Рішення № 117948462, 20.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуСправа №160/32870/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32870/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (49000, м. Дніпро, пр-т Д. Яворницького, буд. 70, приміщ. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Тернопільської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000116/1 від 26.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товарів, при цьому, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 169/24), в якому останній зазначив, що оспорюване рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та доданих до неї документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/32870/23 відмовлено.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариству з обмеженою відповідальність «Мототехімпорт» (далі ТОВ «Мототехімпорт», позивач), ідентифікаційний код 44830259, зареєстроване у встановленому порядку з 07.11.2022 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис №1002241020000101443, мвсцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Мототехімпорт» згідно КВЕД є: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

Судом встановлено, що 01.03.2023 ТОВ «Мототехімпорт» уклало з компанією JINCHENG GROUP IMP. AND EXP. CO, LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт №JNG/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту.

Компанією JINCHENG GROUP IMP. AND EXP. CO, LTD відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №JNG/1, Специфікації від 01.03.2023 №2023-1, рахунку-фактури №JNG/2023-1А від 17.04.2023 було здійснено поставку 192 мотоциклів.

Товарна партія відповідно до Специфікації від 01.03.2023 №2023-1 поставлялась на умовах FOB Чонгкінг (Китай) згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010».

19.07.2023 ТОВ «Мототехімпорт» з метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованого товару подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію №23UA403070002257U9 та документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт №JNG/1 від 01.03.2023; специфікація від 01.03.2023 №2023-1; рахунок-фактура №JNG/2023-1А від 17.04.2023; пакувальний лист; платіжні інструкції №55 від 12.04.2023 та №92 від 11.05.2023; договір ТЕО №KL-584/22 від 07.12.2022; заявка на перевезення №32 від 20.04.2023; коносамент №HS123041879 від 27.04.2023; рахунки від 22.06.2023 №182/23 та 182.1/23; акт виконаних робіт №182/23 від 25.06.2023; накладні від 07.07.2023 №304980 та №305110.

Відповідачем після опрацювання електронної митної декларації №23UA403070002257U9 від 19.07.2023 та наданих документів, направлено позивачу електронне повідомлення щодо надання додаткових документів, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивачем на вимогу відповідача, окрім раніше поданих до митного оформлення документів, листом за вих. №54 від 25.07.2023 додатково було надано: комерційну пропозицію виробника від 03.01.2023 та прайс-лист від 03.01.2023, виписку з банківського рахунку за квітень-травень 2023 року, довідку про транспортні витрати від 23.06.2023, акт виконаних робіт №182.1/23 від 17.07.2023, технічне завдання на поставку товарів від 01.03.2023, листування щодо маркування та платіжну інструкцію №2023244 від 24.07.2023, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

26.07.2023 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000116/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2023/000188.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000116/1 Тернопільською митницею зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах, поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:

- транспортних (перевізних) документів, якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- каталоги, специфікації виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- митну декларацію країни відправлення (Китай).

Прийняте Тернопільською митницею рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтоване наступним.

Автоматичною системою аналізу ризиками згенеровано одну із форм митного контролю щодо можливого заниження митної вартості за кодом Мф 203-1 Проведення повного митного огляду з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації.

Під час здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що за результатами проведеного митного огляду виявлено інші відомості щодо моделі та торговельної марки, а саме: «маркування КАМАХ Broxigar 200. Дані відомості відсутні у товаросупровідних документах та не заявлені в описі графи МД».

Також, встановлено, що морське перевезення товару з порту відправлення CHONGQING Китай до порту призначення Gdansk Польша здійснено згідно Коносаменту від 27.04.2023 №HS123041879.

Наземне перевезення залізничним транспортом згідно залізничних накладних відбулося від станції Медика до Мостиська. Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, за маршрутом Гданськ-Медики митному органу не подано.

Надані платіжні інструкція № 55 від 12.04.2023, № 92 від 11.05.2023 не містить всіх обов`язкових реквізитів, встановлених розділом II Постанови НБУ від 28.07.2023 №216.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу, у зв`язку з тим, що вартість ідентичних мотоциклів торговельної марки та моделі КАМАХ Broxigar 200 та мотоциклів зі схожими технічними характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах (lucero.com.pe, www.alibaba.com,made-in-china.com, https://ru.made-in-china.com/coJincheng-global/product_China-Jincheng-Jc200y-Dirt-Bike-Motorcycle_egyhuiyrg.html) є вищою за заявлену декларантом.

На вимогу митного органу надано прайс-лист від 03.01.2023 та комерційну пропозицію від 03.01.2023. Подані документи не містять всіх даних щодо торговельної марки та моделі, що були встановлені в ході митного огляду або тих, що заявлені в МД. Крім того, прайс-лист адресовано виключно ТОВ «Мототехімпорт» і містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB, CHONGINQ, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.

Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, повідомлено декларанта про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України.

Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію з інтернет ресурсів https://ru.made-in-china.corn/coJincheng-global/product_China-Jincheng-Jc200y-Dirt-Bike-Motorcycle_egyhuiyrg.html (додано до МД) щодо пропозиції продажу товару зі схожими технічними характеристиками від виробника JINCHENG GROUP IMP. AND EXP. CO., LTD на умовах поставки FOB на рівні 550 дол. СІІІА/шт. Митна вартість 1 мотоцикла визначена із врахуванням задекларованих витрат на транспортування 23,9584 дол. США/шт на рівні 573,9584 дол. США/шт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» не погоджується із оспорюваним рішенням Тернопільської митниці, у зв`язку з чим звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами ч. 8 ст. 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Зокрема, ч. 2 ст. 58 МК України та п. 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формально-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Тернопільська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на таке.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Щодо ненадання позивачем додаткових документів на вимогу відповідача суд зазначає таке.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем транспортних перевізних документів, слід зазначити, що останні не відповідають дійсності, виходячи з того, що з аналізу наданих декларантом ТОВ «Мототехімпорт» документів на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару вбачається, що останнім до митного органу були надані наступні транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: договір ТЕО №К-584/22 під 07.12.2022; заявку на перевезення №32 від 20.04.2023; коносамент №HS123041879 від 27.04.2023; рахунки від 22.06.2023 №182/23 та №182.1/23; акти виконаних робіт №182/23 від 25.06.2023 та №182.1/23 від 17.07.2023; довідку про транспортні витрати; накладні від 07.07.2023 №304980 та №6305110; платіжну інструкцію №2023244 від 24.07.2023. Згідно відомостей з перелічених документів, спростовуються твердження відповідача щодо неподання позивачем транспортних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, за маршрутом Гданськ-Медики, оскільки з довідки про транспортні витрати - витрати по міжнародній доставці вантажу складають, зокрема, ТЕО за межами кордону України від Гданська до Мостиська 2000 USD.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що всі складові витрати на транспортування, які поніс позивач, є документально підтвердженими та були подані митному органу.

Разом з тим, суд зауважує, що для підтвердження таких складових митної вартості як витрати на транспортування товару позивач надав відповідачу документально підтверджені дані про такі витрати, що містилися в документах, поданих за переліком, передбаченим ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. У наданих транспортних документах витрати на транспортно-експедиторські послуги розподілені до місця ввезення на митну територію України, які позивачем було включено до митної вартості. Транспортно-експедиційне обслуговування на суму 1200 USD надавалось безпосередньо на території України.

Крім того, суд зазначає, що умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачено страхування товару, оскільки останній поставлявся на умовах FОВ, що згідно Правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс означають, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Обов`язку по страхуванню товару немає ані у продавця, ані у покупця. Відтак, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а отже, відсутні підстави для підтвердження таких витрат.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу достатньо транспортних документів у відповідності до вимог ст. ст. 53, 58 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», в яких немає жодних розбіжностей.

Позивачем було надано відповідачу прайс-лист, яким визначені найменування товару, артикул, ціна.

Суд наголошує на тому, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, натомість є таким документом, який надається декларантом на вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прайс-лист не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписка з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів в силу положень ч. 3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наведені у рішенні доводи Тернопільської митниці не є належними для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товарів та доказом неможливості застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості, відповідно до вимог МК України.

За таких обставин, митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимог, встановлених ст. 55 МК України, щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів, ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Щодо виявлення інших відомостей щодо моделі та торговельної марки за результатами проведеного митного огляду, суд зазначає таке.

Позивачем до митниці надавалося листування між продавцем та покупцем щодо додаткового маркування придбаних мотоциклів, з якого було встановлено, що про наявність на товарі маркування КАМАХ декларанту стало відомо з листа продавця вже після того, як товарна партія була сформована для відправлення.

Позивачем були отримані пояснення від продавця, з яких вбачається, що маркування, відмінне від замовленого декларантом, було нанесене продавцем самостійно і випадково, без попереднього узгодження з покупцем. Продавець своїм листом запевнив, що фактично технічні характеристики мотоциклів та торгова марка «SPARK» відповідають замовленим технічним характеристикам.

Враховуючи, що товар, готовий для відправлення, мав відповідні технічні характеристики, попередньо узгоджені з покупцем, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» висунув додаткові вимоги про необхідність наявності на товарі інформаційних табличок, що підтверджують торгову марку «SPARK» тa іншу інформацію щодо виробника, відправника, імпортера. Вимоги продавця з цього питання були виконані на мотоциклах мається інформаційна табличка виробника, яка ідентифікує модель мотоцикла, торгову марку, а саме «SPARK», під якою поставляється товар, ідентифікаційні номери, інформація про виробника та імпортера. Технічні характеристики поставлених мотоциклів повністю співпадають з замовленими покупцем під час укладання Специфікації №2023-1. Ціна мотоциклів, зазначена в Специфікації, співпадає з цінами, зазначеними в інвойсі №JNG2023-1A, і підтверджується комерційною пропозицією та прайс-листом виробника товару.

Тож, наявність на пакуванні та товарі інформації щодо торгової марки «SPARK», виробника, постачальника, імпортера, а також декларування товару згідно інформації, наявної в товаросупровідних документах, відсутність в декларації неправдивих відомостей щодо істотних умов договору, ваги, кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, а також ненадання документів, що містять неправдиві відомості, свідчить про відсутність у товариства мети заявляти в митній декларації будь-які неправдиві відомості та переслідувати мету неправомірного зменшення розміру митних платежів, а також про відсутність в діях товариства ознак будь-яких порушень митних правил.

Листування щодо наявності на товарі додаткового маркування та технічне завдання на поставку товарів надавалось митниці під час митного оформлення листом товариства від 25.07.2023 № 54.

Таким чином, митному оргнау були надані вичерпні пояснення, підтверджені документально, що наявність додаткового маркування на товарі ніяким чином не впливає на числові значення вартості товару і не має впливу на правильність визначення митної вартості.

Щодо відсутності на наданих платіжних інструкціях обов`язкових реквізитів, встановлених Постановою НБУ від 28.07.2008 №216 суд зазначає таке.

Судом встановлено, що всі банківські платіжні документи, які в рамках даної поставки підтверджують факти оплати вартості товарів, і послуг з перевезення, в тому числі платіжні інструкції №55 від 12.04.2023 та №92 від 11.05.2023, містять відмітки банку, що свідчить про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і про прийняття та виконання їх банком.

Разом з цим, відповідачем не надано повної інформації з приводу того, які саме реквізити відсутні у платіжних інструкціях №55 від 12.04.2023 та №92 від 11.05.2023, встановлених Постановою НБУ від 28.07.2008 №216.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що факт оплати за товар, придбаний за зовнішньоекономічним контрактом, є підтвердженим позивачем.

Суд зазначає, що зміст оспорюваного рішення відповідача, яке є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27.09.2010 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський Суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятого рішення.

З урахуванням означеного, рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000116/1 від 26.07.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, адміністративний позов ТОВ «Мототехімпорт» до Тернопільської митниці підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду адміністративним позовом позивачем сплачено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8930,94 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №37286718 від 11.12.2023.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Мототехімпорт» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 8930,94 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (49000, м. Дніпро, пр-т Д. Яворницького, буд. 70, приміщ. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000116/1 від 26.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (49000, м. Дніпро, пр-т Д. Яворницького, буд. 70, приміщ. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 44830259) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8930 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять) грн 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.02.2024.

Суддя О.В. Царікова