Рішення № 117937181, 26.03.2024, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3/24 Провадження № 2/724/120/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 березня 2024 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Писанюк Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа ТзОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

У січні 2024 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 ,третя особаТзОВ «Мілоан»,про стягненнязаборгованості закредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 розуміючи умови кредитування та з усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту № 100598165. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Вказують, що законодавством України передбачено оформленя кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронне повідомлення (SMS) одноразовий ідентифікатор, при ведені якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №100598165 від 29 червня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Отже, відповідач уклав договір про споживчий кредит №100598165 від 29 червня 2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000 гривень.

Кредитний договір був укладений строком на 30 днів, проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 12 листопада 2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 100598165 від 29 червня 2021 року на користь ТОВ «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед новим кредитором ТОВ «Діджи фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 38899 гривень 21 копійки з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15803 гривень, заборгованість за відсотками становить 21096 гривень 21 копійки, заборгованість за комісійними винагородами становить 2000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року, в сумі 38899,21 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2147,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 04 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

Представник позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява, в якій просить про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не зеперчує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення направленого на адресу реєстрації, однак конверти повернулись за довідками «адресат відсутній», та оголошеннями про виклик розміщених на сайті суду, відзиву на позовну заяву не надала, доводів позивача не спростувала. Тому суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи ТОВ «Мілоан» до судового засідання не з`явився був належно повідомлений про час, місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву з запереченнями надано не було.

Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд,вивчивши тадослідивши письмовідокази,які наявніу матеріалахсправи,всебічно перевірившиобставини,на якихвони ґрунтуютьсяу відповідностіз нормамиматеріального права,що підлягаютьзастосуванню доданих правовідносин,встановив наступніобставини тадійшов донаступних висновків.

З копії витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» має ідентифікаційний код юридичної особи 42649746, займається наданням інших фінансових послуг(крім страхування та пенсійного забезпечення), інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с.5,26).

Судом встановлено, що з копії анкети-заяви на кредит №100598165 від 29 червня 2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до ТзОВ «Мілоан» про надання їй кредиту у сумі 20000,00 гривень.(а.с.14).

З копії платіжного доручення 29323932 від 29 червня 2021 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» перерахувала відповідачу ОСОБА_1 20000 гривень (а.с.18).

Згідно копії договору про споживчий кредит № 100598165 від 29 червня 2021 року слідує, що між ТОВ «Мілоан» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір з якого кредитодавець зобов`язався передати грошові кошти позичальнику у сумі 20000,00 гривень строком на 30 днів термін повернення 29 липня 2021 року.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 8000 гривень в грошовому виразі та 5,896,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиу та загальних витрат позичальника за кредитом складає 28000 гривень.

Комісії за надання кредиту 2000 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 6000 гривень, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.8-11).

З копії паспорта споживача кредиту № 100598165 слідує, що відповідачу було відомо умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі аспекти (а.с.12 зв.-13).

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №100598165 від 29.06.2021 року визначено графік платежів за договором про споживчий кредит №100598165 від 29.06.2021 року (а.с.12).

Відповідно до копії договору відступлення прав вимоги №13Т від 12 листопада 2021 року слідує, що ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Мілевського А.С. та ТОВ «Мілоан» в особі директора Коршикова С.І. уклали договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги та становиться кредитором.(а.с.21-25).

Як вбачається з копії платіжних інструкцій №1914 від 29.12.2021 року, №1924 від 23.12.2021 року, №1894 від 16.12.2021 року, №1856 від 09.12.2021 року, №1778 від 02.12.2021 року, №26 від05.11.2021 року, ТОВ «Діджи фінанс» перерахувала грошові кошти ТзОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги (а.с.6-7).

Згідно витягу з додатку №1 до договору факторингу №13Т від 12.11.2021 року залишок боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року на момент відступлення права вимоги, становить 39999,21 гривні (а.с.20 зв.).

Таким чином, ТзОВ «Діджи фінанс», набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 12.11.2021 року по 22.12.2023 року заборгованість кредитним договором №100598165 становить 38899,21 гривень (а.с.20).

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору.

Розрахунок заборгованості підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Договори були укладені шляхом їх безпосереднього підписання позичальником електронним цифровим підписом.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір №100598165 від 29.06.2021 року, та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення а також вказані відсотки за користуваня кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами довору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язаний його виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.

Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договоромфакторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт можевідступити факторовісвою грошовувимогу доборжника зметою забезпеченнявиконання зобов`язанняклієнта передфактором. Зобов`язання фактора за договоромфакторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст.1078 ЦК України слідує, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4)виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст.514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.1082 ЦК України слідує, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно опису вкладення ціннго листа вбачається, що ОСОБА_1 позивачем було направлено копію договору, розрахунок заборгованості, копію адвокатської вимоги про сплату заборгованості за договором, витяг з Додатку №1 про відступлення права вимоги, копія договору про відступлення права вимоги та інші документи (а.с.19).

Судом встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТОВ «Діджи Фінанс».

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2147 гривень.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11.12.2023 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" щодо стягнення кредитної заборгованості від 11.12.2023 року, на суму 6000 гривень.

Таким чином, представником позивача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Але, як вбачається з Постанови ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у розумінні положень частини п`ятоїстатті 141 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Клопотань від відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав не співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, до суду не надходило.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст. 206, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 ,третя особаТзОВ «Мілоан»,про стягненнязаборгованості закредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) суму заборгованості за кредитним договором №100598165 від 29.06.2021 року, в розмірі 38899 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 21 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) понесені вирати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Копію заочного рішення надіслатисторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Хотинським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місця знаходження: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 27 березня 2024 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК