Рішення № 11794523, 14.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.10 р. Справа № 12/189пн

Господарський суд донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 за довір.

від відповідача ОСОБА_2 за довір

від другого відповідача за зустрічним позовом не з”явився

від першої третьої особи ОСОБА_3 за довір

від другої третьої особи

від третьої третьої особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк

до Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м.Донецьк

про визнання права власності

та зустрічного позову

Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь”, м. Донецьк

до - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк

- Закритого акціонерного товариства Фірма “Вугілляторгобслуговування” м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

- Донецька міська Рада, м.Донецьк

- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк

- Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” м.Донецьк

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м.Донецьк

до Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м.Донецьк про визнання права власності на 3/100 частки частки у будівлях складу літ У-1 та АБК літ Ц-2 розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Складська, 1

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 392 ЦК України, умови договору, тощо.

Відповідач позовні вимоги не визнав та, в свою чергу, звернувся до позивача з зустрічною позовною заявою та просив суд:

- виділити будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м. які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 у натурі виключити її зі складу об”єкту “будівлі” зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- припинити право спільної власності на 9/100 об”єкту за типом будівлі зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- визнати право власності на самочинно переобладнану з будівлі майстерні будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та самочинно зведену будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Складська 1 “в” .

В обгрунтування своїх позовних вимог відповідач ( позивач за зустрічним позовом) посилався на ст. 392 ЦК України, договір купівлі-продажу, тощо.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням щодо залучення до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Донецьку міську раду, м.Донецьк, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк, Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” м.Донецьк

Клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 06.10.2010 р. до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Донецьку міську раду, м.Донецьк, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк, Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” м.Донецьк, які надали відповідні пояснення

Ухвалою суду від 06.10.2010 р. було залучено в якості другого відповідача за зустрічним позовом Закрите акціонерне товариство Фірму “Вугілляторгобслуговування”, яке не заперечувало проти визнання права власності за відповідачем ( позивачем за зустрічним позовом) та просило суд розглянути справи без участі його представників. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

02.06.1996 р. між ЗАТ Фірма “Вугілляторгобслуговування” ( продавець) та ТОВ МП “Торго-Уголь” ( покупець) було підписано договір купівлі-продажу, згідно якого останнє набувало право власності на приміщення площею 761,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

17 травня 1999 р. сторони підписали між собою акт приймання-передачі приміщення технічної майстерні інв ; 1013, площею 749,8 кв.м.

06.04.2000 р. сторони підписали між собою додаткову угоду до договору, згідно якої домовилися, що право власності продавця за вище зазначеним договором підтверджується договором купівлі-продажу від 12.05.1994 р. за № 389 між Представництвом Фонду державного майна України в Донецькій області та Донецьким обласним орендним підприємством робітничого постачання Вугільної промисловості “Донецьквугілляторгобслуговування”, зареєстрованої в Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, довідкой характеристикой Бюро технічної інвентаризації м. Донецька від 03.04.2000 р. за № 52. Площа передаваємой технічної майстерні літ. У-1 складає 749,8 кв.м.

До матеріалів справи додано копія реєстраційного посвідчення, виданого КП БТІ у квітні 2000 р. , згідно якого будівля технічної майстерні літ У-1 площею 749,8 кв.м. належить Малому підприємству товариству з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь.”

17.10.2000 р між Виконавчим комітетом Донецької міської ради, м.Донецьк ( орендодавець) та малим підприємством товариством з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендар прийняв строком на 15 років в строкове платне користування земельну ділянку на території Калінінського району м. Донецька по вул. Складській, 1 площею 2458кв.м. для розміщення існуючих будівель та споруд по вул. Складській, 1

В той же час, згідно витягу з реєстру права власності, наданого КП БТІ м. Донецька від 02.01.2008 р. будівля літ У-1, складає лише 9/100 загального об”єкту “будівлі” , який знаходиться за адресою: м.Донецьк вул. Складська, б.1.

Іншим співвласником об”єктів “ будівлі”, які розташовані за адресою: м.Донецьк вул. Складська, б.1. є Закрите акціонерне товариство фірма “Вугілляторгобслуговування”.

Крім того відповідачем ( позивачем за зустрічним позовом) по цій справі на земельній ділянці було зведено будівля літ. Ц-2.

Споруди за літ. Ц-2 та літ У-1, згідно пояснення позивача на цей час огороджені та використовуються окремо від інших споруд об”єкту.

Відповідно до висновків АТЗТ “Донбасреконструкці” про технічний стан цих будівель, будівлі придатні для експлуатації та не порушують будівельних норм та правил.

Згідно висновку судового будівельно-технічного експерта Вовк Є.Ю., є технічна можливість виділу цих споруд у натурі із загального об”єкту за типом “будівлі”.

Як зазначалося вище відповідач, позивач за зустрічним позовом, просить суд

- виділити будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м. які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 у натурі виключити її зі складу об”єкту “будівлі” зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- припинити право спільної власності на 9/100 об”єкту за типом будівлі зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- визнати право власності на самочинно переобладнану з будівлі майстерні будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та самочинно зведену будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Складська 1 “в” .

Розглядаючи зустрічний позов суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 358 ЦК України здійснення права спільної часткової власності встановлює, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласнкиів, які володіють і користуються спільним майном відповідної матеріальної компесанції.

Співласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. ( ст. 364 ЦК України)

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач за зустрічним позовом є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу за зустрічним позовом на 15 років під існуючими будівлями.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Проведення власником майна, реконструкції цього майна, не позбавляє його права власності на реконструйоване майно виходячі з приписів ст.ст. 319-320 ЦК України.

Що стосується, що спірне майно літ. Ц-2 не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача за зустрінчим позовом до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.

З огляду на наведене позовні вимоги відповідача ( позивача за зустрічним позовом) є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується первісного позову, то він не підлягає задоволенню з наступних підстав

01.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір на пайову участь у будівництві, згідно якого сторона 1 ( відповідач) приймає сторону 2 ( позивач) у пайове будівництво адміністративно-побутового комплексу орієнтовною площею 190 кв.м. та реконструкцію будівлі літ У-1, що належить стороні 1 на праві власності.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію травень 2009 р. Сторона 2 після закінчення будівельних робіт набуває право користування зведеними спорудами на 10 років на підставі окремого договору оренди, при цьому кошти, витрачені стороною 2 на проведення будівельних робіт зараховуються у рахунок орендної плати. У випадку, якщо сторони не досягнуть згоди стосовно суттєвих умов договору оренди, сторона 2 має право на отримання у власність ідеальної частки зведених будівель, яка вираховується відповідно до співвідношення між узгодженою сторонами вартістю будівельних робіт та вартістю споруд, яка встановлена технічною інвентаризацією

Згідно п.2.2. договору протягом трьох днів після направлення стороною 2 стороні 1 відповідної письмової вимоги сторонам 1 зобов”язується передати стороні 2 частину приміщень, які відповідають її ідеальній частці, визначеної відповідно до п.2.1 цього договору з наданням усіх необхідних документів. Право спільної дольової власності виникає у сторін з моменту цієї передачі.

Доказів виконання сторонами п.2.2. зазначеного вище договору суду не надано.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, які дорече не регулюють підстави виникнення права власності.

З огляду на наведене підстав для задоволення первісного позову не має.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

В задоволені первісного позову відмовити

Зустрічний позов задовольнити

Виділити будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м. які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 у натурі виключити її зі складу об”єкту “будівлі” зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Припинити право спільної власності на 9/100 об”єкту за типом будівлі зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Визнати право власності за Малим підприємством товариство з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м.Донецьк вул. Челюскінців 184, ЄДРПОУ 13490388) на самочинно переобладнану з будівлі майстерні будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та самочинно зведену будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Складська 1 “в” .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.10.2010 р.

Суддя