Рішення № 11793214, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р.                     Справа № 22/216                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія”, м.Донецьк,

до відповідача, Державного підприємства „Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання”, м.Селидове Донецької області,

про стягнення 53318,69 грн.

за участю представників:

від позивача: Єфремова Т.В. – довіреність від 30.08.2010р.,

від відповідача: Петрухін С.А. – довіреність №1/429 від 26.04.2010р.

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.2010 року по 05.10.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства „Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання”, м.Селидове Донецької області, про стягнення 53318,69 грн., у тому числі 50472,75грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2845,94грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №110/07 від 28.09.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №110/07 від 28.09.2007р. зі специфікацією №1 до нього; видаткової накладної №РН-2106/22 від 08.10.2007 року, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЕ №396692 від 08.10.2007 року, банківських виписок.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує Конституцією України, ст.ст. 253, 526, 520, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 08.09.2010р. надав акт звірки розрахунків, підписаний лише з боку останнього, копію податкової накладної №31 від 08.10.2007р., рахунку-фактури №СФ-2106/22 від 08.10.2007р.

Представник Відповідача у судовому засіданні 08.09.2010р. надав відзив на позовну заяву. Згідно зі змістом даного документу, Відповідач визнає факт наявності заборгованості перед Позивачем на суму 40000,00грн., а не 34080,18грн., як заявляє останній. Тому позовні вимоги є не точними. Одночасно, надано акт звірки за період 01.09.2008р. - 29.03.2010р., підписаний обома сторонами.

В судовому засіданні 05.10.2010 року представник Позивача позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні 05.10.2010 року Представник Відповідача надав акт звірки взаємних розрахунків за договором №110/07 від 28.09.2007р. станом на 01.09.2010р., підписаний обома сторонами та заяву про визнання позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34080,18грн.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 Положення про відокремлений підрозділ „Управління постачання” Державного підприємства „Селидіввугілля”, дане підприємство є цілісним майновим комплексом, створеним без прав юридичної особи.

Згідно з довідкою АБ№027522 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державне підприємство „Селидіввугілля” є юридичною особою.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов подано до належного Відповідача.

28.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія”, м.Донецьк, та Відокремленим підрозділом „Управління постачання” Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області, укладено договір №110/07.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, Позивач (Постачальник) зобов’язується поставляти Відповідачу (Покупцю) на умовах даної угоди продукцію виробничо-технічного призначення на суму 49900грн. Найменування товару, кількість та ціна узгоджуються в специфікації.

Специфікацією №1 до договору сторони обумовили поставку скребку КСД 27 в зборі в кількості 46шт. загальною вартістю з урахуванням ПДВ 45080,18грн.

Згідно з видатковою накладною №РН-2106/22 від 08.10.2007 року, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 45080,18грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка представляла Покупця, підтверджуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії НБЕ №396692 від 08.10.2007р.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткова, податкова накладні, рахунок-фактури, довіреність на отримання матеріальних цінностей є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах договору №110/07 від 28.09.2007р. Докази його незгоди з належністю виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися, як і заперечення того, що вказане постачання здійснювалось в межах вказаної угоди.

Проте грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником виконано частково. Цей факт підтверджується наявними в справі виписками банку. Заборгованість на суму 34080,18грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Наявність заборгованості у заявленому розмірі Відповідачем визнано, про що зазначено в письмові заяві, наданій суду.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання Відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплатити суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум та 3% річних.

          За розрахунком Позивача сума 3% річних становить 2845,94грн., інфляційних витрат – 16392,57грн.

          Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі, визначеному Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія”, м.Донецьк, до Відповідача, Державного підприємства „Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання”, м.Селидове Донецької області, про стягнення 53318,69 грн., у тому числі 34080,18грн. основного боргу, 16392,57грн. інфляційних витрат, 2845,94грн. 3% річних задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Карла Маркса, 41а, код ЄДРПОУ 33644433, р/р 260003014990832 в АК «Промінвестбанк м.Селидове», МФО 334,312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія” (83023, м.Донецьк, вул. Лабутенко, 16а, код ЄДРПОУ 30341062, р/р 26007302747933 у філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) 53318,69 грн., у тому числі 34080,18грн. основного боргу, 16392,57грн. інфляційних витрат, 2845,94грн. 3% річних.

3.Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління постачання” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Карла Маркса, 41а, код ЄДРПОУ 33644433, р/р 260003014990832 в АК «Промінвестбанк м.Селидове», МФО 334,312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-східна промислова компанія” (83023, м.Донецьк, вул. Лабутенко, 16а, код ЄДРПОУ 30341062, р/р 26007302747933 у філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 533,19грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 05.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст підписано 11.10.2010р.