Рішення № 117933389, 27.03.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18979/22

Провадження №2-а/760/579/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Аксьонової Н.М.

секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кирилець М.О. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6255931 від 06.12.2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити та стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 грудня 2022 року щодо нього інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР 6255931.

Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в постанові наведені факти, які не відповідають дійсності, оскільки Правил дорожнього руху позивач не порушував.

Зазначив, що 06 грудня 2022 року приблизно о 20 год. 00 хв. він рухався на автомобілі марки SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 в лівій смузі дороги по вулиці Нова в м. Києві в напрямку села Крюківщина, Бучанського району, Київської області. Видимість дороги була вкрай поганою через туман та вимкнене освітлення на дорозі після масових ударів по енергетичній інфраструктурі України в період воєнного стану.

Проїхавши залізничний переїзд, позивач помітив, що за ним певний час рухається невідомий автомобіль, через метрів 50 вказаний автомобіль почав здійснювати сигнали дальнім світлом. Позивач дочекався звільнення правої смуги дороги від інших транспортних засобів, пересвідчившись у безпеці маневру, перестроївся в праву смугу дороги, щоб пропустити автомобіль. В подальшому, позивач побачив, що за ним рухався транспортний засіб, що використовується поліцією. Після цього даний транспортний засіб перекрив дорогу позивачу, таким чином позивач був зупинений працівниками патрульної поліції неподалік Жулянського шляхопроводу. На запитання позивача, яка причина зупинки його транспортного засобу, останні повідомили, що позивач порушив правила проїзду перехресть, проїхавши на червоний сигнал світлофору на вулиці Нова навпроти аеропорту Жуляни в м. Києві.

Позивач був впевнений в тому, що в його діях відсутній склад правопорушень, передбачений ч.2 ст.122 Кодексом України про адміністративні правопорушення, при цьому працівники патрульної поліції не відразу зупинили транспортний засіб позивача, оскільки відстань між місцем вчинення нібито порушення та місцем зупинки транспортного засобу складає понад 2 км. Позивач попросив надати підтверджуючі докази порушення ним Правил дорожнього руху, однак інспектором було проігноровано прохання надати будь-яке підтвердження (відеозапис із реєстратора службового автомобіля або із нагрудної камери) вчиненого адміністративного правопорушення.

Зазначив, що працівниками патрульної поліції не було виконано та грубо порушено вимоги пункту 8.9 Правил дорожнього руху.

Позивач також зазначає, що працівники патрульної поліції не назвали своїх прізвищ, не пред`явили свої службові посвідчення, не роз`яснили про конкретну причину зупинки. Не виконавши свої законні обов`язки, працівники поліції почали вимагати від позивача документи, що посвідчують право керування транспортним засобом. Позивач, намагався з`ясувати причину зупинку його транспортного засобу, після чого останні без відповідних підстав застосували фізичну силу до позивача та відвезли до Солом`янського УП в м.Києві, що за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлостький, 49. За даною подією інспектором УПП в м. Києві Мазуром В.О. відносно позивача складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ №133429 від 06 грудня 2022 року за ст.261 КУАП.

Підставою затримання в даному протоколі вказано: для встановлення особи та розгляду справи про адміністративне правопорушення, складання адміністративних матеріалів.

Позивач вважає, що визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні.

Складання адміністративних матеріалів про нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відбувалось в Солом`янському УП в м. Києві без присутності позивача, оскільки останньому не було надано можливості ознайомитися з матеріалами адміністративного правопорушення, не надано можливості надати письмові пояснення (заперечення), не ознайомлено з правами, не надано копію відповідної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУАП, не надано квитанції про сплату штрафу, не забезпечено направлення постанови у справі про адміністративне правопорушення на поштову адресу позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 грудня 2022 року для розгляду справи визначено суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

13 квітня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача Олійник І.З. проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що 06 грудня 2022 року о 20 год. 00 хв. було виявлено транспортний засіб SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив п. 8.7.3 (е) ПДР України. Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» прийнято рішення зупинити вказаний транспортний засіб. На місці зупинки було встановлено, що водієм даного транспортного засобу є ОСОБА_1 .

Інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до статті 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст.278 КУпАП, повідомив позивача про його права, які передбачені ст.268 КУпАП. Разом з тим, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову серії ЕАО №6255831 від 06.12.2022 року. З урахуванням викладеного вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України).

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, заперечення відповідача, викладені в заявах по суті спору, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Задоріжним М.С. було винесено постанову серії ЕАО №6255931 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 680 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року постановою серії ЕАР № 6255931 притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 06 грудня 2022 року о 20 годині 41 хвилині у м. Києві по вул. Янова навпроти аеропорту Жуляни рухався на автомобілі SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 у крайній лівій смузі при вільній смузі справа, також здійснив рух на забороняючий сигнал світлофора червоного кольору, а саме здійснив рух праворуч з крайньої лівої смуги, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст.122 КУпАП.

У п.7( до постанови додаються) оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зазначено про фіксацію порушення та підписи останнього у п.8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено».

Відтак, твердження представника відповідача стосовно того, що інспектором у відповідності до статті 245 КУпАП, виконано умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст.278 КУпАП, повідомлено позивача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП не підтверджуються матеріалами справи.

Зазначення відповідачем у відзиві про порушення позивачем Правил дорожнього руху є тільки внутрішнім сприйняттям представника відповідача, оскільки належними і допустимими доказами, у розумінні КУпАП та КАС України, факт порушення не доведено.

Крім того, п. 11.5. ПДР зазначає, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Поняття «виїзд» не є тотожним із «розташуванням».

Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів відео-, фотофіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 06.12.2022 року серії ЕАР №6255931 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 496,20 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Позивач також просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн, на що слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 N 5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Статтею 19 Закону N 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону N 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правової допомоги від 14.12.2022 року, копію калькуляції про вартість правничої (правової) допомоги 15.12.2022 року, копію акту приймання-передачі адвокатських послуг від 15.12.2022 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.12.2022 року, копію квитанції №30 від 15.12.2022 року на суму 2000,00 грн.

У п.п. 4.1-4.3 договору про надання правової допомоги від 14.12.2022 року сторони домовились, що порядок і обчислення гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата) за цим договором визначаються в калькуляціях про вартість правничої (правової) допомоги, згідно додатків до цього договору.

Калькуляція про вартість правничої (правової) допомоги - це письмово узгоджена та обчислена сторонами в грошовому виміру (фіксована чи погодинна) вартість окремих видів, об`ємів, обсягів правничої (правової) допомоги на умовах цього договору. Калькуляція про вартість правничої (правової) допомоги складаються в письмовій формі у вигляді додатків до цього договору і є невід`ємними його частинами. Будь-які погоджені сторонами зміни та доповнення до калькуляції вносяться у відповідності до умов цього договору.

Акт приймання-передачі адвокатських послуг складається адвокатом та містить детальний опис наданих робіт, вартість робіт (гонорар) за фактичні надані послуги відповідно до п.п. 4.1 цього договору.

Відповідно до калькуляції про вартість правничої (правової) допомоги від 15.12.2022 року між адвокатом Коломієць М.О. та позивачем ОСОБА_1 , відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 14.12.2022 року, уклали даний додаток №1 про наступне:

Сторони узгодили та встановили оплату гонорару у вигляді фіксованої ставки за наступні види правничої (правової) допомоги: усне консультування клієнта щодо адміністративного правопорушення, яке мало місце 06.12.2022 року (1 година) 500,00 грн.; підготовка та складання адміністративного позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення (2 години) 1500,00 грн. Загальна вартість послуг наданих адвокатом складає 2000 грн.

Факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі послуг від 15.12.2022 року.

Оплата позивачем наданих пологу адвоката підтверджується квитанцією №30 від 15.12.2022 року на суму 2000 грн.

Відповідачем у відзиві на заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю зі складністю справи.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та від 28 травня 2019 року у справі № 826/850/18 та враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 242, 286 КАС України, ст. 276, 280, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6255931 від 06 грудня 2022 року складеної інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Задоріжним Миколою Сергійовичем, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова