Вирок № 117935928, 27.03.2024, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/3128/23 Номер провадження №1-кп/351/85/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снятина кримінальне провадження № 12023091230000169 від 20.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовчківці Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, пенсіонера, одруженого, не є інвалідом, має на утриманні дружину інваліда 1 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2023 року близько 13:00 години водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою дороги Н-10 сполученням Стрий-Чернівці-Мамалига, по вулиці Шевченка у межах м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області у напрямку м. Коломия Івано-Франківської області.

Під час керування транспортним засобом ОСОБА_5 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, на який у той час вийшла пішохід ОСОБА_6 та переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 . Останній, наближаючись до пішохідного переходу, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, у порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу для того, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , жительку міста Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, яка переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля у межах дорожньої розмітки «зебра» на нерегульованому пішохідному переході.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.

При цьому водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме:

- п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним,стежити задорожньою обстановкою,відповідно реагуватина їїзміну,стежити заправильністю розміщеннята кріпленнявантажу,технічним станомтранспортного засобуі невідволікатися відкерування цимзасобом удорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 18.1, в якому зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта № 169м від 30.11.2023 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, лівобічної субдуральної гематоми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя, закритого перелому вінцевого відростка правої ліктьової кістки без зміщення відломків, закритого перелому правої лонної кістки та обох сідничних кісток, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, суду пояснив, що він 20 вересня 2023 року близько 13:00 години рухався на власному автомобілі ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Шевченка у м. Снятин у напрямку м. Коломия. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він побачив, що на ньому немає пішоходів. Потім йому на зустріч проїхала вантажівка і він не побачив як з-за неї по пішохідному переходу вийшла потерпіла і збив її. Він вийшов з машини та хотів допомогти потерпілій, але люди сказали її не чіпати поки не приїде швидка допомога. Поки вона перебувала на лікуванні, він повністю все оплачував, повністю відшкодував їй усі збитки. Він погоджується з обставинами встановленими органом досудового розслідування та викладеними в обвинувальному акті.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, зазначивши, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має. Покарання просила призначити відповідно до закону.

Ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою провину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає дослідження доказів у судовому засіданні недоцільним. Обвинувачений та захисник проти такого рішення суду не заперечували.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, тобто п. 2.3 (б), 2.3 (д), 18.1 Правил дорожнього руху України, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дружину інваліда 1 групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Згідно з досудовою доповіддю органу з питань пробації про обвинуваченого ОСОБА_5 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання та праці, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Ураховуючи викладені вище обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обставини,які пом`якшуютьпокарання таобставину,яка йогообтяжує, з урахуванням загальних засад призначення покарання, зокрема законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

З урахуванням наведених вище обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , який є особою похилого віку, має на утриманні дружину інваліда 1 групи, злочин вчинив вперше, свою провину визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував завдані збитки, а також з урахуванням думки потерпілої, яка матеріальних претензій до обвинуваченого не має та не наполягала на його суворому покаранні, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без відбування основного покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 20, 21Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК Українисуди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК Українинеобхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, а також те, що обвинувачений керуючи транспортним засобом порушивПравила дорожнього руху, нехтуючи не лише своєю безпекою, а й безпекою інших учасників руху, а також наслідки вчиненого злочину у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя потерпілої.

Водночас, суд враховує, що обвинувачений офіційно не працює і є пенсіонером та особою похилого віку, проживає з дружиною, яка з 30.01.1997 довічно є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду, відвідування лікарів, вчасного отримання медикаментів, а отже повсякденне життя обвинуваченого вимагає від нього мати посвідчення водія, а його повсякденні справи пов`язані з мобільністю та обов`язковим керуванням транспортним засобом особисто, адже будучи позбавленим права керувати транспортними засобами він буде також і фактично позбавлений належним чином та вчасно надавати необхідну допомогу своїй дружині-інваліду.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме меті його призначення, буде достатньою мірою відповідальності з метою його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Оскільки під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про скасування або зміну запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, суд не вбачає підстав для скасування абозміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2023 на тимчасово вилучене майно, яке вилучене 20.09.2023 під час проведення огляду місця події, а саме на автомобіль ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає скасуванню.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витратина проведенняекспертиз підлягаютьстягненню зобвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3(три)роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на нього такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання.

Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіСнятинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від22.09.2023на тимчасововилучене майно,яке вилучене 20.09.2023під часпроведення оглядумісця події,а самена автомобільВАЗ-2121,реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати післянабрання вирокомзаконної сили.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 залишити останньому;

-диск СD-R,на якомуміститься відеозаписза 20.09.2023з камеривідеоспостереження,розташованої настовпі по АДРЕСА_2 ,який зберігаєтьсяпри матеріалахкримінального провадження № 12023091230000169 від 20.09.2023 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення:

- експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/109-23/11653-ІТ від 06.11.2023 у сумі 2 390 (дві тисячі триста дев`яносто) грн. 00 коп.;

- експертизи дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/109-23/13495-ІТ від 24.11.2023 у сумі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн. 00 коп.;

а всього 4 302 (чотири тисячі триста дві) гривні 00 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_8