Рішення № 11793250, 12.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.10 р.                     Справа № 4/197пд                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

В судовому засіданні оголошувалась перерва 25.08.2010р. на 02,15,28,30 вересня 2010р. на підставі ст.77 ГПК України, про що були попереджені представники сторін.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Бахрамова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Сидор О.В. – довіреність від 21.09.2009р.,

від відповідача – Бельських С.С. – довіреність від 30.12.2009р.,

за позовом - Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал”

м. Краматорськ

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі

структурної одиниці „Краматорські електричні мережі” м. Краматорськ

про прийняття пунктів 4.8, 5.1, 5.2 договору №091 від 18.05.2010р. в редакції позивача

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство „Краматорський водоканал” м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці „Краматорські електричні мережі” м. Краматорськ про спонукання прийняти пункти 4.8, 5.1, 5.2 договору №091 від 18.05.2010р. на відпущення води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що позивачем на адресу відповідача направлений проект договору № 091 від 18.05.2010р. на постачання води з комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію. Відповідачем підписав договір з протоколом розбіжностей і 19.07.2010р. повернув позивачу.

Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо безперебійної поставки води (п.4.8 договору) посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №2/7пд в якої судом встановлений факт, що між позивачем та КП „Компанія „Вода Донбасу” в особі структурних підрозділів м. Слов’янська та м. Горлівки укладені договори на централізоване водопостачання міста Краматорську питною та технічною водою, в яких обумовлені чіткі умови постачання води. У відповідності з укладеними договорами з КП „Компанія „Вода Донбасу”, останній має право скоротити чи припинити подачу води позивачу. Схема водопостачання в місці представляє собою замкнуту систему і у зв’язку з припиненням чи скороченням подачі води на місто, переключити відповідача на іншу лінію водопостачання не представляється можливим. Тому безперебійність водопостачання відповідача послугами, вказаними у спірному договорі напряму залежить від КП „Компанія „Вода Донбасу”.

В обґрунтування своєї редакції п.5.1 договору, позивач посилається на ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом від 27.06.08р. № 190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, за якими не заборонено позивачу вимагати попередню оплату послуг.

В обґрунтування п.5.2 договору посилається на Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” ( №686-ХIV ), якими передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми.

2

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими і просить прийняти в своїй редакції спірні пункти договору.

В засіданні суду за клопотання представників сторін були залучені додаткові документи., які підтверджують, що водопостачання види позивачем проводиться відповідачу на будинки, які не являються житловими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлений відповідачу проект договору №091 від 18.05.2010р. на відпущення води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, за яким КВП „Краматорський водоканал”, який є водокористувачем взяв на себе зобов’язання забезпечувати абонента (вторинного водокористувача) питною водою згідно вказаною в договорі в об’ємі з розбивкою по місяцям, а також приймати стичні води. В зобов’язання абонента, яким є відповідач, входить приймання узгодженого об’єму води, раціональне його користування і своєчасна оплата по тарифам і у строки, передбачені договором.

Відповідачем на адресу позивача направлений протокол розбіжностей у двох екземплярах згідно супровідного листа б/н від 19.07.2010р., який отриманий останнім 19.07.2010р.

Сторонами був складений та підписаний протокол розбіжностей до договору №091 від 18.05.2010р. на відпущення води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію.

Судом встановлено, що в результаті вжитих заходів щодо врегулювання виниклих розбіжностей залишились неврегульованими п.п. 4.8, 5.1, 5.2 договору №091 від 18.05.2010р.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено загальне поняття водокористування, під яким розуміється використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

В силу статті 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також, іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Статтею 46 Водного кодексу України встановлено, що водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.

У статті 48 цього кодексу визначено режим спеціального водокористування, зокрема, спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для

3

задоволення питних потреб населення, а також, для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Відповідно до статті 49 названого кодексу, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Стаття 43 Водного кодексу України визначає права водокористувачів, а стаття 44 - обов’язки водокористувачів.

Водопостачання та водовідведення, за змістом ст.1 та ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, є одним із видів комунальних послуг.

Згідно ст. 19, ст. 22 Закону та ст. 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

          В силу законодавчо визначених понять статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, позивач є підприємством питного водопостачання, як суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об’єктів питного централізованого водопостачання та забезпечує населення питною водою, а також, відносно різного коло споживачів здійснюють діяльність з питного водопостачання, тобто, пов’язану із виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та системою питного водопостачання.

Наведе свідчить й про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з водопостачання, згідно спірного договору №091 від 18.05.2010р., регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Так, з змісту договору вбачається, що Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” постачальник послуг, а відповідач є споживачем (абонентом) у розумінні цих Правил, якими передбачений єдиний та обов’язковий порядок водопостачання централізованими комунальними системами лише шляхом укладання договору.

Розглядаючи спірний п.4.8 договору, який викладений позивачем в такий редакції: „водоканал не несе відповідальність за перебої в подачі питної води з причини скорочення подачі води на місто постачальником згідно рішення державних органів влади, а також з вини організації, відповідальної за технічну справність водопровідних мереж жилого фонду”, суд виходить з наступного:

За ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач як абонент (вторинний водокористувач) пропонує виключити цей пункт за тим, що Схема водопостачання в місці представляє собою замкнуту систему і у зв’язку з припиненням чи скороченням подачі води на місто, переключити відповідача на іншу лінію водопостачання не представляється можливим. Тому безперебійність водопостачання відповідача послугами, вказаними у спірному договорі напряму залежить від КП „Компанія „Вода Донбасу”.

З урахуванням договору № 2/2 від 08.01.2008р. на послуги водопостачання, укладеному позивачем як абонентом з постачальником питної води – Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу”, суд дійшов, що за цим договором відповідно до Правилами користування

4

системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, саме на постачальника покладається відповідальність за перебої в подачі питної води абонентам та скорочення подачі води на місто, тому за цим договором позивач має право на стягнення з постачальника передбачених наслідків.

З урахуванням п.1.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65 від 01.07.1994р. (далі – Правила №65), зареєстрованих в міністерстві юстиції України 22.07.1994р. № 165/374, водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку, стабілізатори тиску й обмежувачі витрат належать абонентові та ним експлуатуються. Отже, споживач (позивач) може та повинен самостійно регулювати подачу води своїм абонентам. Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” доводить користувачу (позивачу) ліміт води на місяць (згідно заявки), а позивач розподіляє воду своїм абонентам по своїм мережам згідно договорів та інформації про оплати абонентів, котра може змінюватись. Крім того, Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” не втручається в кисету розподілу води по точкам абонентів міськводоканалу.

З огляду на вищевказані обставини, господарський суд, враховуючи, що сторонами за договором є суб’єкти підприємницької діяльності, тому за свої невиконанні зобов’язання вони повинні нести відповідальність, дійшов, що п.4.8 договору повинен бути виключений з договору як такий, що не відповідає нормам вказаних актів.

Пункт 5.1 договору викладений в редакції позивача наступним чином: „абонент здійснює попередню оплату послуг Водоканалу на розрахунковий рахунок Водоканалу в національній валюті України, в сумі, яка дорівнюється вартості послуг водоканалу за попередній місяць або в сумі, яка дорівнює вартості місячного об’єму водоспоживання та скиду стоків по п. 2.1 згідно виставленого водоканалом рахунку. Кінцевий розрахунок за надані водоканалом послуги за місяць, що сплинув абонент проводить протягом 7 днів з моменту отримання рахунку на оплату послуг водоканалу з урахуванням поточних оплат. Абонент зазначає цільове призначення платежу та період, за який проводиться оплата (№ рахунку, дата). В разі оплати без адресного зазначення в платіжних документах, водоканал закриває заборгованість попереднього періоду в порядку черговості виставлених рахунків”.

Відповідач як абонент не погоджується з цією редакцією і запропонував свою: “абонент здійснює оплату за фактично використану воду у минулому місяці, на протязі 7 банківських днів на підставі рахунку отриманого від Водоканалу. Якщо у рахунку не вказаний період за який вноситься плата Водоканал відносить платіж до оплати за поточний місяць”.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного: у відповідності з п.12.3 Правил № 65, розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і в такі строки:

а) з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць. Проте Водоканал має право вести розрахунки в порядку:

- попередньої оплати, суму якої Водоканал визначає за об’ємами водоспоживання та водовідведення у минулому місяці, з остаточним розрахунком по закінчення місяця;

- планових платежів з періодичністю, передбаченою договором з абонентом (додаток №4), з остаточним розрахунком по закінченні місяця.

До того ж, відповідно до п.12.7 зазначених Правил № 65 абоненти розраховуються за воду та каналізацію в порядку, встановленому цими Правилами.

Приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі, й порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, яка є істотною умовою договору, обов’язковою для включення в договори на житлово-комунальні послуги.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Оскільки п.5.1, який викладений в редакції відповідача (споживача) відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65 від 01.07.1994р., господарський суд вважає залишити цей пункт договору в його редакції.

5

Пункт 5.2 договору, який хоч і викладений в розділі „Порядок розрахунків”, стосується відповідальності абонента за несвоєчасне виконання оплати послуг наданих Водоканалом.

В цей пункт позивачем викладено в наступні редакції: „за несвоєчасну оплату послуг водоканалу абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми заборгованості у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на відповідність Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і утримування прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1996р.

Відповідач не погоджується з редакцією позивача і просить виключити цей пункт як необґрунтований, вважаючи, що за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання повинен бути застосований інший Закон, зокрема, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, за яким розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного: Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і утримування прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1996р., на який посилається позивач, стосується за ст. цього Закону 1 тільки тих суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності.

За договором, який є предметом розгляду, об’єктами водоспоживання являються житлові будинки, які перелічені в п.2.1 договору: №2 по вулиці Шкадинова, № 1 по вулиці Боша, № 1 по вулиці Танкистов, № 27 по вулиці Дворцовая, № 8 по вулиці Островського, № 113 по вулиці Беляєва, № 13-б по вулиці Бикова.

Господарський суд зобов’язав представників сторін надати докази належності спірних приміщень, до яких подається вода, до нежилих будинків і приміщень чи жилих.

Представники сторін надали суду докази, які підтверджують факт належності будинків по вулицям Шкадінова 2, Боша 1, Танкістов 1, Дворова,27, Островського,8, Беляєва 113, Л.Бикова 13б до нежитлових будинків і приміщень.

Оскільки ці будинки є нежитловими, тому посилання позивача на Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і утримування прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1996р. не являється необґрунтованим.

Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і утримування прибудинкових територій” № 686-XIV від 20.05.1996р. регулює відповідальність і розмір пені за прострочку виконання споживачем грошових зобов’язань у вигляді 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми заборгованості.

          Оскільки законодавством врегульовано вид відповідальності та її розмір, господарський суд залишає п. 5.2 договору в редакції позивача.

Приймаючи до уваги, що з вини сторін виник цей спір, на них пропорційно покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і утримування прибудинкових територій” та, керуючись ст. ст. 33,34,43,44,49 75,ст. ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” частково.

6

Пункт п.4.8 договору, викладений в редакції позивача „водоканал не несе відповідальність за перебої в подачі питної води з причини скорочення подачі води на місто постачальником згідно рішення державних органів влади, а також з вини організації, відповідальної за технічну справність водопровідних мереж жилого фонду”, виключити з договору як такий, що не відповідає діючому законодавству.

Пункт 5.1 залишити в редакції відповідача такого змісту: “абонент здійснює оплату за фактично використану воду у минулому місяці, на протязі 7 банківських днів на підставі рахунку отриманого від Водоканалу. Якщо у рахунку не вказаний період за який вноситься плата Водоканал відносить платіж до оплати за поточний місяць”.

Пункт 5.2 прийняти в редакції позивача такого змісту: „за несвоєчасну оплату послуг водоканалу абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми заборгованості”.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка-84601, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268 в особі структурної одиниці „Краматорські електричні мережі” м. Краматорськ-84302, вул. Островського, 8, ЄДРПОУ 00131127 на користь Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ-84313, вул. Южная, 6, ЄДРПОУ 05524251 державне мито в розмірі 42,50грн., 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.10.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.