Рішення № 117937350, 25.03.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 367/7146/23

Провадження № 2/225/68/2024

Дзержинський міський суд Донецької області

=====

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2024 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Панасенко Г.Ю.,

представника позивача Юклевського Д.С. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву без номера від 27.10.2021 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вказаною заявою також підтверджується той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. На підставі вказаної заяви ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 75000 грн. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 04.04.2023 має заборгованість - 102144,75 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 85092,67 грн, заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом - 17052,08 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В подальшому представник позивача зменшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 64826,97 грн.

Провадження у справі відкрито 13.12.2023.

18.01.2024 справу прийнято до провадження суддею Челюбєєвим Є.В.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні з позовом згодний частково, не заперечує проти стягнення заборгованості за тілом кредиту 47774,97 грн, заперечує проти стягнення з нього відсотків за користування кредиту в сумі 17052,00 грн.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву в якій він виклав свої заперечення щодо стягнення з нього відсотків за користування кредиту в сумі 17052,00 грн, оскільки Анкета-заява позичальника не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. 18.10.2023 ОСОБА_2 було поповнено картку на 36967,78 грн, 29.11.2023 - 350,00 грн. Станом на 05.02.2024 заборгованість становить 64826,97 грн. Отже, за відрахуванням суми відсотків 17052,00 грн, сума заборгованості за тілом кредиту складає 47774,97 грн, стягнення якої слід відтермінувати до часу припинення існування форс мажорних обставин в Україні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву без номера від 27.10.2021 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вказаною заявою також підтверджується той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі, в тому числі й розмір відсотків - 36,0 % На підставі вказаної заяви ОСОБА_2 27.10.2021 отримав кредит у розмірі 75000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 3 Умов Банк та Клієнт узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами Кредитних договорів та будьяких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом так способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку. Кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах. Мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір.

Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткових підтверджень.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.5 ч.3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Отже, як встановлено судом, сторони узгодили те, що підписання Заяви буде в електронному вигляді, в даному випадку заява про приєднання до Умов та правил була підписана відповідачем стілусом на планшеті у відділенні Банку, тобто, підписуючи в електронному вигляді дану заяву, відповідач погодився зі всіма умовами та правилами кредитного договору, сторонами погоджені умови кредитування.

Заперечення щодо підписання відповідачем даної Заяви від відповідача до суду не надходили.

Також сужом встановлено, що сторонами погоджено розмір процентної ставки за кредитним договором, а тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині не відповідає обставинам справи.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 27.10.2021, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 станом на 04.04.2023 заборгованість за кредитом становить 102144,75 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 85092,67 грн, заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом - 17052,08 грн.

При цьому суд зауважує, що нараховані відсотки за користування кредитним лімітом відповідають погодженому розміру 36 %.

Згідно уточненого розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 27.10.2021, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 , станом на 11.03.2024 заборгованість за кредитом становить 64826,97 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 64826,97 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що погашення кредиту на суму 37317,78 грн здійснювалося банком у відповідності до п. 2.1.1.3.4 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, насамперед на погашення прострочених відсотків на суму 17052,08 грн, простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту) на суму 20265,70 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "Приватбанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач в праві вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх використання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача, з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку, та яка узгоджується із розрахунком заборгованості за тілом кредиту, який відповідачем не спростований.

Щодо доводів відповідача про відтермінування стягнення заборгованості зі тілом кредиту до припинення існування форс-мажорних обставин в Україні, суд зазначає наступне.

На підставі положень ст.617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 липня 2019 року по справі №917/1053/18 та від 25 січня 2022 року по справі №904/3886/21.

Так на підставі п.6.2, 6.12 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. №40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відповідного сертифікату ТПП України, якими підтверджувались би обставини непереборної сили у виді військової агресії Російської Федерації проти України, що не дали можливості відповідачу виконати свої зобов`язання перед позивачем за договором кредиту від 27.10.2021, оскільки відповідно до закону не надано доказів звернення ОСОБА_2 до ТПП України за встановленням таких обставин по конкретному зобов`язанню перед позивачем, виконання яких стало неможливим через військову агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином саме по собі посилання ОСОБА_2 на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо виконання ним зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 27.10.2021.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними позивачем наявними в матеріалах справи доказами, а тому їх потрібно задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 259,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 64826,97 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість грн. 97 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв