Рішення № 11793538, 11.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.10 р.                     Справа № 37/154пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ, ідентифікаційний код 30726921

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Тельмановський кар”єр”, смт. Тельманове, Донецької області, ідентифікаційний номер 04628681

про: розірвання договору фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498; зобов’язання повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498; стягнення основного боргу в сумі 62004,08грн., 938,56грн. – 3% річних, інфляції в розмірі 2337,65грн., пені в сумі 4207,36грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.08.2010р. на 06.09.2010р., з 06.09.2010р. на 20.09.2010р., з 04.10.2010р. на 11.10.2010р., 20.09.2010р. була оголошена перерва на 04.10.2010р. з подальшим відкладання на 11.10.2010р.

У судовому засіданні 11.10.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Єврофінанс”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Тельмановський кар”єр”, смт. Тельманове, Донецької області (далі – Відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498; зобов’язання повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498; стягнення основного боргу в сумі 62004,08грн., 938,56грн. – 3% річних, інфляції в розмірі 2337,65грн. та пені в сумі 4207,36грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу транспортного засобу №LA07000498 від 11.12.2007р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу транспортного засобу №LA07000498 від 11.12.2007р. з додатком №2, додаткову угоду №1; акт приймання-передачі предмета лізингу; рахунки-фактури; довідки про курси валют, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 611, 612, 623 – 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 220, 224, 229 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 10 , 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2010р. матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. порушено провадження у справі за вказаним позовом.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав позицію, викладену письмово, та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 69-75), крім того 20.09.2010р. в судовому засіданні позивач надав заяву від 17.09.2010р. (а.с.86) про відмові від позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути предмет лізингу по договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р., в зв’язку з розірванням договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. шляхом односторонньої відмови від договору та добровільним поверненням Відповідачем предмету лізингу. Інші вимоги залишені незмінними.

Відповідач свою позицію виклав у запереченні на позов №1668 від 17.09.2010р. (а.с. 83-85), в якому зазначив про незаконність нарахування лізингових платежі починаючи з 22.10.2009р. через неможливість користування предметом лізингу, та відсутній предмету спору щодо вимоги про розірвання договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. та повернення об’єкту лізингу з огляду на його фактичне повернення на підставі акту від 20.08.2010р.

У судове засідання 11.10.2010р. представники сторін не з’явилися, при цьому Відповідачем подано клопотання (а.с.97) про відкладання розгляду справи у зв’язку із неможливістю присутності свого представника.

Вислухавши у попередніх судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу транспортного засобу №LA07000498 (а.с.13), згідно умов п. 1 якого Лізингодавець зобов’язується надати, а Лiзингоодержувач прийняти предмет лізингу - автомобіль Chevrolet Niva L station wagon MT5 1.7 за ціною 75100,99грн. - згідно Додатку №1 на умовах цього договору строком на 60 місяців.

Згідно п.8.1 Додатку №2 Загальні умови договору фінансового лізингу (а.с.а.с.13 зворотна сторона -15 ) до договору фінансового лізингу транспортних засобів встановлено, що нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі.

За умовами п. 8.2. Загальних умов договору фінансового лізинг Лiзингоодержувач зобов’язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Неодержання рахунку Лiзингоодержувачем не звільняє його від зобов’язання своєчасно здійснювати лізингові платежі за договором.

Положеннями п. 3.4. договору сторони визначили розмір щомісячного платежу в сумі 528,13 доларів США (з зазначенням відповідного еквіваленту в гривнях), з яких 246,4 долари США – відшкодування вартості предмету лізингу, а 281,73 долари США – банківські відсотки та комісія. При цьому п. 3.1. договору визначено, що всі платежі нараховуються та сплачуються в гривнях, а порядок конвертації визначений в п. 8.2. Загальних умов з прив’язкою до поточного курсу продажу ВАТ „КБ „Надра” на дату формування відповідного рахунку.

Поряд із цим, п.3.3. договору передбачає, що згідно п. 3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ оподатковується ПДВ.

У разі прострочення сплати платежів за договором п. 8.9. Загальних умов встановлена відповідальність Лізингоодержувача у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 08.01.2008р. (а.с.16) до договору фінансового лізингу сторони змінили вартість предмету лізингу, визначивши її у сумі 76615грн. (згідно договору поставки №6613 від 08.01.2008р., укладеного Лізингодавцем (Покупець) з ТОВ „УкрАвтоЗАЗ-сервіс” (Продавець), та визначили щомісячні платежі у сумі 537,63, з яких 251,36 – відшкодування вартості предмету лізингу, 286,27 – відсотки та комісія.

Відповідно до умов договору, а також Додатку №2 договору фінансового лізингу транспортного засобу, майно, що є предметом лізингу, а саме – Chevrolet Niva 212300 GLS - було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі від 25.01.2008р. (а.с.17).

В перебігу лізингових правовідносин задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Лізингодавцем виписувалися рахунки-фактури, зокрема за період з квітня 2009р. по червень 2010р. включно (а.с.а.с.18-46) на загальну суму 62004,08грн., виходячи із значення курсу долару США (для конвертації), наведеного у довідках ВАТ „КБ „Надра” (а.с.а.с.47-50)

У зв’язку із несплатою яких з боку Лізингоодержувача Позивач, нарахувавши додатково 3% річних за період з 08.06.2009р. по 25.06.2010р. у сумі 938,56грн., інфляційну індексацію з червня 2009р. по травень 2010р. у сумі 2337,65грн. та пеню в сумі 4207,36грн., звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Заявою від 17.09.2010р. (а.с.86) Позивач відмовився від частини позовних вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути предмет лізингу по договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р., мотивуючи це добровільним поверненням предмету лізингу Відповідачем.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов №1668 від 17.09.2010р. (а.с. 83-85), ухилившись при цьому від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення взаємних розрахунків станом на 01.09.2010р. (а.с.а.с.71,72), складеного і надісланого (а.с.73) на вимогу суду Позивачем.

Згідно наданої довідки (а.с.69) за підписом керівника та головного бухгалтеру Позивача розмір заборгованості Відповідача по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. станом на 01.09.2010р. становить 71146,19грн.

Суд розглядає справу в контексті вимог виключно про стягання заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені, приймаючи відмову від решти позовних вимог, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч.1, 4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї –небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою – представником за довіреністю від 22.04.2010р. (а.с.89), яка передбачає можливість вчинення таких процесуальних дій, та у встановленій діючим законодавством формі;

- Позивачеві до прийняття відмови від позову безпосередньо у судовому засідання 20.09.2010р. (а.с.90) роз’яснені процесуальні наслідки прийняття відмови від позову, передбачені ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України,

- учасниками розглядуваних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, з огляду на що у суду відсутні підстави припускати порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок відмови від частини позовних, тим більше зумовленою фактичним їх добровільним задоволенням.

За таких обставин судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині розірвання договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. та зобов’язання повернути предмет лізингу по договору фінансового лізингу №LA07000498 від 11.12.2007р. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відмовою Позивача від частини позовних вимог та прийняття такої відмови судом.

Водночас, спільних розгляд решти позовних вимог про стягнення грошових коштів цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором лізингу), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення решти вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно виставлених рахунків, але у будь-якому разі не пізніше 7 числа кожного місяця незалежно від отримання таких рахунків Лізингодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням відповідного зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи - і будь-яких доказів протилежного, у тому числі - наявності згадуваних у запереченнях обставин неможливості користування предметом лізингу, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано - починаючи з 07.06.2009р. по 07.06.2010р. Відповідач не здійснював лізингові платежі, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість, що дозволяє вважати Лізингоодержувача таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання перед Лізингодавцем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також – 3% річних та інфляційну індексацію за період прострочення.

Перевіривши відповідність приведеного у позовній заяви розрахунку вимог в цій частини умовам договору та відомостями про визначений курс валюти, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в цій частині, задовольняючи їх у сумі 62004,08грн. – щодо заборгованості, та в сумі 938,56грн. – 3% річних і 2337,65грн. – інфляційної індексації.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 8.9 Додатку №2 до договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши арифметичний перерахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, суд встановивши використання Позивачем при розрахунку ставки пені, що не перевищує граничних розмірів, визначених положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, та періоду стягнення визначеного із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо пені у заявленій сумі 4207,36грн.

Відмова суду у задоволені клопотання Відповідача (а.с.97) про відкладання розгляду справи зумовлена недоведеністю і неповажністю причин неявки представника (адже Відповідач, як юридична особа за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою на підставі виданої письмової довіреності), а також неможливістю такого відкладання, оскільки 11.01.2010р. є останнім днем процесуального строку розгляду справи.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача відповідно задоволеним вимогам щодо стягнення грошових коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог поро розірвання договору фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498 та зобов’язання повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 11.12.2007р. №LA07000498 укладеного між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс”, м. Київ (ідентифікаційний код 30726921) та Відкритим акціонерним товариством „Тельмановський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецької області (ідентифікаційний номер 04628681).

2. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ (ідентифікаційний код 30726921) до Відкритого акціонерного товариства „Тельмановський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецької області (ідентифікаційний номер 04628681) про стягнення основного боргу в сумі 62004,08грн., 938,56грн. – 3% річних, інфляції в розмірі 2337,65грн., пені в сумі 4207,36грн. задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Тельмановський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецької області (ідентифікаційний номер 04628681) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ (ідентифікаційний код 30726921) основний боргу в сумі 62004,08грн., 938,56грн. – 3% річних, інфляційну індексацію в розмірі 2337,65грн. та пеню в сумі 4207,36грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Тельмановський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецької області (ідентифікаційний номер 04628681) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ (ідентифікаційний код 30726921) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 694,88грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.10.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Суддя