Рішення № 11794508, 16.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.10 р.                     Справа № 41/109пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з”явився

від відповідача – не з”явився

від третіх осіб – не з”явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Гаражного кооперативу “Спринтер”, м. Маріуполь

до Маріупольської міської Ради м. Маріуполь

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

- Новоазовська районна державна адміністрація

- Маріупольске міське управління земельних ресурсів

про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків

СУТЬ СПОРУ

Гаражний кооператив “Спринтер”, м. Маріуполь звернувся до господарського суду з позовною заявою до Маріупольської міської Ради м. Маріуполь за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новоазовська районна державна адміністрація про визнання недійсним з часу укладання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 26.10.2005 року в ДП “Центр державного земельного кадастру” за № 04005162100324, стягнення суми матеріальних збитків, спричинених протизаконним укладанням відповідачем договору оренди зазначеної земельної ділянки у розмірі 19167 грн 28 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався, що договір оренди земельної ділянки укладено Маріупольскою міською Радою по відношенню земельної ділянки, якою вона не розпоряджається, ст.ст. 203, 215, 216 , 761 ЦК України.

Ухвалою суду до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Маріупольське міське управління земельних ресурсів

Рішенням господарського суду від 23.06.2009 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року рішення по справі було скасовано частково. Визнано недійсним з часу укладання договір оренди земельної ділянки, який укладено між Гаражним кооперативом “Спринтер” та Маріупольською міською радою, зареєстрований 26.10.2005 року в Державному підприємстві “Центр державного земельного кадастру” за № 0405162100324. В стягненні збитків відмовлено. При цьому,

задовольняючі позовні вимоги щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, суд посилався на саме на п.1 ст. 203 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2009 року Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2009 р. у справі господарського суду Донецької області № 41/109пд у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гаражним кооперативом “Спрінтер” та Маріупольською міською радою залишено без змін , а в частині відмови Гаражному кооперативу “Спрінтер” щодо стягнення збитків- скасовано та направлено справу, в цій частині до господарського суду Донецької області для нового розгляду. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді необхідно дослідити правову природу, куди були зараховані, на якій підставі, суми сплачені позивачем, чи підлягають вони поверненню та яким чином.

Під час нового розгляду позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути матеріальні збитки заподіяні протиправним укладанням договору оренди земельної ділянки у подвійному розмірі, а саме 38 334 грн 56 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач послався на ст. 230 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, а також надав письмові пояснення щодо перерахованих позивачем сум.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

19.10.2005 року між Маріупольскою Міською Радою ( орендодавець) та гаражним кооперативом “Спринтер” було підписано договір оренди земельної ділянки , згідно якого орендодавець передає згідно рішення Маріупольскої міської Ради від 16.09.2005 р. за № 1437 , а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по пр. Маршала Жукова,94 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь площею 0,9628 га.

Зазначений договір зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 26.10.2005 р. за № 0405162100324.

Як зазначалося вище, зазнаний договір визнано недійсним.

Позивачем, для укладання зазначеного вище договору оренди землі, було виконана певна робота по підготовці необхідних документів та понесені певні витрати, пов”язані як з оплатою послуг так і з оплатою орендної плати за договором

Згідно приписів ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину. А в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі – відшкодувати вартість того що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв”язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв”язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки.) .

11.01.2005 року між виконкомом Маріупольскої міської Ради та гаражним кооперативом “Спринтер” було підписано договір № 438 на право резервування земельної ділянки, згідно якого виконком на підставі рішення про попереднє узгодження місьц розташування надавав, а замовник прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, розташовану за адресою м. Маріуполь, Орджжонікідзевський район пр. Маршала Жукова,94, загальною площею 0,9628 га, згідно плану земельної ділянки.

Відповідно до п.3.1. договору плата за резервування земельної ділянки вноситься замовником у вигляді передоплати щомісячно ( 1% від грошової оцінки х 9628) : 12 на рахунок 3141367800051 в Управління Держказначейства в Донецькій області, МФО 834016, отримувач Маріупольска міська рАда, ЗКПО 24164947. Код 24060300) не пізніше 15 числа наступного за звітним. Призначення платежу “Плата за резервування ділянки.”

Відповідно до п.2.1. договір укладається строком на 1 рік ( з моменту виходу дозволу на проведення проектно-вишукувальних робіт від 15.12.2004 року).

Згідно довідки за № 438 грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:01:024:0184 складає 80 грн 10 коп за 1 кв.м. Таким чином позивач повинен був сплачувати на підставі вищезазначеного договору щомісячно 642 грн 67 коп, а за рік 7712 грн. При цьому отримувачем зазначених коштів є Маріупольська міська Рада.

Підставою для підписання вище зазначеного договору булоп.п.3.2. п.3 рішення виконкому Маріупольської міської Ради за № 520/5 від 15.12.2004р., згідно якого гаражному кооперативу “Спринтер” запропоновано звернутися протягом двох місяців після ухвалення рішення до Маріупольського управління земельних ресурсів для оформлення договору тимчасового резервування земельної ділянки. Рішенням Маріупольської міської Ради від 25.03.199 р. за № 271 ( із змінами та доповненнями) було затверджено Положення про порядок тимчасового резервування земельних ділянок у м. Маріуполь. Пунктом 1.2. Положення про порядок тимчасового резервування земельних ділянок ум. Маріуполь ( яке діяло на час підписання договору) передбачалося, що резервування земельних ділянок здійснюється з метою створення умов для раціонального використання земель.

Позивач просить суд стягнути збитки які він поніс у зв”язку з оплатою за вище зазначеним договором.

В підтвердження понесених витрат позивач надав

- Квитанцію від 21.02.2005 року на суму 1928 грн (аркуш справи 43 том1)

- Квитанцію від 22.04.2005 року на суму 4168 грн 51 коп ( аркуш справи 39 том 1), при цьому в призначені платежу стоїть посилання “рахунок 59 від 21.04.2005 р.)

- Квитанцію від 23.12.2004 р. на суму 409 грн ( а.с.44 т.1)

- Квитанцію від 05.04.2005 року на суму 5784 грн з призначенням платежу за резервування землі

Суд зазначає, що квитанція від 23.12.2004 року на суму 409 грн ( а.с.44 т.1) не може бути доказом виконання умов вищезазначеного договору, так як вона виписана Колективним підприємством “Госпорозрахунковий земельний кадастровий центр”, в той же час, грошові кошти за договором № 438 від 11.02.2005 повинні бути внесені на рахунок 3141367800051 в Управління Держказначейства в Донецькій області, МФО 834016, отримувач Маріупольська міська Рада, ЗКПО 24164947, код 24060300.

З цих же підстав не може бути прийнята квитанція від 22.04.2005 року на суму 4168 грн 51 коп. ( аркуш справи 39 т.1) , так як отримувачем зазначеної суми є “Госпорозрахунковий земельний кадастровий центр, а не Маріупольська міська Рада. Крім того, у квитанції йде посилання на сплату рахунку № 59 від 21.04.2005 р., в той же час виписування рахунків договором № 438 від 11.02.2005 року не передбачено.

Таким чином, позивачем за договором резервування земельної ділянки сплачено 1928 грн ( квитанція від 21.02.2005 р.) та 5 784 грн ( квітанція від 05.04.2005 року) всього на суму 7 712 грн, що співпадає з сумою, яку він повинен був сплатити за договором резервування за № 438 від 11.02.2005 року

Позивач просив суд відшкодувати кошти, які він сплатив за проект відводу земельної ділянки у сумі 4 тисяч 210 грн 20 коп за квитанцією № 26-27 від 22.04.2005 року . При цьому зазначена квитанція у матеріалах справи відсутня. В постанові апеляційної інстанція йде посилання, що вона знаходиться на аркуші справи 39 том 1 ).

Суд зазначає, що на зазначеному аркуші знаходяться ксерокопії квитанцій на суму 4168 грн 51 коп з посиланням на рахунок 59 від 21.04.2005 р, а також оплата за розрахунково- касове обслуговування на суму 41 грн 69 коп.

Статтею 25 закону України “Про землеустрій” ( в редакції від 22.05.2003 р.) передбачено, що проект землеустрію щодо відведення земельних ділянок є документацією із землеустрію. Відповідно до ст. 22 Закону України “Про землеустрій” землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі договорів між юридичними, фізичними особам та розробниками документації із землеустрію Згідно з ч.2 та ч.3 ст. 26 вищезгаданого закону розробниками документації із землеустрію є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрію відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрію регулюються законодавством України та договором. Відповідно до пункту “г” ч.1 та ч. 2 ст.27 згаданого Закону замовник документації із землеустрію визначаються за погодженням із розробником документації з землеустрію вартість робіт, термін їх виконанян і порядок їх оплати.

До матеріалів справи додано договір за № 73 від 20.04.2005 р., який підписано між Гаражним кооперативом “Спринтер” ( замовник) та КП “Хозрасчетний земельно-кадастровий центр”, виконавець. Згідно значеного договору виконавець приймав на себе зобов”язання прийняти на себе зобов”язання по виконанню проектно-вишукувальних робіт по складанню проекту землеустрію по відводу земельної ділянки по пр. Маршала Жукова,94, а замовник прийняти та сплатити роботи у повному обсязі.

Згідно п.2.3. договору вартість робіт складає 4 168 грн 51 коп

Згідно акта здачі –прийняття виконаних робіт за договором № 73 від 20.04.2005 року , сума у розмірі 4168 грн 51 коп перерахована 22.04.2005 року.

Таким чином, позивачем для укладання договору оренди земельної ділянки, який визнано недійсним, було сплачено за виготовлення проекту землеустрію

4 168 грн 51 коп та сплачено 41 грн 69 коп за перерахування цих грошових коштів.

Крім того, позивач просив суд відшкодувати кошти які він сплатив за проект відводу земельної ділянки за квитанцією № 60 від 05.03.2007 р. у сумі 4 962 грн 82 коп. В подальшому було встановлено, що зазначені кошти були сплачені за проект відводу земельної ділянки, для укладання договору оренди землі у 2007 році з Новоазовською районної адміністрацією. У зв”язку з чим позивач перестав наполягати на відшкодування цієї суми.

Позивач просить суд відшкодувати йому вартість реєстраційного збору учасника земельного конкурсу, яку він сплатив кв. 185 від 22.11.2006. у сумі 1500 грн.

Зазначена сума не може бути прийнята судом, так як з матеріалів справи вбачається, що договір, який було визнано недійсним укладався між сторонами у 2005 році, а грошова сума внесена у листопаді 2006 р., тобто після укладання договору оренди земельної ділянки. Посилання що спірний договір укладався за наслідками проведення конкурсу відсутнє.

Надані позивачем документи свідчать про те, що на протязі 2006 року вирішувалося питання щодо надання додаткової земельної ділянки за адресою м. Маріуполь, пр. Маршала Жукова, 94 в Орджонікідзевському районі.

Але це ні яким чином не може стосуватися відшкодування збитків, у зв”язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки, який було укладено у 2005 році.

Доказів що до зазначеного договору вносилися зміни щодо збільшення земельної ділянки суду не надано.

Позивач просить суд відшкодувати йому суму, яку він сплатив за реєстрацію земельної ділянки у сумі 192 грн 00коп ( кв.№ 185 від 06.06.2005 року, отримувач ДП “ЦДЗК” при Держкомземі України.

Постановою Кабінету Міністрів України ві 01.11.2000 р. за № 1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державним органам земельних ресурсів. Відповідно до пункту 2 зазначеного порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів. Розмір оплати робіт та послуг регламентується вищеназваним спільним наказом Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки від 15.06.2001 р. за № 97/298/124 Пунктом 5 Порядку визначено перелік земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державні органи земельних ресурсів, зокрема внесення записів до державного реєстру земель.

Пунктом 7 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 01.11.2000р. за № 1619 передбачено, що кошти отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат пов”язаних з виконанням робті з ведення Державного земельного кадастру.

Як вбачається із квітанції від 06.06.2005 р. позивач сплатив ДП “ЦДЗК” при Держкомземі України за реєстрацію земельної ділянки 192 грн ( з ПДВ). В той же час, такий вид платних послуг ДП “ЦДЗК” не надає.

Відповідно до діючого законодавства договір оренди земельної ділянки підлягає реєстрації ДП “ЦДЗК” , яка відбулася 26.10.2005 року, а сам договір було підписано 19.10.2005 року.

З огляду на наведене, суд вважає недоведеним, що сплата 192 грн на рахунок ДП “ЦДЗК” у червні 2005 р. була пов”язана з укладанням договору оренди земельної ділянки, який було підписано лише у жовтні 2005 року.

Позивачем під час дії договору оренди земельної ділянки було сплачено за 2006 р. 400 грн ( кв від 27.01.2005 р.), за 2007 рік –478 грн 98 коп ( кв № АНК 8013 від 2007) за 2008 р. – 492 грн 39 коп ( кв. від 31.01.2008 р.), за 2009 р. січень – 141,81 грн, лютий –141,81 грн, березень 141,81 всього 425 грн 43 коп

Зазначені суми він вважає збитками та просить стягнути з відповідача.

Суд зазначає, що вказані суми , враховуючи визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, є, за своєю суттю безпідставно отриманим грошовими коштами , які можуть бути повернути на підставі ст.ст. 1212 ЦК України.

В обгрунтування своїх збільшених позовних вимог позивач посилається на ст.230 ЦК України.

Зазначена стаття встановлює, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман зобов”язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв”язку з вчиненням цього правочину.

Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисно вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов2язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

В даному випадку, матеріалами справи не підтверджується, що відповідач знав ,що він не є орендодавцем спірної земельної ділянки. Навпаки, вважав себе належним орендодавцем.

Крім того, договір оренди земельної ділянки визнано судом недійсним з посиланням на порушення п.1 ст. 203 ЦК України , а не на підставі ст. 230 ЦК України

За таких обставин, посилання позивачів в обгрунтування своїх позовних вимог на приписи ст.230 ЦК України не можуть бути прийняти до уваги.

З огляду на наведене, суд позовні вимоги позивача задовольняє частково тільки на суму 11 922 грн 20 коп.

Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно задоволених вимог

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити частково

Стягнути з Маріупольської міської Ради ( м. Маріуполь, пр. Леніна,70, іден. код 04052784) на користь Гаражного кооперативу “Спринтер”, ( м. Маріуполь, пр. Маршала Жукова, 94, код 32939559) збитки у розмірі 11 922 грн 20 коп, та витрати на державне мито у сумі 119 грн 22 коп.

Стягнути з Гаражного кооперативу “Спринтер”, (м. Маріуполь, пр. Маршала Жукова, 94, код 32939559), на користь Державного бюджету України не сплачене державне мито за збільшені позовні вимоги у сумі 191 грн 67 коп.

В задоволені інших позовних вимог відмовити

Суддя