем у цій справі.

Суд відхиляє посилання відповідача на той факт, що паперова справа ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не передавалась, тому відсутні підстави для виплати позивачу заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року, з підстав, що викладено вище.

Статтею 6 КАС Українивизначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakinav.Georgia, заява №17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбаченихзаконом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат за розглядаємий період, та в порушення законодавства про страхові виплати не виплачено виниклу заборгованість, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Ізюмського відділення ВД ФСС України в Харківській області щодо невиплати позивачу заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №0K84-4235-11T1-C1T7 від 20 лютого 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.

Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ізюмського відділення ВД ФСС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 березня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьоїстатті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна