Рішення № 11793465, 07.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.10 р.                     Справа № 22/23                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 32264493,

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Азовський машинобудівний завод”, смт.Мангуш Першотравневого району Донецької області, ЄДРПОУ 32954671,

про стягнення 69 550,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мачуський О.М. – за довіреністю,

від відповідача: Пшенична І.С. - за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального

кодексу України у судовому засіданні

оголошувалась перерва з 16.03.2010р. по 24.03.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Закритого акціонерного товариства „Азовський машинобудівний завод”, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 69 550,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язань за укладеним договором №29-10/08 від 29.10.2008р. з поставки 13 візків спікальних, внаслідок чого Позивач не мав можливості ввиконати умови договору №8-21/МГ від 12.11.2008р., укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФПК „Уран”, і таким чином не отримав очікуваний прибуток.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору поставки №29-10/08 від 29.10.2008р.; рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2009р. по справі 14/313; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. по справі 14/313; договір №8-21/МГ від 12.11.2008р. із специфікацією №1 від 12.11.2008р. та додатковою угодою №1 від 31.12.2008р. до нього; лист №1-0607 від 06.07.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.22, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.1, 22, 15, 33, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

01.05.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив №б/н від 26.02.2010р., відповідно до якого Закритим акціонерним товариством „Азовський машинобудівний завод” позовні вимоги не визнано у повному обсязі, виходячи з наступного. Обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях Відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою останнього і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків. За висновками Закритого акціонерного товариства „Азовський машинобудівний завод” наведені обставини не доведені.

У підтвердження правової позиції Відповідач надав копію листа №09-06/09 від 09.06.2009р., листа №20.82 вих.09 від 01.10.2009р., роздруківку електронної копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2009р. по справі 27/110-09, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р. по справі 27/110-09.

Протягом розгляду справи представником Позивача надані пояснення щодо обґрунтування вимог стосовно стягнення судових витрат, повноважень представника, що приймає участь у судовому засіданні, поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю „ФПК „Уран”, а також найменування товару, який повинен був бути поставлений у межах спірних правочинів. Разом з цим, листом від 16.03.2010р. Позивач до складу судових витрат включив витрати на адвокатську допомогу у розмірі 10000,00грн.

Представником Відповідача були надані доповнення до відзиву та копії листа №1259-вих09 від 04.06.2009р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього. Крім того, надав акт експертизи №В-15 Запорізької торгово-промислової палати Бердянської філії.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні норми права містять ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст.611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, саме Позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями Відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Як вбачається з представлених Позивачем документів, що містяться у матеріалах справи, 29.10.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Азовський машинобудівний завод” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп” (Покупець) укладений договір поставки №29-10/08, згідно з умовами якого Постачальник зобов’язувався передати в обумовлені строки Покупцеві візки спікальні ТС 1702.00.000 у кількості 13 штук, а Покупець зобов’язувався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару Покупцеві Постачальником здійснюється на умовах СРТ – м.Кривий Ріг, згідно з вимогами «Інкотермс» у редакції 2000р.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що строк поставки товару – 30 календарних днів з дня здійснення Покупцем 50% попередньої оплати за товар на поточний рахунок Постачальника.

За змістом п.4.1 зазначеного правочину ціна договору складає 312 000,00 грн.

Пунктом 4.4 сторони угоди визначили, що розрахунки за ним здійснюються наступним чином: 50% від вартості товару сплачуються протягом 5-ти банківських днів з дня укладання даного договору на підставі рахунку Постачальника та остаточний розрахунок за товар, відповідно п.4.5 угоди, Покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів з дня отримання факсимільним зв’язком повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп”, з метою отримання прибутку 12.11.2008р. між ним (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФПК „Уран” (Покупець) укладено договір №8-21/МГ, згідно з умовами якого Постачальник зобов’язувався передати у власність Покупцеві товар (візки спікальні) відповідно до Специфікації-додатку до договору, а Покупець зобов’язувався прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Сторони договору визначили, що найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна товару за одиницю, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватися у межах цього договору зазначаються у Додатках-специфікаціях до нього.

Згідно із Специфікацією №1 до договору, товар, що постачається - візок спікальний ТС 1702.00.000 СБ/А 1378.000.-2 у кількості 13 шт. загальною вартістю 395 460,00 грн. Строк поставки – грудень 2008р.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2008р. до договору №8-21/МГ пункт 9.4. цього договору викладений у новій редакції, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 30.06.2009р. або до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

За твердженнями Позивача, договір №8-21/МГ від 12.11.2008р. укладений з метою перепродажу товару, поставленого останньому Відповідачем за договором №29-10/08, та отримання прибутку.

У матеріалах справи міститься лист №1-0607 від 06.07.2009р., яким Товариство з обмеженою відповідальністю „ФПК „Уран” повідомило Позивача про призупинення договору №8-21/МГ від 12.11.2008 р., зазначивши, що зобов’язання за цим договором мали бути виконані до 30.06.2009р. та у придбанні товару за зазначеним договором товариство більше не зацікавлене.

Дану відмову Товариство з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп” пов’язує з невиконанням Відповідачем зобов’язань за договором поставки №29-10/08 від 29.10.2008р. щодо постачання товару.

Однак, з даними висновками Позивача не можна погодитись з наступних підстав.

По-перше, як на підтвердження наведеного Товариство з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп” посилається на обставини, встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2009р., яке залишене в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі №14/313 за позовом ТОВ «Міленіум Груп» до Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» про стягнення 312000,00 грн. та зустрічним позовом про визнання правочину недійсним та спонукання до виконання дій.

Предмет первісного позову є стягнення з Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» попередньої оплати у сумі 312000,00 грн., які були перераховані останньому ТОВ «Міленіум Груп» на підставі договору поставки №29-10/08 від 29.10.2008 р.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Між тим, постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010р. у справі №14/313 рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2009р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі №14/313 в частині вирішення первісного позову скасовані і справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Отже, суд не має підстав приймати як доказ факти, встановлені рішенням від 07.10.2009р. по справі №14/313 до остаточного вирішення спору по зазначеній справі.

По-друге, у матеріалах справи є наявним лист №09-06/09 від 09.06.2009р., яким Позивач до спливу строку дії договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „ФПК „Уран” (Покупець) №8-21/МГ, звертається до Відповідача з повідомленням про втрату виробничої необхідності у поставці візків спікальних у кількості 13 шт. та вимогою повернення раніше сплаченої суми у розмірі 312000,00 грн. Отже, є наявною остаточна відмова Позивача від виконання договору №29-10/08 від 29.10.2008р. у червні 2009р.

Таким чином, відмова від виконання зобов’язання за угодою №8-21/МГ фактично відбулась на місяць пізніше ніж відмова Позивача від зобов’язань за договором №29-10/08 від 29.10.2008р.

По-третє, у п.1.1 договору №29-10/08 від 29.10.2008р. вид товару, який постачається, визначений як візки спікальні ТС 1702.00.000.

У специфікації №1від 12.11.2008р. до договору №8-21/МГ від 12.11.2008р., товар, що повинен бути поставлений у межах зазначеного правочину, визначений як візки спікальні ТС 17.02.00000 СБ/А1378.000.-2.

Враховуючи зазначене є різниця у технічному описі предметів поставки за вказаними договорами.

Одночасно, у матеріалах справи міститься висновок експертизи №В-15 Запорізької торгово-промислової палати Бердянської філії від 19.03.2010р., яким на підставі порівняльного аналізу основних параметрів візків спікальних ТС-1702.00.000СБ та А-1378.000-2. встановлені відмінності п’яти параметрів продукції, що впливає на вибір Замовником модифікації продукції при придбанні товару у Постачальника.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висноку про неідентичність товару, що повинен був поставлятися за договором №29-10/08 від 29.10.2008р. та договором №8-21/МГ від 12.11.2008р.

Пояснення представника Позивача щодо ідентичності товару не приймається судом до уваги, оскільки зазначеним висновком експертизи спростовується.

За викладений обставин, вбачається відсутність причинно-слідчого зв’язку між протиправною, за твердженнями Позивача, поведінкою Відповідача і заподіяними збитками.

Приймаючи до уваги зміст ст.ст.22, 599, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є, зокрема, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факту, що свідчить про причинно-слідчий зв’язок між протиправною поведінкою Відповідача і заподіяними збитками. Отже, вимоги щодо стягнення з останнього збитків у сумі 69550,00грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Міленіум Груп”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, до Закритого акціонерного товариства „Азовський машинобудівний завод”, смт.Мангуш Першотравневого району Донецької області, про стягнення 69550,00 грн. відмовити.

2.За згодою сторін у судовому засіданні 07.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Повний текст рішення підписано 09.04.2010р.

4.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя