Рішення № 117947449, 27.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/22532/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород справуза адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Брек Л.О. до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАД № 269466 від 10.12.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАД ВР № 269466 від 10.12.2023 року.

Мотивуючи позовнівимоги вказуєна те,що 10.12.2023 року ОСОБА_1 була притягнута інспектором РПП ВП №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Канюком І.І. до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2ст.122КУпАП, за те, що остання начебто керувала транспортним засобом без увімкнених фар ближнього світла, чим порушила п. 9.8 ПДР, що було оформлено Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД ВР № 269466.

Позивач вказує на те, що дійсно рухалася приблизно о 12 год. 10.12.2023 року на автомобілі марки Citroen c4, д.н.з. НОМЕР_1 із села Ганичі в село Нересниця, Тячівського району. На узбіччі дороги між цими селами стояв поліцейський автомобіль. Поліцейськими було зупинено позивача та запропоновано надати документи, що посвідчують особу водія. Позивач зазначила, що сумка із документами знаходиться в багажнику авто, оскільки щойно чистила салон авто на авто мийці, і всі речі перенесла в багажник. На що поліцейський зауважив, що документи потрібні для перевірки і наполягав на їх наданні. Позивач вимкнула двигун автомобіля, увімкнула аварійний сигнал та вийшла зі свого авто та надала на запит поліцейського своє посвідчення водія. Поліцейський (номер шеврона 0116961) взяв документ позивача та перейшов дорогу до поліцейської машини де його чекав поліцейський ОСОБА_3 (номер шеврона 0116058). Позивач не зрозуміла значення дій поліцейських, і запитала, що відбувається, на що поліцейські в жартівливій формі повідомили, що нічого особливого, зараз вони випишуть штраф, і позивач зможе їхати далі. На таку поведінку позивач повідомила, що буде скаржитись на гарячу лінію МВС, що нею після складання оскаржуваної постанови та вручення її копії і було зроблено.

Як зазначає позивач, одразу після того, як остання повідомила патрульних, що вона скаржитемиться на їх дії, поліцейський увімкнув бодікамеру та розпочав відео зйомку з моменту, коли позивач заперечувала проти порушення нею ПДР, і інспектором ОСОБА_3 виписувалась оскаржувана постанова. При цьому, позивач зазначає, що даний відеозапис з бодікамери не був долучений до оскаржуваної постанови і при цьому даний відеозапис не фіксує правопорушення позивачем правил ПДР.

Позивач з винесенням постанови не згідна, вважає, оскаржувану постанову незаконною. Вважає, що інспектор притягнувїї до відповідальності не маючи на те підстав. Позивач вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства. Вказала, що жодного правопорушення не вчиняла і її безпідставно було зупинено поліцейським.

Позивач вказуєна те,що постанова не містить і до неї не додано, жодних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП щодо винуватості ОСОБА_1 в учиненні адміністративного правопорушення.

Позивач вважає, що дана постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання є незаконною, а тому просить суд : визнати протиправними дії інспектора РПП ВП №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Канюк І. по складанню та прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД ВР № 269466 від 10.12.2023 року; Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД ВР № 269466 від 10.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень; провадження у адміністративні справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на неї адміністаривного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; вирішити питання про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу на користь позивача з відповідача.

26.01.2024року представниквідповідача подавдо судувідзив наадміністративний позов про скасуванняпостанови усправі проадміністративне правопорушенняу якомузазначив наступне.

Водій при керуванні транспортним засобом зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватися вимог ПДР. А тому поліцейським було виявлено правопорушення, вчинене позивачкою, внаслідок чого було складено постанову серії БАД ВР № 269466 від 10.12.2023 року та притгнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що дані правопорушення поліцейським було зафіксовано ща допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18.12.2018 року №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів. Окрім того відповідач зазначає, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову. Окім того, справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, а тому сума не є спів розмірною до ціни позову. Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

21.02.2024 року представник відповідача подала до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначила, що додатки Відео 1, Відео 2, Відео 3, в силу ст.. 72 КАС України не є доказами у справі, адже зміст даних відео не підтверджує обставину того, що ОСОБА_1 було порушено ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме п.9.8 ПДР. Дані відео не були внесені відповідачем в п.7 оскарженої постанови в якості додатків. Зазначила, що Відео 1 відтворює запис з моменту того, коли позивач заперечує свою вину в адміністративному правопорушення, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вже знаходились у патрульного ОСОБА_3 , тобто момент руху автомобіля марки Citroen c4, д.н.з. НОМЕР_1 начебто без увімкнених фар відсутнє.

Зазначає, що Відео 1, Відео 2, Відео 3 фіксують відео процес складання постанови про адміністративне правопорушення, а не момент фіксації вчинення ОСОБА_1 правопорушення, за яким її притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, дані відео не є належним доказом у справі, відео не фіксують момент вчинення правопорушення, відео не внесені відповідачем як доказ в оскаржувану постанову. Вказує, що відзив не спростовує доводи та посилання позивача, по суті становить цитування положень нормативних актів, які регулюють утворення та діяльність Національної поліції, її регламент роботи в сфері дорожнього руху, а отже не стосується суті спору спростування незаконності оскаржуваної постанови. Також зазначила, що позовна заява містить обґрунтований та вичерпний перелік наданих адвокатом послуг в цій справі та їх вартість. Дана адміністративна справа є стандартною в сфері адміністративних правовідносин, а отже і вартість понесених адвокатських витрат позивачем в сумі 5000 грн. є помірним та справедливим. Так, доказами понесених позивачем витрат на представництво в даній справі адвоката Брек Л.О. є акт виконаних робіт від 19.12.2023, а також фіксальний чек 19.12.2023. У зв`язку з цим, просить суд позовну заяву задовольнити.

Позиція сторін по справі:

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Зазначила, що на відео, яке долучено відповідачем не зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, також просила суд позовні вимоги задовольнити, та відшкодувати витрати понесені на правову допомогу. В наступне судове засідання після оголошеної перерви в судовому засіданні, не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідачаГоловного управління національної поліції в Закарпатській області у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду відзив.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

26.12.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

16.01.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/22532/23 та призначено справу до розгляду.

Уданійсправізаходизабезпеченнядоказівтазабезпеченняпозовусудомнезастосовувалися.

Провадженняу справіухвалоюсуду незупинялося,атомуне булопідстав дляйого поновлення.

Заслухавши вступне слово представника позивча, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, наякихґрунтуєтьсяпозов, об`єктивнооцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенняспорупосуті, враховуючипринципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто,особливістюадміністративногосудочинстваєте,щотягардоказування в спорі покладаєтьсянавідповідача-суб`єктавладнихповноважень, який повинен надати докази, що свідчатьпроправомірністьйогодій,законністьприйнятихрішень.

Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ст.77 КАС Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яких ґрунтуються їївимоги тазаперечення. Вадміністративних справахпро протиправність рішень, дійчибездіяльності суб`єктавладнихповноваженьобов`язокщодо доказування правомірності свогорішення, діїчи бездіяльностіпокладаєтьсянавідповідача.

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходитьзнаступного.

Спірні правовідносини регулюютьсяКодексом України про адміністративні правопорушення(далі-КУпАП),ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію»,Правилами дорожнього руху, що затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(далі -ПДР) та ст.286КАС України.

Згіднозп.8ч.1ст.23ЗаконуУкраїниПроНаціональнуполіцію,поліція відповідно до покладених нанеїзавданьувипадках,визначених законом,здійснює провадження усправах про адміністративні правопорушення,приймаєрішенняпро застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом11частини1статті23 цьогоЗаконувизначено,що поліціявідповіднодо покладених нанеїзавдань регулюєдорожнійрухта здійснюєконтроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасникамитаза правомірністю експлуатації транспортних засобівна вулично-дорожніймережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно дост.14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Увідповідностідо ст.283 КУпАПрозглянувшисправупро адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Як встановленосудом,10.12.2023 року інспектором РПП ВП №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області винесенопостанову усправі проадміністративне правопорушеннясерія БАД № 269466 від 10.12.2023 року,якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальностіза вчинення10.12.2023 р. адміністративного правопорушення,передбаченого ч.2 ст.122 КУпАПусфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване нев автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення увигляді штрафув розмірі510,00 гривень, а самеза порушеннявимог п. 9.8 ПДР України.

Відповіднодоп.9.8 ПДР - на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Відповіднодоч. 2 ст. 122 КУпАП ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповіднодост.222цьогоКодексу,органиНаціональноїполіціїрозглядають справи, зокрема, про порушенняправилдорожньогоруху,втомучисліза ч.2ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.3ст.254 КУпАПпротокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбаченихст.258 цього кодексу.

Згідно з ч.2 та ч.4ст.258 КУпАПпротокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст.283 КУпАП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Ст.258 КУпАПмістить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Відповідно доп.10розділу ІІІІнструкціїз оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративніправопорушення усферізабезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані невавтоматичномурежимі, затвердженоїнаказомМВСУкраїни№1395від 07.11.2015, поліцейський оцінює доказизасвоїмвнутрішнімпереконанням,що ґрунтується навсебічному, повномуі об`єктивному дослідженні всіх обставин справи вїх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так,відповіднодост.288КУпАП, перевірказаконностіта обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушеннясудом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративногосудочинстваУкраїни.

Суд,здійснивши перевіркурішення субєктавладнихповноваженьщодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2ст.2Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, вважаєза необхідне зазначитинаступне.

Згіднозп.1ст.247КУпАПобов`язковоюумовоюпритягненняособидоадміністративної відповідальності єнаявністьподіїіскладуадміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначенанормавстановлюєобовязоксуб`єкта владнихповноваженьщодо доказування правомірності своїхрішень,дійчи бездіяльності.Оскільки позивачпроти вчинення правопорушення заперечує,відповідачзобовязаний податидоказина спростування таких заперечень. Позивач заперечує факт порушення ним ПДР.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

Всилуст.7КУпАПніхтонеможе бутипідданий заходу впливувзв`язкуз адміністративним правопорушеннямінакшеякнапідставахівпорядку,встановлених законом. Провадженняв справах про адміністративніправопорушенняздійснюєтьсяна основісуворого додержання законності. Застосуванняуповноваженими нате органами і посадовимиособами заходів адміністративного впливу провадитьсявмежах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогстатті 245 КУпАПщодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приприйняттіпостановипронакладенняадміністративногостягненнязаправиламист.252 КУпАП визначенообовязоквідповідачапровестиоцінкунаявнимдоказам,повно і об`єктивно дослідити всі обставинисправивїх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже,притягненняособи доадміністративної відповідальності,можливелишезанаявності події адміністративногоправопорушеннятавиниособиуйоговчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже,знаведенихнормвбачається,щоправовоюпідставоюдляпритягненняособидоадміністративноївідповідальностієнаявністьскладувчиненогоадміністративного правопорушення, щомає підтверджуватисяналежнимиідопустимимидоказами.

Відповіднодоч.4ст.258КУпАПувипадках,передбаченихчастинамипершоюта другою цієї статті, уповноваженимиорганами(посадовимиособами)намісцівчинення правопорушення виноситься постановаусправіпроадміністративне правопорушення відповіднодовимог статті 283 цьогоКодексу.

Відповідно доп.1,2«Інструкціїзоформленняполіцейськимиматеріалівпро адміністративніправопорушенняусферізабезпечення безпекидорожньогоруху,зафіксованінев автоматичномурежимі»затвердженоїнаказомМВС№1395від07.11.2015р.,-розглянувшисправу проадміністративнеправопорушення,поліцейськийвиноситьпостанову посправіпро адміністративнеправопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283КУпАП.

Згідно зстаттею 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.

В порушення приписів ст.283 КУпАП постанова від 10.12.2023 року не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

ПриписамиКодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ПрицьомуКодексомУкраїнипроадміністративніправопорушеннявстановлюється чітка стадійність притягненняособидовідповідальності:виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формуваннядоказовоїбази (матеріалівсправи), розгляд справипро адміністративне правопорушення.

Тобто,післявиявленняфактувчиненняправопорушенняпрацівникполіціїзобов`язаний зібрати належнітадопустимідоказитакогоправопорушення.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення нимправил дорожнього руху, вказує, що факт порушенняПДРне зафіксовано.

Так,зізмістуоскаржуваноїпостанови серії БАД № 269465 від 10.12.2023року слідує, що ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки Citroen c4, д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень.

Як встановленосудом,шляхом відтворення в судовому засіданні відеозапису знагрудних камерпрацівників поліції, вбачається, що на даному відеозаписі зафіксований факт складання протоколу щодо ОСОБА_1 , однак моменту вчинення правопорушення на даних відеозаписах не зафіксовано.

Відео 1 відтворює запис з моменту того, коли позивач заперечує свою вину в адміністративному правопорушенні, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вже знаходились у патрульного поліції. Момент руху автомобіля марки Citroen c4, д.н.з. НОМЕР_1 не зафіксовано.

Відео 1, Відео 2, Відео 3 фіксують відео процес складання постанови про адміністративне правопорушення, а не момент фіксації вчинення ОСОБА_1 правопорушення, за яким її притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, дані відео не є належним доказом у справі, відео не фіксують момент вчинення правопорушення. Окрім того, відеозапис не внесено відповідачем як доказ в оскаржувану постанову.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічнихприладівта технічних засобів, що мають функціїфото-ікінозйомки, відеозапису чизасобівфото-і кінозйомки, відеозапису,що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Окрімтого,в порушення вимог ч.3ст.283 КУпАП оскаржуванапостанованеміститьвказівки про долучення до постанови відеозапису, показання технічнихприладів, яким зафіксовано правопорушення, якдоказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, із зазначенням технічного засобу, якимйогоздійснено.

Пунктом 24Постанови ПленумуВерховного Судувід23.12.2005р. №14«Пропрактику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини протибезпеки руху та експлуатаціїтранспорту,атакожпроадміністративніправопорушеннянатранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При розгляді даної справи, суд враховує правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, згідно якої спостереження працівником поліції повинно бути зафіксоване на матеріальному носії.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує при прийняті рішенняу данійсправі правовупозиціюВерховного СудуУкраїни ускладі колегіїсуддів Касаційногоадміністративногосуду викладенуупостанові усправі №524/9716/16-а від13.02.2020року,згідно якої -уразі відсутностівоскаржуваній постановіпо справі проадміністративне правопорушенняпосиланьнатехнічний засіб,за допомогою якого здійснено відеозапис,такийвідеозаписзгідно звимогамист.74КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановіВерховного Судуускладіколегії суддівКасаційногоадміністративногосуду у справі№524/1284/17від 19.02.2020року.

Порядоквикористанняфототавідеотехнікивстановлюєтьсяп.9ч.1ст.31таст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію».

Прицьомунормастатті31ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію»єзагальноюнормою,яка безпосередньонерегламентуєпорядокзастосуваннятехнічнихприладів та технічних засобів.

Згіднозстаттею31Закону№580-VIII,поліціяможе застосовуватипревентивні заходи, серед яких:перевіркадокументівособи;опитуванняособи;зупинення транспортногозасобу; застосування технічних приладівітехнічнихзасобів, щомаютьфункції фото-ікінозйомки, відеозапису, засобів фото-ікінозйомки,відеозапису.

Спеціальноюнормою,якарегламентуєпорядокзастосуваннятехнічнихприладівта технічних засобів,щомаютьфункції фото-ікінозйомки,відеозапису,чизасобів фото-ікінозйомки, відеозапису єст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію».

Пункт2частини1ст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональну поліцію» чітко встановлює порядок використаннятехнікивправовідносинахщодобезпекидорожньогоруху,видитехнікитаумовиїї використання.

В частинідоводівпредставникавідповідача проврахуваннясудом компактдиску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якомузафіксовано факт вчинення позивачем адміністративногоправопорушення,судзазначаєнаступне.

Відповіднодостатті283КУпАП,розглянувшисправупроадміністративнеправопорушення,орган(посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Постановаповиннамістити:найменуванняоргану(посадовоїособи),якийвиніспостанову, дату розглядусправи;відомостіпроособу,щодоякоїрозглядаєтьсясправа; опис обставин, установлених при розглядісправи;зазначеннянормативногоакта,який передбачаєвідповідальність задане адміністративне правопорушення;прийнятепосправірішення.

Постановапосправіпроадміністративнеправопорушенняусферізабезпеченнябезпекидорожньо-горуху,крімданих,визначенихчастиноюдругоюцієїстатті,повиннаміститивідомостіпро:дату,часімісцевчиненняадміністративногоправопорушення;транспортнийзасіб,якийзафіксовановмомент вчинення правопорушення (марка,модель,номернийзнак); технічний засіб, яким здійсненофотоабо відеозапис; розмірштрафутапорядокйого сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення тапорядокйого оскарження; відривну квитанціюіззазначенням реквізитівта можливих способів оплати адміністративного стягнення увиглядіштрафу.

Приписамич.3ст.283КУпАПчіткопередбаченоімперативнийобов`язоквідповідачащодозазначеннятехнічногозасобу,якимздійсненофото-абовідеозаписупостанові посправіпро адміністративне правопорушенняусферізабезпеченнябезпекидорожньогоруху.

В силу вимог ч.ч. 1-3ст 70 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зоруст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно,слідзазначитипровідсутністьналежнихдоказіввчиненняпозивачемправопорушеннявстановленогочастиноюдругою ст. 122КУпАП,оскільки відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, поданийвідповідачемнапідтвердженняфакту порушення позивачемправилдорожнього руху,не може вважатися належнимдоказом у зв`язку зтим,що оскаржувана постановасерії БАД №269466 від 10.12.2023 року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посиланьнатехнічний засіб,за допомогою якогоздійсненодану фіксацію правопорушення. Інших доказів правомірності винесення оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не надано.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 , заперечує факт порушення неюправил дорожньогорухута зазначає на неповноту та необ`єктивність з`ясування фактичних даних по справі, відсутність доказів її вини.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 10.12.2023 року, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП.

Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 , факту порушенняПДРпри винесенні оскаржуваної постанови поліцейським всуперечст.245 КУпАПне було вжито заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідженні всіх обставин справи.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушенняне проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст.278,279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2статті 251 КУпАПвстановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останньої.

Судзвертаєувагу,щопроцесуальнийобов`язокщододоказуванняправомірностівинесенняпоста-новипропритягненняособидоадміністративноївідповідальностівідповіднодоположеньдіючогона час виникненняспірних правовідносинпроцессуального законодавствапокладено на відповідача.

При цьому,судзазначає, що складення постанови з дотриманням вимогст.283КУпАПнеє достатнімдоказомпідтвердженнявчиненогоособоюправопорушення,оскількисамепособіописання адміністративногоправопорушеннянеможебутиналежнимдоказомвчиненняособоютакогопорушення. Така постановапосвоїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованогоправопорушення,якомупередуєфіксуванняцьогоправопорушення.

Наведенийвисновокузгоджуєтьсяіз позицієюВерховногоСуду,викладеноюу постанові від26 квітня 2018рокуусправі№338/1/17.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчихнорм,запереченняпозивачащодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстависудудійти висновку, що відповідач,яксуб`єктвладних повноважень, повинен бувзібрати докази, якіб підтверджували наявністьскладу правопорушеннята спростувати позицію позивача, однакдоказівтого, що ОСОБА_1 , порушила вимоги ПДР України не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.

Виходячиізнаведеного,шляхомспівставленнязібранихпосправідоказів,зврахуванням встановленогоКАСУкраїниобов`язкудоказуванняправомірностісвогорішення,діїчибездіяльності,судприйшовдовисновкупро недоведеність винипозивачав скоєнні адміністративного правопорушення.

Такимчиномсуд,враховуючи правову позицію викладену у вищезазначених постановах Верховного Суду, вважає,щовідповідачемнедоведенофактувчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскількизнаявнихусправідоказівне вбачається , що позивачем порушено правила дорожнього руху.

Увідповідностідоч.3ст.62КонституціїУкраїни,усісумнівищододоведеностівиниособи тлумачаться наїїкористь.

ВсвоїхрішенняхЄвропейськийсудз правлюдини,юрисдикціяякогопоширюється навсі питання тлумаченняізастосуванняКонвенції (п.1ст.32Конвенції)неодноразово наголошував, що судприоцінці доказів керуєтьсякритерієм доведення «поза розумним сумнівом».Таке доведення може випливатизі співіснування достатньо вагомих, чіткихіузгодженихміж собою висновків абоподібних неспростованих презумпцій щодофактів:(п.45РішенняЄСПЛ усправі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р.,заява№21037/05;заява №38683/06;п.75 Рішення ЄСПЛу справі «Огороднік протиУкраїни» від 05.05.2015р., заява№29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛу справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р.,заява№12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповіднодоч.2ст.2КАСУкраїниусправахщодо оскарженнярішень, дійчи бездіяльності суб`єктіввладнихповноважень адміністративнісуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1)на підставі,умежахповноваженьта успосіб,що визначені Конституцієюта законами України; 2)звикористаннямповноваженнязметою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобтозурахуваннямусіх обставин, що маютьзначення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) здотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючивсім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансуміжбудь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод таінтересів особи іцілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особина участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобтопротягом розумного строку.

Повноваження адміністративногосудуусправахз приводурішень,дійчи бездіяльності суб`єктів владнихповноваженьщодопритягнення доадміністративної відповідальності, визначені ст.286КАС України.

Так,відповіднодоч.3ст.286КАСУкраїни,за наслідкамирозглядусправиз приводу рішень, дійчибездіяльності суб`єктіввладнихповноважень усправах про притягненнядо адміністративної відповідальності місцевийзагальнийсуд як адміністративний маєправо:1) залишити рішеннясуб`єкта владнихповноважень без змін, апозовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень інадіслати справу нановийрозгляддо компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноваженьі закрити справупро адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення вмежах, передбачених нормативним актомпро відповідальність заадміністративне правопорушення, зтим, однак,щобстягненнянебулопосилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати дії інспектора поліції протиправними.

Таким чином,проаналізувавши вищенаведеніправові норми,суд вважає,що визнаннядій інспектора поліції протиправними підчас розглядусправи всуді проскасування постановипро притягненняпозивача доадміністративної відповідальності додаткового вирішенняне потребують,оскільки скасуванняпостанови включаєв себеі перевіркудій поліцейськогопри винесенніпостанови пропритягнення доадміністративної відповідальності, а відтак позовна вимога про визнання дій інспектора поліції протиправними не підлягає до задоволення.

Напідставіаналізунормзаконодавстватаобставинсправи,суд дійшов до висновку щовірним способом відновленняпорушенихправпозивачаєскасування постанови по справі про адміністративне правопорушеннясеріїБАД № 269466 від 10.12.2023 року, тазакриття провадження усправі,щовідповідаєположеннямч.3 ст.286 КАС України.

Підсумовуючи вказане, з оглядунавстановленівсудовомузасіданніобставинитавизначені відповіднодонихправовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП,недотриманнявимогщодосвоєчасного,всебічного,повногоіоб`єктивногоз`ясуваннявсіхобставинсправитаналежногодокументуванняобставинадміністративного правопорушення,єпідставоюдляскасуванняпостановиБАД №269466від10.12.2023року,якою ОСОБА_1 визнановинноюувчиненніадміністративного правопорушення,передбаченогоч.2ст.122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Відповідно дост.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1ст.139 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцієювід 19.12.2023 року.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 536,80грн.

Щодо судовихвитрат направову допомогу, які поніс позивач в зв`язкуз розглядом даної справи, то слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012(далі - Закон)договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1ст. 1 Законувизначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 1 Закону,видами адвокатської діяльності є, зокрема,надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно дост. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідност. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомогиклієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для змінирозміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про наданняправової допомоги.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: акт приймання-передачі послуг від 19.12.2023 року, товарний чек від 19.12.2023 року на суму 5000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві зазначав, що дана справа розглядається за правилами спрощеного провадження, а тому не є спів розмірною до ціни позову.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятійстатті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Суд звертає увагу, що питання застосування частини сьомоїстатті 139 КАС Українищодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20),від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки належить сплатити.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні по справі "Бєлоусов проти України" (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: "... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України" (Savin v. Ukraine), п. 97)".

Разом з тим, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьомусудом, враховано,незначну складністькатегорії справи,виходячи зусталеної правовоїпозиції утаких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та визначення їх в розмірі 2500 грн.

На підставі ст. ст.6-14, 25,32,77,205, 241,243 -246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.33, ч.2 ст.122, ст.ст.247, 251, 258,268,280,283,284КУпАП, суд, -

ухвалив:

Адміністративнийпозов ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Брек Л.О. до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАД № 269466 від 10.12.2023 року задовольнити частково.

Скасуватипостановуусправіпроадміністративнеправопорушеннясерії БАД № 269466 від 10.12.2023 року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчиненняадміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 536,80 грн.

Стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, місце знаходження : 88000, м. Ужгород, вул. Ференця Ракоці, буд. 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 2500,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідноч.2ст.271КАСУкраїникопіїсудовихрішеньусправах,визначених цією статтею, невідкладно видаютьсяучасникамсправиабонадсилаютьсяїм,якщовони не були присутні підчас його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст.286КАСУкраїни у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, місце знаходження : 88000, м. Ужгород, вул. Ференця Ракоці, буд. 13)

Дата складання повного тексту судового рішення 27.03.2024 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца