Ухвала суду № 117938382, 22.03.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9698/23 1-кп/335/419/2024

22 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єднане кримінальне провадження, внесеними до ЄРДР за № 12023082060000889 від 05.06.2023 та за №12023082060001512 від 27.09.2023, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працевлаштованому, який не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

22.11.2023до Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя надійшлокримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023082060001512від 27.09.2023,за обвинувальнимактом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 23.11.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.12.2023.

Згідно ухвали суду від 07.12.2023 зазначене кримінальне провадження було об`єднане з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України № 335/9698/23 (провадження № 335/419/2024), а також вирішено питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу як у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , так і щодо строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 04.02.2024 кожному окремо.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу як у вигляді тримання під вартою обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 діб.

Також, окремо прокурором в судовому засіданні було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений не працює, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин перебуваючи на іспитовому терміні. Просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із застосуванням застави, у розмірі який визначить суд, оскільки менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків обвинуваченого. Питання щодо застосування положень ст. 616 КПК України прокурором не вирішено, оскільки ОСОБА_4 не надав відомості щодо свого стану здоров`я, а також він не перебуває на військовому обліку.

В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений не працює, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, порушував умови перебування під дією запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обраного відносно нього раніше. Просила обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із застосуванням застави, у розмірі який визначить суд, оскільки менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків обвинуваченого.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, надавали заяви про розгляд провадження за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього заперечував та просив застосувати до нього менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час. Вказав на те, що він має орендоване житло, але наразі він втратив зв`язок з власником цього майна. Також зазначив, що він має намір звернутися з заявою щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Захисник ОСОБА_6 вважав, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання або ж для задоволення клопотання обвинуваченого щодо скасування його для можливості проходження військової служби. Додатково зазначив, що його підзахисний вже тривалий час тримається під вартою.

Захисник ОСОБА_7 вказав на те, що заявлене клопотання прокурора, яке стосується його підзахисного, вважав таким, яке не підлягає задоволенню. Просив врахувати, що у ОСОБА_5 є малолітня дитина та дружина, тобто міцні соціальні зв`язки в місці проживання.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до таких висновків.

Згідно ст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. Занаявності клопотаньсуд підчас судовогорозгляду зобов`язанийрозглянути питаннядоцільності продовженнязапобіжного заходудо закінченнядвомісячного строкуз дняйого застосування.За результатамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід абопродовжує йогодію настрок,що неможе перевищуватидвох місяців.Копія ухваливручається обвинуваченому,прокурору танадсилається уповноваженійслужбовій особідо місцяув`язнення. Підчас здійсненнясудового провадженнясудом присяжнихпитання,передбачене цієючастиною,вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленомустаттею 615цього Кодексу. Ухваласуду прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,про змінуіншого запобіжногозаходу назапобіжний західу видітримання підвартою абопро продовженнястроку триманняпід вартою,постановлена підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовогорішення посуті,може бутиоскаржена вапеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання порушене відносно ОСОБА_4 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.03.2024 включно.

ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років до 8 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, малолітні та неповнолітні діти, або інші особи на його утриманні не перебувають, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , але проживав в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому в судовому засіданні вказав на те, що він має наміри виїхати на територію Запорізької області, яка наразі є окупованою, для вирішення сімейних та побутових питань.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше був неодноразово судимий, судимості у встановлений законом порядку не зняті та не погашені, до того ж відносно останнього на розгляді у суді знаходиться об`єднане кримінальне провадження, також щодо вчинення корисливого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наведені прокурором доводи по кримінальному провадженню є достатніми вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченоговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи обвинуваченого ОСОБА_5 , що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, зокрема іншим обвинуваченим у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 , в період воєнного стану, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, при цьому перебував на іспитовому терміні.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інший злочин.

Підстав вважати, що ризики, які зазначені прокурором у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, зменшили чи перестали існувати, не встановлено.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою орендованого житла, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження, а так само суду не надано достеменних відомостей про місце проживання обвинуваченого за певною адресою, де б він міг знаходиться, зокрема, цілодобово. Суду не було надано доказів законного перебування обвинуваченого у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівоцінює всукупності всіобставини,у томучислі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання,що загрожує ОСОБА_4 у разівизнання йоговинуватим укримінальних правопорушень,у вчиненніяких вінобвинувачується; кількістьепізодів злочинноїдіяльності,працездатний вікта задовільнийстан здоров`яобвинуваченого,оскільки доказівпротилежного судуне надано; недоведеність наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків в місці його як зареєстрованого проживання ,так іза місцемтимчасового мешкання;нестабільний майновийстан останнього,недоведеність наявностіпостійних доходів; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик вчинення іншого злочину, що його створює обвинувачений.

Отже, враховуючи доведеність на цій стадії провадження обґрунтованості обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_4 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, продовження відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, менш суворих запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід відсутні.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, здійснення впливу на свідків чи іншого обвинуваченого у цьому провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 20 травня 2024 року включно.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, діяння не спричинило загибель людини, злочини не є особливо тяжкими, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, який буде наближений до мінімального.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст. ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість злочинів та їх специфіку, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028,00 гривень), оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Вирішуючи питання порушене щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 суд зазначає таке.

Як вже зазначалося, то у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, задовольнивши клопотання прокурора, беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який не має зареєстрованого місця проживання, тимчасово проживає у гуртожитку, не має роботи та стабільних джерел доходів, раніше мав судимості за корисливі злочини, обвинувачується у вчиненні злочину, подія якого мала місце під час воєнного стану, на виклики суду з січня 2024 року не з`являвся, ухвали про привід обвинуваченого не були виконані у зв`язку з його відсутністю за зазначеним ним самим місцем проживання, внаслідок чого судові засідання неодноразово відкладалися та це призводить до розгляду справи з порушенням встановлених строків. Відповідно до витребуваної судом інформації ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.08.2017, інформація щодо його призову на військову службу за призовом під час мобілізації відсутня.

Крім того, існують ризики ухилення обвинуваченого від суду, який не працює, не пов`язаний міцними соціальними зв`язками, наявність родини не завадила ОСОБА_5 залишати своє місце проживання. Так, відповідно до ухвали суду від 07.12.2023 відносно ОСОБА_5 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 04.02.2024 включно. За час перебування під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_5 неодноразово допускав його порушення та був відсутнім за місцем свого проживання, його дружина на питання працівників поліції не могла надати будь-яких пояснень щодо цього. Окремо, суд звертає увагу на те, що відносно ОСОБА_5 до суду було скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України, де часом вчинення такого правопорушення зазначено той період, коли він повинен був перебувати під домашнім арештом. Додатково судом не встановлено тяжких хвороб, інвалідності, які перешкоджали б перебування останнього в місцях позбавлення волі, розгляд справи ще не розпочався, не допитані свідки, на яких за певних обставин з боку обвинуваченого може чинитися тиск, а тому суд вважає за неможливе запобігти зазначеним ризикам шляхом обрання іншого, крім тримання під вартою, запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

На підставі вищенаведеного суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки жоден із менш суворих запобіжних заходів за перелічених вище підстав не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про застосування запобіжного заходу, жодний з інших, менш суворих запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, суд вважає, що підстави для застосування домашнього арешту відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, діяння не спричинило загибель людини, злочини не є особливо тяжкими, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, який буде наближений до мінімального.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст. ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість злочину та його специфіку, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028,00 гривень), оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби).

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст.ст. 177,182-183, 184, 193-194, 197, 199, 205,331, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 20 травня 2024 року включно з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Одночасно встановитирозмір заставиу межах20(двадцяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібу сумі60560(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят)гривень 00копійок,яка можебути внесенапротягом строкудії даноїухвали надепозитний рахунок:Територіального управлінняДержавної судовоїадміністрації вЗапорізькій області:отримувач коштів:ТУ ДСАУкраїни вЗапорізькій області,номер розрахунку(IBAN)UA:378201720355249002000001205,ДКСУ м.Київ,код отримувачаЄДРПОУ 26316700,МФО 820172,призначення платежу застава ОСОБА_4 ,номер справи(провадження) 335/9698/23, суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти, у межах строку досудового розслідування.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про обрання запобіжного заходу - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20травня 2024року включно, з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», взявши його під варту з залу судового засідання.

Ухвала підлягає негайному виконанню і її оскарження не перешкоджає виконанню.

Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу в 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок (отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава за ОСОБА_5 , номер провадження 335/9698/23, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти, у межах строку досудового розслідування.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_5 обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя обрання та продовження запобіжного заходу протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 26.03.2024 о 15.00 год.

Суддя: ОСОБА_1