Рішення № 117948453, 02.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Справа № 160/13505/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

секретаря судового засідання:Осуховської Ж.С.,

за участі:

представника відповідача:Андрух К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13505/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н.Алексєєнко, буд. 70, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 42822115) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000025/2 від 30.03.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000026/2 від 04.04.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000028/2 від 10.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17.09.2021 №YEK-1-2021-1 компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD (Китай) здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» на умовах поставки FOB згідно Інкотермс 2010. Зазначений товар надійшов на адресу позивача та був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці за електронними митними деклараціями №23UA110150003895U8 від 29.03.2023, №23UA110150004147U6 від 03.04.2023, №23UA110150004436U4 від 07.04.2023, разом з відповідними документами, зазначеними у графі 44 митних декларацій. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі МК України). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано ряд документів, що відображено безпосередньо у митних деклараціях. Втім, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 МК України митний орган запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Позивач надав відповідачу пояснення та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, проте, за результатом розгляду останніх, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.03.2023 №UA110150/2023/000025/2, від 04.04.2023 №UA110150/2023/000026/2, від 10.04.2023 №UA110150/2023/000028/2, якими митну вартість скориговано у бік збільшення, шляхом обрання резервного методу визначення митної вартості. Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/13505/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14537/23), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач 29.03.2023, 03.04.2023 та 07.04.2023 звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення трьох партій товару «Частини до ручного садового інструменту з вмонтованим бензиновим двигуном внутрішнього згоряння: тримерна шпуля, що являється робочим органом ручної мотокоси, призначена для розміщення всередині та регулювання робочої довжини ріжучого волосіння в напівавтоматичному режимі: шпулі до мотокос універсальні (адаптер/посадовий діаметр: 10x1.25FLH)», країна походження Китай. Вищезазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17.09.2021 №YEK-1-2021-1, укладеного між компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD (Китай) та ТОВ «ТД «АМТ» (Україна), специфікаціями від 28.12.2022 №4, від 29.12.2022 №5, від 30.12.2022 №6, за рахунками-фактурами від 13.01.2023 №202731, від 16.01.2023 № 202732, від 11.01.2023 №202728 та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за електронними митним деклараціями №№ 23UA110150003895U8, 23UA110150004147U6, 23UA110150004436U4. Митна вартість товарів заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України. Умовами поставки сторони визначили FOB, NINGBO, China. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МК України), у зв`язку з чим, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Митним органом 30.03.2023 отримано лист декларанта № 001-30/03 від 30.03.2023, яким повідомлено митний орган про додатково надіслані документи до ЕМД від 29.03.2023 №UA110150/2023/003895: комерційна пропозиція виробника б/н від 10.10.2022, прайс-лист б/н від 03.10.2022. Також, листом від 30.03.2023 № 001-30/03 підприємство ТОВ «ТД «АМТ» надіслано пояснення щодо виявлених невідповідностей та зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 29.03.2023 № UA110150/2023/003895 у 10-денний термін надаватись не будуть. Інших документів, згідно сформованого списку у повідомленні №1 митниці від 29.03.2023, декларантом не надано. Зауваження, викладені в надісланому митним органом повідомленні №1 від 29.03.2023, декларантом не усунені. З огляду на викладене, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000025/2 від 30.03.2023, №UA110150/2023/000026/2 від 04.04.2023, №UA110150/2023/000028/2 від 10.04.2023. З огляду на викладене, представник відповідача наголошує на тому, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача Дніпровська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

11.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь відзив (вх. №14956/23), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 перейдено зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/13505/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.09.2023. Останнє судове засідання у справі відбулось 02.11.2023.

10.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №23884/23), в яких останній надав документи та посилався на практику Верховного Суду на підтвердження доцільності застосування резервного методу визначення митної вартості товару щодо задекларованого позивачем товару.

12.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №24156/23), в яких останній заперечив щодо необхідності надання митниці витребуваних останньою додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, підтримав позовні вимоги та просив адміністративний позов задовольнити.

25.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №25734/23), в яких останній заперечив проти тверджень представника позивача щодо необхідності надання митниці витребуваних останньою додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, а також просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судове засідання, призначене на 02.11.2023, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без участі, в якому також просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2023, заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ», ідентифікаційний код юридичної особи 42822115, зареєстроване як юридична особа, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12241020000089253 від 14.02.2019, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок 70.

Основний вид економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» згідно КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

17.09.2021 між ТОВ «Торговий Дім «АМТ» (м. Дніпро), як покупцем, та компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD (Китай), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 (далі Контракт), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар, що поставляється повинен відповідати кількості, зазначеній в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за вагою згідно вазі, зазначеній у товарно-транспортній накладній (CMR або залізничній накладній або коносаменті).

Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (п. 3.1 Контракту).

Відповідно до пп. 3.1.1. Контракту, у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Згідно із п. 3.6 Контракту протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження партії товару продавець висилає на юридичну адресу покупця, вказану в п. 2.1. контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру (інвойс) на заявлену партію товару з підписом і печаткою продавця (3 оригінали), морський коносамент (3 оригінали) або телекс релиз, пакувальний лист з підписом і печаткою продавця (3 оригінали).

Згідно з п. п. 4.1, 4.3 Контракту ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміні ціни оформляється додатковою угодою після чого продавець повинен надати покупцю коригуючу Специфікацію та інвойс. У ціну товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікації №4 від 28.12.2022, №5 від 29.12.2022 та №6 від 30.12.2022, згідно з яких було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Згідно вказаних Специфікацій сторонами Контракту погоджено поставку наступного товару на умовах FOB NINGBO; оплата здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

10.01.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до контракту №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021, якою внесено зміни щодо валюти платежу та реквізитів сторін.

23.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №3/3 до контракту №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021, якою сторони дійшли згоди, що оплата за фрахт згідно рахунку від 09.03.2023 №23-РВТ-3237-1 буде виконана до 14.04.2023.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано електронну митну декларацію (далі ЕМД) №23UA110150003895U8 від 29.03.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару: зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021; додаток (специфікація) до нього №4 від 28.12.2022 та №6 від 30.12.2022; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс) №202731 від 13.01.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті №94 від 15.02.2023;

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України: коносамент №YJHYCK23010647C-1 від 29.01.2023; міжнародна товаро-транспортна накладна №UA-2303-2 від 23.03.2023; рахунок № 23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 та акт виконаних робіт від 09.03.2023; рахунок № 23-РВТ-3315-1 від 24.03.2023 та акт виконаних робіт від 24.03.2023; заявки на міжнародне морське перевезення за №7/7-2 від 30.12.2022 та №7/7-7-2 від 30.12.2022; договір ТЕО №1092022 від 01.09.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1):

1. Позивачем до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр. 44 ЕМД). Торгівельна марка «Vitals», проте, документального підтвердження торгівельної марки не надано. У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Митницею зауважено, що пряма поставка товару від його виробника або поставка від посередника, впливає на митну вартість цього товару, оскільки зовнішньоекономічна операція із залученням посередника тягне додаткові витрати (як мінімум, посередницька винагорода). Зазначене ставить під сумнів тип Контракту «угода з виробником»;

2. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Водночас, відповідно до п. 4.2 Контракту у ціну товару включена вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару;

3. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення;

4. Відповідно до п. 5.1 контракту від 17.09.2021 № YEK-1-2021-1 оплата за товар здійснюється відповідно до специфікації шляхом банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Відповідно до специфікації від 28.12.2022 № 4 здійснюється попередня оплата на суму 33443,09 дол. США, оплата в розмірі 3 728,41 дол. США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Відповідно до специфікації від 30.12.2022 № 6 оплата в розмірі 10350,00 дол. США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини 2 ст. 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларантом надано платіжне доручення від 15.02.2023 № 94 (без штампа або печатки уповноваженого банку) на суму 33 443,09 дол. США та у якому наявне посилання на специфікацію № 4 від 28.12.2022 та відсутнє посилання на специфікацію № 6 від 30.12.2022. У разі здійснення оплати за товар по специфікації від 30.12.2022 № 6, необхідно надати відповідний банківській платіжний документ. На момент заявлення товарів до митного оформлення, вартість товарів не обчислюється як ціна, що фактично сплачена;

5. Відповідно до частини 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження транспортної складової за ЕМД від 29.03.2023 №UA110150/2023/003895 декларантом позивача надано наступні документи: Договір ТЕО від 01.09.2022 №1092022 з компанією P&B Terminal SIA, Рига, Латвія; рахунок на морське перевезення від 09.03.2023 № 23-PBT-3237-1; рахунок на автомобільне перевезення від 24.03.2023 № 23-PBT-3315-1; заявки на морське та автомобільне перевезення від 30.12.2022 №№ 7/7-2, 7/7-7-2; акти виконаних робіт від 09.03.2023 та від 24.03.2023. Відповідно до CMR від 23.03.2023 №UA-2303-2, перевезення автомобільним транспортом виконано гр. ОСОБА_1 . При цьому, в матеріалах митного оформлення відсутні документи, які містять відомості про наявність договірних відносин з безпосереднім перевізником товару маршрутом м. Рига м. Дніпро;

6. Предметом договору від 01.09.2022 №1092022 (пункт 1.1) є надання експедитором (P&B Terminal) клієнту послуг транспортно-експедиційного обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі організації перевезення різними видами транспорту, перевалки в портах. Відповідно до рахунків компанії «P&B Terminal» від 09.03.2023 № 23-PBT-3237-1, від 24.03.2023 №23-PBT-3315-1, експедитором надані наступні послуги: морський фрахт контейнеру ООСU7158200, включаючи перевантаження маршрутом Нінгбо Рига на суму 430,00 дол. США; автомобільна доставка, включаючи перевантаження та транспортно-експедиторське обслуговування на території України та поза її межами маршрутом Рига Дніпро у розмірі 660,00 дол. США. З урахуванням зазначеного, в наданих документах відсутня інформація про розмір транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) при обслуговування перевезення вантажу маршрутом Нінгбо Рига;

7. Відповідно до рахунку компанії «P&B Terminal» визначено термін його оплати « 23.03.2023». Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, є банківські платіжні документи (частина 2 статті 53 МКУ). Вказані документи щодо оплати послуг транспортування до митного оформлення не надано.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч. 5 ст. 54 МК України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також декларанта додатково повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 МК України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у декларанта документи, необхідно повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення.

Листом за вих. №001-30/03 від 30.03.2023 позивачем додатково надано митниці додаткові угоди за №3 від 10.01.2023 та №3/3 від 23.03.2023 до договору ТЕО № 1092022 від 01.09.2022, комерційну пропозицію від 10.10.2022 та прайс-лист від 03.10.2022, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

У відповідь на вказаний лист Дніпровською митницею повідомлено, що зауваження, викладені в надісланому митним органом повідомленні №1 від 29.03.2023, декларантом не усунені.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000025/2 від 30.03.2023, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-r резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №23UA110150003997U3 від 30.03.2023.

Також, з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано ЕМД №23UA110150004147U6 від 03.04.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема:

1) для підтвердження митної вартості товару: зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021р.; додаток (специфікація) до нього №4 від 28.12.2022; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс) №202732 від 16.01.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті №94 від 15.02.2023;

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України: коносамент №YJHYCK23010647А-1 від 29.01.2023; міжнародна товаро-транспортна накладна №UA-2403-3 від 24.03.2023; рахунок № 23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 та акт виконаних робіт від 09.03.2023; рахунок № 23-РВТ-3315-1 від 24.03.2023 та акт виконаних робіт від 24.03.2023; заявки на міжнародне морське перевезення за №7/7-2 від 30.12.2022 та №7/7-7-2 від 30.12.2022; договір ТЕО №1092022 від 01.09.2022, додаткові угоди №3 від 10.01.2023 та №3/3 від 23.03.2023.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митницею були додатково витребувані від позивача, наступні документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом за вих. №001-04/04 від 04.04.2023 позивачем додатково надано митниці комерційну пропозицію від 31.10.2022, прайс-лист від 26.10.2022, платіжну інструкцію в іноземній валюті №94 з відміткою банку; виписку з банківського рахунку за лютий 2023, а також повідомлено митницю про те, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим, будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

У відповідь на лист за вих. №001-04/04 від 04.04.2023 митницею повідомлено, що зауваження, викладені в надісланому митним органом повідомленні №1 від 04.04.2023, декларантом не усунені.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2023/000026/2 від 04.04.2023, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-r резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 23UA110150004244U6 від 04.04.2023.

Крім того, з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано ЕМД №23UA110150004436U4 від 07.04.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема:

1) для підтвердження митної вартості товару: зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021; додаток (специфікація) до нього №4 від 28.12.2022 та №5 від 29.12.2022; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс) №202728 від 11.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №94 від 15.02.2023;

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємством надано митниці: коносамент №YJHYCK23010647В-1 від 29.01.2023; міжнародна товаро-транспортна накладна №UA-2303-1 від 23.03.2023; рахунок №23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 та акт виконаних робіт від 09.03.2023; рахунок №23-РВТ-3315-1 від 24.03.2023 та акт виконаних робіт від 24.03.2023; заявки на міжнародне морське перевезення за №7/7-2 від 30.12.2022 та №7/7-7-2 від 30.12.2022; договір ТЕО №1092022 від 01.09.2022, додаткові угоди №3 від 10.01.2023 та №3/3 від 23.03.2023.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМАМТ, наступні документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом за вих. №001-10/04 від 10.04.2023 позивачем додатково надано митниці комерційну пропозицію від 12.10.2022, прайс-лист від 05.10.2022, платіжну інструкцію в іноземній валюті №94 з відміткою банку; виписку з банківського рахунку декларанта за лютий 2023, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

У відповідь на лист вих. №001-10/04 від 10.04.2023 митницею повідомлено, що зауваження, викладені в надісланому митним органом повідомленні №1 від 07.04.2023 декларантом не усунені.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 10.04.2023 №UA110150/2023/000028/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-r резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 23UA110150004509U5 від 10.04.2023.

Водночас, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо вимог відповідача надати копію декларації країни відправлення суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ч. 5 ст. 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контрактом від 17.09.2021 №YEK-1-2021-1, укладеним позивачем з компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD (Китай) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня (п. 3.6: «Протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження партії товару продавець висилає на юридичну адресу покупця, вказану в п. 2.1. контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру (інвойс) на заявлену партію товару з підписом і печаткою продавця (3 оригінали), морський коносамент (3 оригінали) або телекс релиз, пакувальний лист з підписом і печаткою продавця (3 оригінали)»).

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, ненадання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та непідтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Стосовно висновків відповідача про ненадання належних банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5.2 Контракту від 17.09.2021 №YEK-1-2021-1, укладеним позивачем з компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD (Китай) умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

За змістом п. 3.1 Контракту конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту.

Відповідно до п. 4.1 Контракту ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту.

За умовами розділу 5 Контракту «Умови платежів» оплата товару, що постачається згідно даного Контракту, здійснюється покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця на підставі Специфікацій (Додатків) шляхом прямого банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Умови оплати кожної партії товару зазначається у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту.

Отже, товар за вказаним Контрактом поставляється партіями, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту, у яких також вказуються умови поставки партії товару, строки поставки та умови оплати кожної партії товару.

Відповідно до Специфікації №4 від 28.12.2022 здійснюється попередня оплата на суму 33443,09 дол. США, оплатив розмірі 3728,41 дол. США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Відповідно до Специфікації №6 від 30.12.2022 оплата в розмірі 10350,00 дол. США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Пунктом 4 частини 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Крім того, під час проведення консультацій із митним органом, позивач повідомляв митний орган, що фактичну оплату вартості партії товару не проводилось, оскільки, на той момент строк оплати згідно із умовами специфікацій не настав, а отже надання платіжних доручень неможливе з об`єктивних причин.

Тобто, оплата за рахунками №23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 та №23-РВТ-3315-1 від 24.03.2023 відбулася вже після складання оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, що підтверджується завіреною належним чином банком платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №6 від 13.04.2023.

Водночас, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Також, Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (постанова від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (постанова від 20.03.2018 у справі №815/4132/17).

Щодо витрат на транспортування та договірних відносин з перевізником, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу.

Законом України від 01.07.2004 №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно- експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому, в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МК України), ПК України (п. 190.1 ст. 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

Поставка товару здійснена на комерційних умовах поставки FOB Ningbo, China, згідно Інкотермс 2010. За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 року, термін базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Сторони контракту №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021 в пунктах 3.1, 3.1.1. прямо передбачили що прийняті умови поставки мають обов`язковий характер для сторін і зазначили обов`язки сторін при застосуванні умов поставки FOB , зокрема те, що «Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.».

Таким чином, з умов контракту вбачається що відповідно до узгоджених в Специфікаціях умов поставки до ціни товару автоматично додаються інші додаткові платежі відповідно до визначених умов.

Верховний Суд в постановах від 02.03.2018 по справі №804/2997/17, від 12.03.2019 по справі №817/604/17 висловив наступний правовий висновок: «Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими. Враховуючи вказані положення, у розумінні Інкотермс 2010 термін «вартість і фрахт» означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Позивачем до митниці в усіх трьох випадках декларування надані транспортні та комерційні документи (коносаменти: №YJHYCK23010647C-1, №YJHYCK23010647А-1, №YJHYCK23010647В-1 від 29.01.2023; CMR: №UA-2303-2 від 23.03.2023, №UA-2403-3 від 24.03.2023, №UA-2303-1 від 23.03.2023; інвойси № 23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 та №23-РВТ-3315-1 від 24.03.2023 , акти виконаних робіт від 09.03.2023 та від 24.03.2023, заявки на міжнародне морське перевезення №7/7-2 та №7/7-7-2 від 30.12.2022, договір ТЕО №1092022 від 01.09.2022), які підтверджують факт здійснення перевезення контейнерів від продавця до покупця, а також вартість такого перевезення, включаючи і винагороду експедитора за здійснення послуг з експедирування. Всі надані митному органу документи кореспондуються між собою, тому, митний орган мав змогу провести аналіз наданих їй документів та здійснити перевірку та контроль числових показників заявленої митної вартості в усіх трьох випадках митного оформлення товару.

В усіх трьох випадках декларування були надані акти виконаних робіт від 09.03.2023 та від 24.03.2023, які підтверджують відсутність претензій сторін щодо виконання послуг з експедирування. Інші рахунки від експедитора декларанту не надходили, а тому, транспортні витрати як складова митної вартості розраховувались виходячи з наявних документів від експедитора.

Крім того, морський фрахт контейнеру №UETU5693450, включаючи перевантаження маршрутом Нінгбо Рига, згідно даних рахунку №23-РВТ-3237-1 від 09.03.2023 становить 650 дол.США., в той час, коли митниця у графі 33 рішення №UA110150/2023/000028/2 від 10.04.2023 зазначила іншу суму у розмірі 430 дол. США , що підтверджує позицію позивача стосовно того, що митний орган при формулюванні зауважень та оформленні рішень про коригування застосовує формальний підхід.

Згідно ст. 1, ч. 1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978 перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу; коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов`язаний видати вантажовідправнику коносамент.

Згідно ст. 1 Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924 перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником».

Особливістю доставлення контейнерів в порти України з Китаю океанськими морськими лініями є те, що лінійні океанські контейнеровози, які прямують з портів Китаю ніколи не заходять в порти України для доставления контейнерів, а здійснюють перевантаження контейнерів на інші, менші судна в проміжних портах лінії, зокрема в портах Єгипту, Турції, для наступної доставки контейнерів в порти України. При цьому окремі коносаменти в зв`язку з перевантаженням контейнерів морським агентом в порту перевалки не складаються. Ця особливість врахована і при укладанні договору №1092022 транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) від 01.09.2022, укладеного між позивачем та компанією P&B Terminal SIA, Рига, Латвія.

За умовами укладеного договору компанія P&B Terminal SIA, Рига, Латвія, виступала в якості перевізника. Договором не передбачено надання перевізником транспортно-експедиторських послуг, такі послуги перевізником декларанту не надавались, а тому в рахунку на плату витрат на перевезення відсутній розмір експедиторських послуг.

Оскільки перевезення контейнерів з товарами здійснювалось в усіх трьох випадках на підставі договору ТЕО від 01.09.2022 №1092022 з компанією P&B Terminal SIA, Рига Латвія, з якою декларантом здійснюються розрахунки щодо перевезення контейнерів до пункту призначення.

Експедитор, за умовами договору, має право від свого імені укладати в інтересах декларанта договори з іншими суб`єктами господарювання для виконання зобов`язань за договором (п. 2.1.2 договору). Стосунки з безпосередніми перевізниками має лише експедитор. Ніяких стосунків з ФОП ОСОБА_1 , PEKLIMUK OLEKSANDR та WEST FRUIT GROUP LLC, як перевізником у декларанта немає, а тому, документи, які містять відомості про наявність договірних відносин з безпосереднім перевізником, у товариства відсутні.

Саме з цієї причини вартість перевантаження автоматично включається у загальну вартість морського перевезення і не є додатковими витратами для ТОВ «Торговий дім «AMT».

Між компанією «P&G Terminal SIA» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "AMT" (клієнт) укладено Договір №1092022 від 01.09.2022, предметом якого (п. 1.1. Договору) є надання експедитором клієнту транспортно-експедиторських послуг (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та іншіх вантажів клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Відповідно до п. 2.1.2 вищевказаного договору, що в рамках цього договору експедитор має право укладати від свого імені чи від імені клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов`язані з виконанням цього договору, в т. ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів та контейненрів.

При цьому, в процесі мультимодальної доставки вантажу до митного кордону України залучення перевізником до перевезення третіх осіб і виставлення єдиного рахунку для оплати послуг з перевезення не суперечать положенням Договору ТЕО №1092022 від 01.09.2022.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у позивача з ФОП ОСОБА_1 , PEKLIMUK OLEKSANDR та WEST FRUIT GROUP LLC, а, отже, у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означених суб`єктів підприємництва.

З урахуванням викладеного, зауваження митниці про ненадання документів на підтвердження договірних відносин з експедиторами є безпідставним і не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивачем було надано митниці прайс-листи виробника від 03.10.2022, 05.10.2022, 26.10.2022 та комерційні пропозиції виробника від 10.10.2022, 12.10.2022, 31.10.2022, які по своїй суті і є каталогами виробника товару.

У позивача відсутні каталоги виробника товару. До того ж вказаний документ не відноситься до переліку документів наведеного у ч.2 ст.53 МК України в підтвердження митної вартості товарів.

Безпідставним є посилання митного органу на відсутність специфікації, оскільки в графі 44 ЕМД було зазначено та фактично надано митниці специфікації №4 від 28.12.2022, №5 від 29.12.2022 та №6 від 30.12.2022.

Разом з тим, суд відзначає, що прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для нього.

Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Суд зазначає, що відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах, а саме специфікації та інвойсі.

Окрім того суд вказує, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, а декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджують вартість понесених позивачем витрат на перевезення.

Щодо документального підтвердження торгівельної марки товару, суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, при заповненні графи 31 митної декларації найменування торговельної марки зазначається за наявності у товаросупровідних та комерційних документах (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами).

В товаросупровідних документах ( інвойси №202731 від 13.01.2023, №202728 від 11.01.2023 та №202732 від 16.01.2023, специфікації №4 від 28.12.2022, №5 від 29.12.2022 та №6 від 30.12.2022) зазначена торговельна марка Vitals, у зв`язку з чим така торговельна марка зазначена і у ЕМД №23UA110150003895U8 від 29.03.2023, №23UA110150004436U4 від 07.04.2023, №23UA110150004147U6 від 03.04.2023.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень ч. 3 ст. 53 МК України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товару, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2684,00 грн підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н.Алексєєнко, буд. 70, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 42822115) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000025/2 від 30.03.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000026/2 від 04.04.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000028/2 від 10.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н.Алексєєнко, буд. 70, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 42822115) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13.11.2023.

Суддя О.В. Царікова