Рішення № 11794407, 19.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.10 р. Справа № 2/221

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Олнайт», м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 29043,60грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Балашов Ю.В., Скорог М.Г. за довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Олнайт», м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 29043,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі сума за поставлену продукцію в розмірі 29043,60грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

02.09.2008р. згідно накладної № ОЛ-0000629 та рахунку фактури № О-00000670 від 01.09.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 25842грн. з ПДВ. Згідно до довіреності ЯПГ № 130895 від 02.09.2008р. товар був отриманий Литвиновою Тетяною Костянтинівною.

17.09.2008р. згідно накладної № ОЛ-0000684 та рахунку-фактури № О-00000720 від 17.09.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3201,60грн. з ПДВ. Відповідно до довіреності ЯПГ № 131096 від 17.09.2008р. товар був отриманий ОСОБА_1.

Всього по вказаним накладним було поставлено товар на загальну суму 29043,60грн.

За фактом поставки товару позивачем були виписані податкові накладні № 000746 від 17.09.2008р. на суму 3201,60грн., № 000697 від 02.09.2008р. на суму 25842грн.

Відповідачем вартість поставленого товару не сплачено в повному обсязі.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 29043,60грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобовязальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

06.09.2010р. позивачем була направлена вимога про оплату продукції в розмірі 29043,60грн., проте вказана вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 14.09.2010р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 29043,60грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 29043,60грн. підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в звязку з відрядженням представника відповідача до м. Київ та встановлення режиму роботи підприємства неповний робочий тиждень, то суд виходить з наступного.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Позивачем не надано доказів, поважності причин неявки у судове засідання, та відсутності на підприємстві працівників, які могли би бути присутні в судовому засіданні. Посилання відповідача на неповний робочий тиждень також судом до уваги не приймається, оскільки доказів встановлення неповного робочого тижня останнім не надано.

Крім того, виходячи з клопотання позивача про відкладення розгляду справи, останній просить відкласти розгляд справи саме з підстав неможливості бути присутнім у судовому засіданні, а не у звязку із наданням додаткових доказів по справі.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання позивача судом залишено без задоволення.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Олнайт», м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 29043,60грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, м. Маріуполь, пл.. Машинобудівників, 1, р\р 26001900177492 в МФ ПАО «ПУМБ», МФО 335742, ЄДРПОУ 13504334) на користь Приватного підприємства «Олнайт» (87505, м. Маріуполь, вул. Гугеля, 12, р\р 26004010293200 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 24065501) заборгованість в розмірі 29043,60грн., судові витрати: державне мито в сумі 290,43грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ.

Суддя