Рішення № 11793573, 15.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.10 р.                     Справа № 44/295                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00174680

до відповідача: Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 22020055

про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 165036,57грн., пені в сумі 4557,70грн. та 3% річних в сумі 569,72грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Воронов Р.І. (ліквідатор згідно ухвали від 03.06.2010р. №18/320б);

від Відповідача - Суховерхов С.В. (за довіреністю №12-214 від 29.12.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 26.07.2010р. оголошувалася перерва до 04.08.2010р. з подальшим відкладанням на 08.09.2010р., а з 08.09.2010р. на 14.09.2010р. з подальшим оголошенням перерви до 28.09.2010р. і відкладанням на 11.10.2010р. та оголошенням перерви до 13.10.2010р.

У судовому засіданні 13.10.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (далі – Позивач) 21.09.2009р. звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі поштамт-центу поштового зв’язку №1 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 165036,57грн., пені в сумі 4557,70грн. та 3% річних в сумі 569,72грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №294 від 28.07.2003р. попри виставлену вимогу про їх виконання, внаслідок чого виникла заборгованість за період оренди з серпня 2003р. по липень 2009р. (28.07.2009р.) включно та підстави для нарахування 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №294 від 28.07.2003р., вимогу, лист №40 від 23.07.2009р., рахунок №1 від 23.07.2009р., розрахунок заявлених вимог, розрахунок орендної плати.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625, 762 Цивільного кодексу України.

Позивачем під час первісного розгляду справи надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-34 т.1).

Протягом нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2010р., Позивач у судових засіданнях підтримував вимоги первісного позову, надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.15-28, 34, 40, 49-51, 55, 65) т.2), у тому числі – клопотання про залучення до участі у справу у якості третьої особи попереднього ліквідатора Позивача та виклику для надання пояснень представника Виконавчого комітету пролетарської районної у м. Донецьку ради, а також – пояснення на обґрунтування дати виникнення прострочення платежів.

Крім того, Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.60-63 т.2), в якій лише наведений новий розрахунок суми позовних вимог з урахуванням збільшення 3% річних і пені, але не визначено про зміну первісної суми позову.

Відповідач під час первісного розгляду справи надав відзив на позов №09.768 від 05.11.2009р. (а.с. 50 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: пред’явлення вимог до неналежного Відповідача, оскільки договір оренди був укладений іншим структурним підрозділом; не виставлення Орендодавцем рахунків на сплату, передбачених договором, відносно періоду формування стягуваної заборгованості; безпідставність застосування положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України відносно невизначеності строку виконання зобов’язань.

Відповідачем були також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42-48, 51-75 т.1).

Під час нового розгляду Відповідач надав відзив на позов №09.340 від 26.07.2010р. (а.с. 3-4 т.2), яким повністю продублював свої попередні аргументи, а також письмові пояснення 01/2-988 від 07.09.2010р. (а.с. 33 т.2), в яких, серед іншого, наголосив на неналежність представленого розрахунку вимог та несвоєчасне звернення із розглядуваним позовом з вини самого Заявника.

У наданих 11.10.2010р. запереченнях №09-494 (а.с.56 т.2) знову наголосив на укладанні договору оренди з іншим структурним підрозділом та ненаданні Орендодавцем рахунків на сплату, а також зазначив про необхідність нарахування суми заборгованості лише за три останні роки, з приводу чого 12.10.2010р. надав заяву №09-496 від 11.10.2010р. (а.с.59 т.2) про застосування відповідно до ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України позовної давності.

У судовому засіданні 13.10.2010р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин в контексті вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2010р.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2003р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар), яким було визначено згідно преамбули Донецька дирекція Українського держаного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, був укладений договір оренди №294 (а.с.а.с.10-15 т.1), згідно умов п.п.1.1., 1.2. та 1.4. якого Орендар передає в оренду Орендарю нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Федько, 22, загальною площею 133,29кв.м. для розміщення в ньому відділення поштового зв’язку на строк 6 років з моменту підписання договору і акту приймання-передачі.

Як встановлено п. 2.1. договору оренди право Орендаря на володіння і користування майном настає одночасно з підписання договору і акту приймання-передачі майна.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору сторони визначили, у тому числі , наступні умови грошових зобов’язань Відповідача:

- орендна плата визначається згідно законодавства України і перераховується Орендарем не пізніше 10-го числа наступного місяця на підставі платіжних вимог-доручень (рахунків) Орендодавця, які надсилаються листом з замовленням або вручаються під розпис протягом 10 діб після закінчення місяця (п. 3.1.);

- розмір щомісячної орендної плати становить 11грн. за один квадратний метр (п.3.2.), яка піддається щомісячному інфляційному коригуванню (п.3.3.).

Відповідно до п. 5.1.3. договору оренди своєчасне внесення і в повному обсягу орендних платежів у визначений в п. 3.1. строк віднесено до обов’язків Орендаря.

Положеннями п.9.3 договору оренди встановлена відповідальність Орендаря за прострочення орендних платежі та комунальних послуг у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який сплачується пеня.

В договорі приведені реквізити Орендаря – Донецького поштамту, який, згідно наданих Положень (а.с.а.с.42-48, 51-73 т.1) є безбалансовим виробничим підрозділом у складі філії Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, упевненим здійснювати від імені такої філії господарські операції.

Виходячи із змісту п.1.1. Статуту (а.с.а.с.29-31) Позивач є державним підприємством, яке, до того ж, перебуває у банкрутстві (в стадії ліквідаційної процедури з 09.10.2002р.) в межах справи №18/320б і функції ліквідатора на момент подання позову (231.09.2009р.) здійснював арбітражний керуючий Матлаєв О.І., а на поточний момент здійснює арбітражний керуючий Воронов Р.І., що вбачається із змісту ухвал Господарського суду Донецької області по справі №18/320б (а.с.а.с.32-34 т.1, а.с.а.с15-17 т.2)

23.07.2009р. на ім’я начальника поштамту – ЦП№№1 Позивачем був складений лист №40 (а.с.20 т.1), доказів надсилання або вручення якого в матеріалах справи не має, в якому зазначено про відсутність заперечень проти укладання нового договору оренди щодо приміщення площею 133,92кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. Федько, 22 із розрахунку 15грн. за 1 кв.м. площі після погашення заборгованості за договором оренди №294 від 28.07.2003р.

В подальшому, посилаючись на відхилення вимог означеного листа Позивачем була складена вимога (а.с.а.с.16, 17 т.1) на ім’я начальника Донецької дирекції Поштамт-ЦПЗ №1 у 10-ти денний строк добровільно погасити заборгованість у сумі 165036,57грн. з орендної плати за договором №294 від 28.07.2003р., яка згідно наданого розрахунку (а.с.21 т.1) нарахована за період з серпня 2003р. по 28.07.2009р. включно. Доказів надсилання або вручення такої вимоги Орендарю до матеріалів справи також не надано.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на суму заборгованості 3% річних та пеню, усього – 170163,99грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2009р. (а.с.77 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. (а.с.а.с.133, 134 т.1), позовні вимоги задоволені у повному обсягу.

Постановою Вищого господарського суду України (а.с.а.с.166 – 168 т.1) судові акти попередніх інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. При цьому касаційною інстанцією були сформульовані обов’язкові у розумінні ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки для місцевого суду відносно встановлення обставин виникнення моменту права грошової вимоги та належності визначеного Відповідача.

Позивач під час нового розгляду справи підтримав свою попередню позицію, надавши заяву про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.60-63 т.2), в якій наведений новий розрахунок суми позову.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов №09.340 від 26.07.2010р. (а.с. 3-4 т.2), письмових поясненнях 01/2-988 від 07.09.2010р. (а.с. 33 т.2),, запереченнях №09-494 від 11.10.2010р. (а.с.56 т.2) та заявою №09-496 від 11.10.2010р. (а.с.59 т.2) просив застосувати позовну давність.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог у їх первісному розмірі, оскільки їх сумісний розгляд цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, адже вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оренди).

Подана Позивачем заява про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.60-63 т.2) судом у такому статусі не враховується, оскільки не містить сформульованих у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позовних вимог, а являє собою лише новий розрахунок суми позову. Наразі, відповідна заява іншій стороні не надіслана, а належного доказу доплати державного мита – оригіналу (а не копії – а.с.65 т.2) до матеріалів справи не надано.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом УРСР (діяв на момент укладання договору) іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди №294 від 28.07.2003р.

При цьому, триваючий характер правовідносин між сторонами зумовлює вирішення судом питання щодо обґрунтованості заявлених вимог і з застосуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України з огляду на приписи ст. 5, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень та п. 4 Прикінцевих положень означених нормативних актів відповідно, діючих в період існування орендних правовідносин. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Означені положення відтворюють приписи ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент укладання договору оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 256, п. 1 ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу УРСР, а також діючих з 01.01.2004р. ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №294 від 28.07.2003р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вимоги щодо належного виконання розглядуваного договору в період формування стягуваної заборгованості з серпня по грудень 2003р. включно встановлювалися ст. 162 Цивільного кодексу УРСР.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, у разі невизначеності строку виконання зобов’язань умовами договору або закону, такий строк згідно ч. 2 вказаної статті та ст. 165 Цивільного кодексу УРСР визначається виходячи з пред’явлення кредитором відповідної вимоги боржнику, в чому, власне і полягає позиція Позивача по цій справі.

Втім, зважаючи на зміст п. 3.1. договору оренди, підстав для висновків про невизначеність строку щомісячних орендних платежів суд не вбачає, відхиляючи позиції Орендодавця з цього приводу як таку, що не відповідає положенням договору. Дійсно, як справедливо зауважую Відповідач, всі необхідні строки визначені в самому договорі – щомісячний платіж мав здійснюватися не пізніше 10 числа місяця наступного за оплачуваним.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем відповідно. Зауваження Орендодавця відносно не виставлення рахунків, переданих п. 3.1. договору як обов’язкової умови платежу, яка не була виконана з вини Позивача, судом відхиляються, оскільки всі необхідні параметри щомісячних орендних платежів сторони визначили у договорі – термін, розмір (з урахуванням загальнодоступних відомостей про інфляційну індексацію) та реквізити отримувача, і відсутність рахунків жодною мірою не перешкоджала своєчасному здійсненні платежів, обов’язок із внесення яких у встановлені строки безвідносно до наявності рахунків закріплений за Орендарем п. 5.1.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді яких їх неналежне виконання або невиконання є порушенням зобов’язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем жодних належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного до справи не тільки не надано, але за змістом наданого акту звіреня розрахунків та пояснень підтверджується факт нездійснення орендних платежів відносно розглядуваного періоду з серпня 2003р. по 28.07.2009р., впродовж якого було нарахована суму орендних платежів у розмірі 165036,57грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Наведений Позивачем розрахунок суми орендних платежів за розглядуваний періоду формування стягуваної заборгованості відповідає умовам договору, Відповідачем не спростовується та приймається судом як належний відносно всієї суми у розмірі 165036,57грн.

Водночас, враховуючи викладені вище висновки відносно моменту виникнення права вимоги стягуваної суми, встановленого на виконання вказівок Вищого господарського суду України, суд зауважує на тому, що кожного 11 числа місяця наступного за оплачуваним виникало прострочення платежу з боку Орендаря, а отже – і факт порушення прав Орендодавця на отримання таких платежів, про який (факт) останній не міг не бути обізнаний з огляду на ненадходження грошових коштів на власний рахунок.

Оскільки впродовж всього періоду формування стягуваної заборгованості тривалість строку позовної давності дорівнювала 3 роки (ст.71 Цивільного кодексу УРСР та ст.257 Цивільного кодексу України), остільки на момент набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.) такий строк відносно всього періоду заборгованості ще не закінчився, що зумовлює у світлі п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позовна давність у розглядуваному випадку регламентується саме його нормами.

В свою чергу, за змістом ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, враховуючи факт звернення до суду з розглядуваним позовом 21.09.2009р., і подання Відповідачем заяви про застосування позовної давності, позовні вимоги про стягнення заборгованості, сформованої за період з серпня 2003р. по 21.09.2006р. задоволенню не підлягають.

З урахуванням застосування строку позовної давності суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо заборгованості лише відносно періоду з 22.09.2006р. і по 28.7.2009р. включно, що за підрахунками суду становить 95859,38грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу і 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині (а.с.6) відносно суми заборгованості, визначеної вище, та вказаного періоду прострочення у 42 дні, встановив, що відповідна вимога задовольняється судом частково - в розмірі 330,91грн.

Відносно вимог щодо пені в розмірі 4557,7грн. позиція суду полягає у такому:

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Водночас, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за відсутністю відповідного застереження нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, у світлі означених норм та висновків суджу щодо моменту прострочення кожного щомісячного платежу нарахування пені мало бути здійснено з 1 дня прострочення (11 число місяця на ступного за оплачуваним) і впродовж лише 6 місяців відносно кожної суми щомісячного платежу окремо, а з урахуванням поданої заяви про застосування позовної давності, яка для неустойки п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначена тривалістю в один рік, в межах такого строку позовної давності.

В свою чергу, за змістом п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України складання та надання суду обґрунтованого розрахунку заявлених вимог є обов’язком Позивача, який останнім попри вимоги ухвали від 28.09.2010р. не виконаний – представлений у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок не може вважатися належним оскільки відсутність вказівок конкретних дат початку і закінчення нарахування пені унеможливлює перевірку його правильності у світлі обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, яка є динамічним показником.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, неподання Позивачем витребуваних судом документів без поважних причин є самодостатньою підставою для залишення позову без розгляду, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду, приведеною в п.18 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.2005 р. N 01-8/344.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, питання про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи - рішенні суду.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України відносно дослідження заперечень Відповідача щодо його неналежності, суд зазначає про хибність таких заперечень, адже за змістом ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України єдиним відповідачем у цій справі є Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, що, на відміну від Донецької дирекції або поштамту, має статус юридичної особи.

В свою чергу, визначення саме Донецької дирекції як підрозділу управленого представляти Відповідача у розглядуваних правовідносинах зумовлено статусом останньої – філія, встановленому судом на підставі наданих положень, підрозділом якої виступає Поштамт, діючий від її імені, та преамбулою договору оренди.

Відмова у задоволені заявлених Позивачем клопотань про залучення у якості третьої особи до участі у справі попереднього арбітражного керуючого та виклику для надання пояснень невизначеного представника Виконавчого комітету Пролетарської районної у м. Донецьку ради зумовлена не доведеністю відповідних підстав, передбачених ст.ст. 27, 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174680) до Українського підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 22020055) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 165036,57грн., пені в сумі 4557,70грн. та 3% річних в сумі 569,72грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 22020055) на користь Державного підприємства „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174680) заборгованість з орендної плати у розмірі 95859,38грн. та 3% річних в сумі 330,91грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Залишити без розгляду позовні вимоги Державного підприємства „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174680) до Українського підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 22020055) про стягнення пені в розмірі 4557,70грн.

4. Стягнути з Українського підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 22020055) на користь Державного підприємства „Шахтоуправління „Червона зірка” виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174680) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 961,9грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 133,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Роз’яснити Позивачу, що після усунення обставин, які зумовили залишення позовних вимог щодо пені без розгляду, він має право знову звернутися із ними до суду в загальному порядку.

6. У задоволені решти вимог відмовити.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.10.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Суддя