Рішення № 11793221, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р.                     Справа № 22/237                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”, м.Київ, ЄДРПОУ 35576271,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30479040,

про стягнення 298451,57 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ляміш О.В. – за довіреністю,

від відповідача: Коломієць І.О. – за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення 298451,57 грн., у тому числі 155454,00 грн. основного боргу, 8688,39 грн. 3% річних, 31401,71 грн. інфляційних збитків за час прострочення, 24027,47 грн. пені та 78880,21 грн. збитків, викликаних курсовою різницею.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на отримання права вимоги від Відповідача за договором цесії №Ц/23-7/10 від 23.07.2010р. та невиконання останнім грошового зобов’язання за договором поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат, штрафних санкцій та збитків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору цесії №Ц/23-7/10 від 23.07.2010р., акту від 23.07.2010р. приймання-передачі документів за договором цесії, листів №10/7-27 від 27.07.2010р. та №27/07/10 від 28.07.2010р. із підтвердженням їх відправлення Відповідачу, договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. із додатковими угодами та додатком до нього, рахунків-фактур №СФ-0000369 від 02.06.2008р., №СФ-0000370 від 02.06.2008р., №СФ-0000371 від 02.06.2008р., №СФ-0000372 від 02.06.2008р., №СФ-0000404 від 01.08.2008р., видаткових накладних №РН-0000090 від 09.09.2008р., №РН-0000091 від 09.09.2008р., №РН-0000092 від 09.09.2008р., №РН-0000096 від 01.10.2008р., №РН-0000097 від 01.10.2008р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №00797 від 09.09.2008р. та №00962 від 30.09.2008р., листів №б/н від 30.10.2008р. та 26.11.2008р., претензій №7 від 15.04.2010р. та №9 від 12.07.2010р. разом із підтвердженням їх отримання Відповідачем, банківських виписок, а також розрахунок основного боргу, штрафних санкцій.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193, ч.1 ст.224, ч.1-2 ст.226 Господарського кодексу України, ст.526, ст.512-516, ст.625, ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 12, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2010р. у судовому засіданні представником Позивача наданий розгорнутий розрахунок позовних вимог та платіжне доручення №161 від 07.09.2010р. щодо оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на належний рахунок.

Представник Позивача в судовому засіданні 05.10.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення, у яких стверджує про відсутність інших укладених договорів із Відповідачем на поставку товару в період, який розглядався по даній справі.

Представником Відповідача в судовому засіданні 05.10.2010р. представлено суду відзив на позовну заяву №43/18вх від 05.10.2010р., за змістом якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Обґрунтуванням даного є посилання на ті обставини, що товар ним отримано за первинною документацією, яка міститься у матеріалах суду, не за договором поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. Крім того, Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод” вважає, що Позивачем не доведено належним чином факт і момент виконання зобов’язань щодо постачання товару. Одночасно, факт укладання спірного правочину Відповідач не заперечує.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

08.05.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КТС Контрол” (Постачальник) укладено договір поставки №08-05-2008/4400002304 зі строком дії у відповідності до п.11.1 договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2009р.) до 31.12.2010р.

Відповідно до додаткової угоди від 21.08.2009р. до договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., сторонами за даним правочином визначені Покупець – Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, Постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю „КТС Контрол”, м.Київ.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору, Постачальник поставляє, а Покупець приймає та оплачує прилади вимірювальної техніки, відповідно до умов даного договору й замовлення на поставку товару, які надаються Покупцем і підтверджуються Постачальником та регламентуються цим договором.

Відповідно до п.2.2 зазначеного договору поставки, перелік, найменування, кількість та ціна товару наводяться у специфікаціях (додатках до договору), які формуються на підставі замовлень Покупця. Кожна специфікація узгоджується окремо і вступає в дію з моменту її підписання.

Розділом 4 договору встановлені умови поставки товару, згідно з якими: строк постачання обладнання згідно даного договору вказується в належних специфікаціях і узгоджується сторонами (п.4.1.1); початком відрахування строку поставки є дата перерахування Покупцем передоплати у розмірі 50% на рахунок Постачальника згідно п.3.2 договору (п.4.1.2); адреса поставки товару: вул.І.Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062, Україна, на умовах DDP, Інкотермс (в редакції 2000) (п.4.1.3); датою поставки товару Покупцеві вважається дата отримання ним товару та підписання видаткової накладної (п.4.1.4); право власності на товар й ризик його випадкової загибелі або ушкодження переходить від Постачальника до Покупця в момент приймання товару, відповідно до п.5 даного договору (п.4.1.5).

Оплата товару здійснюється в гривнях у безготівковому порядку на підставі виставленого Постачальником рахунку наступним чином: 50% від загальної суми рахунку сплачується у термін 10 банківських днів з дати отримання Покупцем рахунку на оплату та оплата 50% від загальної суми рахунку проводиться після підписання приймально-передаточних документів на товар, в термін до 10 календарних днів. Рахунок складається на підставі узгодженої та підписаної сторонами специфікації; моментом виконання Покупцем зобов’язань з оплати товару вважається момент прийняття банком Покупця платежу до виконання (п.п.3.1 – 3.4 договору).

Згідно додатку №1 від 08.05.2008р. до укладеного правочину (специфікація обладнання узгодженого до поставки), сторони за договором дійшли згоди щодо поставки приладів вимірювальної техніки на суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 254508,000 грн. Термін постачання товару складає 14 тижнів з дати попередньої оплати 50% по рахунку, складеному за даною специфікацією.

За відомостями, що містить додаток №2 від 08.05.2008р., Постачальник прийняв на себе зобов’язання поставити в строк 14 тижнів з дати попередньої оплати 50% по рахунку, складеному за цією специфікацією, HART модем Code NHA121-NO USB/HART FCK/DSV401 Загальне промислове виконання Виробник компанія АВВ у кількості 1шт. вартістю з урахуванням податку на додану вартість 12030,00 грн.

Додатком №3 від 08.05.2008р. обумовлена поставка вимірювача рН в комплекті у кількості 1 шт. загальною вартістю 24090,00 грн. Термін поставки 17 тижнів з дати попередньої оплати 50% по рахунку, складеному за даною специфікацією.

Додатком №4 від 08.05.2008р. узгоджена поставка перетворювача диференціального тиску та 3 вентильний блок до перетворювача диференціального тиску на суму 20280,00 грн. із терміном поставки 14 тижнів з дати попередньої оплати у розмірі 59% за рахунком, складеним на підставці даної специфікації.

За умовами додатку №5 від 28.06.2008р. до наведеного правочину, узгоджена поставка приладів вимірювальної техніки виробництва компанії АВВ на суму 250742,40 грн. Термін поставки обладнання складає 14 тижнів з дати попередньої оплати 50% рахунку, складеному у відповідності до цієї специфікації.

Таким чином, приймаючи до уваги перелічені вище специфікації, сторони за обумовленим правочином визначили поставку на підставі та у межах договору №08-05-2008/4400002304 обладнання на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 561650,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, Постачальником виставлені рахунки за наведеними специфікаціями, а саме: за специфікацією №1 (додаток №1) рахунок-фактура №СФ-0000369 від 02.06.2008р. на суму 254508,00 грн., за специфікацією №2 (додаток №2) рахунок-фактура №СФ-0000370 від 02.06.2008р. на суму 12030,00 грн., за специфікацією №3 (додаток №3) рахунок-фактура №СФ-00003741 від 02.06.2008р. на суму 24090,00 грн., за специфікацією №4 (додаток №4) рахунок-фактура №СФ-0000372 від 02.06.2008р. на суму 20280,00 грн. та за специфікацією №5 (додаток №5) рахунок-фактура №СФ-0000404 від 01.08.2008р. на суму 250742,40 грн., всього на загальну суму 561650,40 грн.

Приймаючи до уваги банківські виписки, представлені суду, Покупець 12.06.2008р. здійснив (за призначенням платежу) передоплату за витратоміри, модем, рН метр перетворювач тиску, згідно рахунків 369, 370, 371, 372 від 02.06.2008р., дог. №4400002304 від 08.05.2008р., у розмірі 155454,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість.

Враховуючи умови укладеного договору, а також вищевикладене, Покупець здійснив 50% оплати товару, виходячи з чого погодив поставку переліченої продукції на суму 310908,00 грн.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000092 від 09.09.2008р. та №РН-0000096 від 01.10.2008р., Постачальник здійснив поставку обладнання обумовленого специфікацією №1 на загальну суму 254508,00 грн.

За видатковою накладною №РН-0000090 від 09.09.2008р. останній поставив у повному обсязі товар, обумовлений специфікацією №2 до договору поставки №08-05-2008/4400002304, а саме на суму 12030,00 грн.

За видатковою накладною №РН-0000097 від 01.10.2008р. передано товар, обумовлений специфікацією №3 у повному обсязі, на суму 24090,00 грн.

За видатковою накладною №РН-0000091 від 09.09.2008р. передано товар, визначений у специфікації №4, на суму 20280,00 грн., тобто у тій кількості, що нею обумовлена.

Отже, Постачальником поставлене обладнання, зазначене у наведених специфікаціях, Відповідачу, відповідно до умов договору поставки №08-05-2008/4400002304, на загальну суму 310908,00 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка представляла Покупця, підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей від Продавця №00797 від 09.09.2008р. та №00962 від 30.09.2008р., що містять перелік продукції, поставленої згідно наведеної первинної документації, та посилання на спірний правочин, як на підставу отримання обумовленого товару.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та дослідивши обставини, суд дійшов висновку, що надані Позивачем видаткові накладні та довіреності є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття їх останнім в межах договору №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р.

          Одночасно, приймаючи до уваги п.4.1.4 цього договору, видаткові накладні є приймально-передаточними документами, що підписані обома сторонами, у розумінні цього правочину та мова про які йдеться у п.3.2 цього договору.

Враховуючи вищенаведене, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р.

З огляду на означене, суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву №43/18вх від 05.10.2010р.

Як було встановлено раніше, оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України у порядку: 50% від загальної суми рахунку сплачується у термін 10 банківських днів з дати отримання Покупцем рахунку на оплату та оплата 50% від загальної суми рахунку проводиться після підписання приймально-передаточних документів на товар, в термін до 10 календарних днів (п.3.2).

Покупцем сплачено передоплату 155454,00 грн. (50% вартості товару, що постачається). За цих обставин, виконана, та як свідчать визначені вище обставини, прийнята Покупцем, поставка обладнання, обумовленого правочином, на суму 310908,00 грн.

Приймаючи до уваги приписи п.3.2 договору №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. та дату поставки товару за первинними документами, обов’язок щодо оплати залишкових 50% вартості отриманого у власність обладнання за накладною №РН-0000090 від 09.09.2008р. у сумі 6015,00 грн., №РН-0000091 від 09.09.2008р. у сумі 10140,00 грн., №РН-0000092 від 09.09.2008р. у сумі 30066,00 грн. повинен був бути виконан Відповідачем у строк не пізніше 19.09.2008р. та відповідно за накладною №РН-0000096 від 01.10.2008р. на суму 97188,00 грн., №РН-0000097 від 01.10.2008р. на суму 12045,00 грн. - не пізніше ніж 11.10.2008р.

Проте, як вказує Позивач, Відповідачем оплата отриманого товару у залишковій загальній сумі 155454,00 грн. не здійснена.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на загальну суму 155454,00 грн. не виконане.

Вище перелічені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

23.07.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю „КТС Контроль” (Первісний кредитор) з Товариством з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” (Новий кредитор) укладено договір цесії №Ц/23-7/10.

За змістом зазначеної угоди, Первісний кредитор має право вимоги від Боржника – Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, на дату підписання договору – Закрите акціонерне товариство „Міні металургійний завод „Істіл (Україна)” (код ЄДРПОУ 30479040) суми боргу. У відповідності до ст.514 Цивільного кодексу України, первісний кредитор надає Новому кредитору – Позивачу право вимоги від Відповідача суми основного боргу в розмірі 155454,00 грн. у відповідності до договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., а також усі штрафні санкції та збитки, які виникли у результаті невиконання своїх зобов’язань за договором (погашення заборгованості) Боржником. Кредитор також передає Позивачу усі права, які належать йому як кредитору. У свою чергу, згідно п.2 договору цесії, Новий кредитор приймає від Первісного кредитора право вимоги боргу та інших зобов’язань Боржника.

За приписами п.4 договору цесії, він набуває чинності тільки після передачі Новому кредитору документів, які підтверджують наявну заборгованість у розмірі 155454,00 грн.

Як свідчить акт прийомки-передачі документів за договором цесії, останній набув чинності 23.07.2010р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

          Дослідивши укладений договір цесії, суд вважає, що він не суперечить діючому законодавству і повністю відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.

На виконання п.5 договору цесії та ст.516 Цивільного кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” листом №10/7-27 від 27.07.2010р. та №27/07/2010р. від 28.07.2010р. повідомлено Відповідача про здійснення уступки права вимоги та внесено пропозицію сплатити заборгованість, що виникли на підставі договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. Як доказ викладеного у матеріалах справи містяться зазначені листи, опис вкладення документів у цінний лист на ім’я Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, який скріплений печаткою поштового відділення із зазначенням дати 28.07.10р. та фіскальні чеки №7200 і №7201 від 28.07.2010р.

Проте, зобов’язання щодо сплати суми заборгованості за договором поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. Відповідачем на день прийняття судом рішення не виконано.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено раніше, пунктом 1 договору про відступлення права вимоги №Ц/23-7/10 визначено, що у відповідності до ст.514 Цивільного кодексу України первісний кредитор надає Позивачу право вимоги від Відповідача суми основного боргу в розмірі 155454,00 грн. у відповідності до договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., а також усі штрафні санкції та збитки, які виникли у результаті невиконання своїх зобов’язань за договором (погашення заборгованості) Боржником. Кредитор також передає Позивачу усі права, які належать йому як кредитору. У свою чергу, згідно п.2 договору цесії, Новий кредитор приймає від Первісного кредитора право вимоги боргу та інших зобов’язань Боржника.

Дослідивши наведені норми матеріального права та обставини, суд дійшов висновку, що обсяг прав, який набув Позивач за договором цесії це - сума заборгованості у розмірі 155454,00 грн., право на стягнення штрафних санкцій тощо. Тобто, Позивач отримав право вимагати виплати суми основного боргу та штрафних санкцій, у тому числі, що існували на момент підписання договору цесії.

Згідно п.8.3 договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми згідно п.3.2 за кожний банківський день прострочення платежу за фактично поставлений товар. У випадку сплати штрафних санкцій (відшкодування збитків) Покупець не звільняється від належного виконання своїх обов’язків за договором.

Дані приписи угоди відповідають Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, за вимогою кредитора, тягне за собою обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

За розгорнутим розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за час прострочення становить 31401,71 грн., 3% річних з простроченої суми складає 8675,61грн., пені за договором – 21246,09 грн. Крім того, заявлені до стягнення збитки, викликані курсовою різницею в сумі 78880,22 грн.

Одночасно, у резолютивній частини позовній заяві, до стягнення заявлено 8688,39 грн. 3% річних, 31401,71 грн. інфляційних збитків за час прострочення, 24027,47 грн. пені та 78880,21 грн. збитків, викликаних курсовою різницею.

Враховуючи відсутність письмової заяви Позивача щодо уточнення або зменшення позовних вимог у розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає першочергові позовні вимоги з урахуванням періоду прострочення, визначеному Позивачем у розгорнутому розрахунку, оскільки останній ним у позові не вказаний.

Період нарахування інфляційних витрат визначений з 01.11.2008р. до 01.08.2010р.

Період нарахування 3% річних з 10.10.2008р. по 20.08.2010р.

Період нарахування пені визначений з 21.08.2009р. по 20.08.2010р.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо порушень Позивачем п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума даної позовної вимоги, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за спірним правочином підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як вбачається із зазначеного раніше, датами, з яких відповідне грошове зобов’язання вважається порушеним є 20.09.2008р. (накладна №РН-0000090 від 09.09.2008р. у сумі 6015,00 грн., №РН-0000091 від 09.09.2008р. у сумі 10140,00 грн., №РН-0000092 від 09.09.2008р. у сумі 30066,00 грн.) та 12.10.2008р. (накладна №РН-0000096 від 01.10.2008р. на суму 97188,00 грн., №РН-0000097 від 01.10.2008р. на суму 12045,00 грн.).

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій, у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України, становить за накладними №РН-0000090 від 09.09.2008р. на суму 6015,00 грн., №РН-0000091 від 09.09.2008р. на суму 10140,00 грн., №РН-0000092 від 09.09.2008р. на суму 30066,00 грн. – по 21.03.2009р., за накладними №РН-0000096 від 01.10.2008р. на суму 97188,00 грн., №РН-0000097 від 01.10.2008р. на суму 12045,00 грн. – по 12.04.2009р.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, штрафні санкції нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Одночасно, Позивачем визначено період нарахування, який існує у межах строку прострочення, встановленого судом.

З огляду на право Позивача визначати обсяг та період прострочення у межах законодавчого поля, а також існування суми основного боргу в розмірі 155454,00 грн. у цей час, суд приймає за основу період, визначений Товариством з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” щодо нарахування інфляційних витрат, та, приймаючи до уваги приписи ст.232 господарського кодексу, встановлює період для нарахування пені (приймаючи до увагу дату його початку, встановлену Позивачем) з 21.08.2009р. по 20.02.2010р. 3% річних розраховуються за кожною сумою у межах періоду прострочення, визначеного судом, оскільки Позивачем прийнят за основу початок періоду, що поза межами прострочення.

Таким чином, суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, дійшов висновку щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 31401,71 грн., 3% річних у розмірі 6430,82 грн. та пені у сумі 15977,70 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення збитків, викликаних курсовою різницею, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні норми права містять ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст.611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, саме Позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями Відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Приймаючи до уваги зміст ст.ст.22, 599, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є, зокрема, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Як вбачається з приписів договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., оплата товару здійснюється в гривнях у безготівковому порядку на підставі виставленого Постачальником рахунку. Рахунок складається на підставі узгодженої та підписаної сторонами специфікації (п.п.3.1 – 3.4 договору). Специфікація визначає суму оплати у національній валюті України.

Еквіваленту до іноземної валюти, як і обов’язку перерахування суми, визначеної у гривнях, на дату здійснення платежу, абу будь-яку іншу дату, правочином не визначено.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факту, що свідчить про причинно-слідчий зв’язок між протиправною поведінкою Відповідача і заподіяними збитками, а також підстави виникнення обов’язку щодо сплати курсової різниці. Отже, вимоги щодо стягнення з останнього збитків у сумі 78880,22 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”, м.Київ, до Відповідача, Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення 298451,57 грн., у тому числі 155454,00 грн. основного боргу, 8688,39 грн. 3% річних, 31401,71 грн. інфляційних збитків за час прострочення, 24027,47 грн. пені та 78880,21 грн. збитків, викликаних курсовою різницею, задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, Донецька область, м.Донецьк, вул..Івана Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р 26008010788002 в ПАТ „Альфа-Банк”, м.Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська, 13-а, ЄДРПОУ 35576271, п/р 26001010039517 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 209264,23 грн., у тому числі 155454,00 грн. основного боргу, 6430,82 3% річних, 31401,71 грн. інфляційних витрат та 15977,70 грн. пені.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, Донецька область, м.Донецьк, вул..Івана Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р 26008010788002 в ПАТ „Альфа-Банк”, м.Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська, 13-а, ЄДРПОУ 35576271, п/р 26001010039517 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2092,64 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 165,48 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.У судовому засіданні 05.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення підписано 11.10.2010р.