Рішення № 117927047, 27.03.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2024 Справа №607/4376/24 Провадження №2-а/607/126/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

представника позивача адвоката Ващука Я.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областіадміністративну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ващук Ярослав Сергійович до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ващук Я.С. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ББА № 339241 від 09.02.2024, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, а адміністративну справу відносно нього закрити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ББА № 339241 від 09.02.2024, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУПАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Зокрема, йому ставиться у провинну те, що він 09.02.2024 о 15 год. 34 хв. в с. Петриків по вул.Зелена, керував автомобілем марки Ford реєстраційний номер НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху не ввімкнув світловий відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2.б ПДР України.

Проте із вище вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував та при здійсненні повороту на вул.Зелена у с. Петриків покажчик повороту він включав.

Водночас при розгляді адміністративної справи на місці зупинки транспортного засобу, йому не було представлено відповідних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, які б спростували його позицію.

З огляду на викладене позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.

04.03.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки спірна постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, так як зупинивши транспортний засіб поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтвердженням чого є відео на диску. При цьому при винесені постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності, не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності. Також позивач не висловлював скарг на постанову, хоча міг це зробити відповідно до ст. 293 КУпАП, отже скарг на винесення постанови не було. На підставі наведеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

26.03.2024 у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат ВащукЯ.С. подав письмові пояснення, у яких вказує, що у поданому відзиві відповідач зазначає про вчинення позивачем адміністративного правопорушення і даний факт нібито підтверджується долученим до відзиву відеозапису з реєстратора із службового автомобіля. Однак, з такою позицією сторона позивача не погоджується, оскільки долучені відеозапис з реєстратора службового автомобіля та інші відео не підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а навпаки підтверджують відсутність адміністративного порушення з боку ОСОБА_1 . Так, представник зауважує, що із фабули постанови про накладення адміністративного стягнення, вбачається, що ОСОБА_1 інкримінують порушення вимог п.п. 2.9. б) ПДР України в частині не ввімкнення світлового покажчика повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, однак п. 9.2.б) ПДР України, не містить визначення «не ввімкнення світлового покажчика повороту при зміні напрямку руху», який утворює склад адміністративного правопорушення. Натомість обов`язок включати покажчик повороту визначено лише перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Таким чином, на думку представника позивача викладена у постанові про накладення адміністративного стягнення об`єктивна сторона правопорушення не відповідають визначеним вимогам порушення п.п. 9.2.б) ПДР України. Крім того вказує, що з наданого відповідачем відеозапису видно, що на ділянці дороги, в напрямку руху автомобіля під керуванням позивача, відсутні будь-які дорожні знаки, в тому числі знаку 2.3 «Головна дорога», з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», що на переконання представника свідчить про те, що ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_1 є вигином, тобто зміною напрямку самої дороги в плані, а не зміною напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються, що не зобов?язує водіїв включати світлові покажчики поворотів при проїзді цього вигину. Таким чином, з урахуванням вимог діючих Правил дорожнього руху України, позивач не мав обов?язку вмикати світловий покажчик повороту, оскільки фактично поворот (тобто зміну напрямку руху праворуч чи ліворуч), розворот, з?їзд з проїзної частини, рух заднім ходом він не здійснював, так само не здійснював перестроювання. Крім того, згідно з витягу із сайту googlemaps вул. Зелена у с. Петриків по якій проїхав ОСОБА_1 є однією із основних вулиць цього села, що вкотре підтверджує, що дана ділянки дороги є вигином, тобто зміною напрямку самої дороги в плані, а не зміною напрямку руху автомобілів. Також, представник наголошує, що даний відрізок дороги не є перехрестям, адже на такому відсутні будь-які дорожні знаки, які б вказували на це, а саме знак 1.21 «Перехрещення рівнозначних доріг» чи 1.2. «Перехрещення з другорядною дорогою» розділу 33 ПДР України. Таким чином, на думку сторони позивача відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки у ОСОБА_1 не було обов`язку включати світловий покажчик повороту, адже в даному випадку він рухався на своєму транспортному засобі в напрямку самої дороги в плані та жодним чином не змінював рух свого автомобіля. При цьому, відсутність будь - яких дорожніх знаків на даному відрізу дороги, лише підтверджують відсутність його обов`язку вмикати покажчики повороту. Додатково зауважив, що ні Тернопільська районна рада, ні Великоберезовицька селищна рада не погоджували жодної схеми організації дорожнього руху на ділянці дороги на якій рухався позивач, та такі схеми у них відсутні, що свідчить про те, що вказаний відрізок дороги є вигином, оскільки жодних знаків та схем організації руху на такій немає.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ващук Я.С. позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у судове засідання не з`явився, проте у відзиві на позовну заяву просив слухати справу у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Судом встановлено, що 09.02.2024 інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гувзь О.М. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №339241, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із змістуоскаржуваної постановивбачається,що 09.02.2024о 15год.34хв.в с.Петриків повул.Зелена,водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Ford д.н.з. НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху не ввімкнув світловий відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2.б ПДР України.

Відповідно до відповіді Тернопільської районної ради Тернопільської області № 01-79/13 від 20.03.2024 на адвокатський запит адвоката Ващука Я.С. від 15.03.2024, Тернопільська районна рада не розробляла та не затверджувала проєктів та/або схем організації дорожнього руху в селі Петриків Великоберезовицької селищної територіальної громади Тернопільського району та не володіє інформацією щодо схеми організації руху автомобілів на вказаній у додатку до вашого адвокатського запиту ділянці дороги по вул. Зелена с. Петриків поблизу автобусної станції (біля будинку-інтернату).

Згідно відповіді Великоберезовицької селищної ради № 486 від 22.03.2024 на адвокатський запит адвоката Ващука Я.С. № 1013 від 18.03.2024, Великоберезовицькою селищною радою не погоджувалось жодної схеми організації дорожнього руху в с. Петриків Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Зелена, а також повідомляємо, що у неї відсутні матеріали організації руху по запитуваній вулиці. Відтак адвокату рекомендовано звернутись до Управління патрульної поліції у Тернопільській області, з метою отримання схеми організації дорожнього руху даної території.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно доп.3ч.1ст.23Закону України«Про національнуполіцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частина 2 ст. 33 КУпАП встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, у п. 7 спірної постанови серії ББА № 339241 від 09.02.2024 вказано, що до постанови додається відео з нагрудної боді камери та відео з реєстратора службового автомобіля 0760.

Відповідачем до відзиву долучено диск із відеозаписом із реєстратора службового автомобіля.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 09.02.2024 о 15 год. 34 хв. в с. Петриків по вул. Зелена, керував автомобілем марки Ford д.н.з. НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху не ввімкнув світловий відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2.б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Частина 2 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність з поміж іншого за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).

Відповідно п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Крім того, п.9.2. «б» ПДР України, установлено, що водій повинен подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).

Відтак з приведених норм слідує, що обов`язок щодо подання сигналів світлового покажчика повороту не ставиться у залежність від наявності чи відсутності дорожніх знаків перед поворотом, а відтак суд відхиляє посилання представника позивача на відсутність в напрямку руху автомобіля під керуванням позивача, дорожніх знаків, в тому числі знаку 2.3 «Головна дорога», з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги».

При цьому суд зауважує, що під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти маневр, пов`язаний з незначною зміною напрямку руху по відношенню до повздовжньої осі проїзної частини дороги, яким є поворот праворуч чи ліворуч, а тому твердження представника позивача, що викладена у постанові про накладення адміністративного стягнення об`єктивна сторона правопорушення не відповідає визначеним вимогам порушення п.п. 9.2.б) ПДР України, оскільки такий не містить визначення «не ввімкнення світлового покажчика повороту при зміні напрямку руху» є безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Оглядом відеозапису із реєстратора службового автомобіля «WhatsApp Video 2024-03-01 at 15.25.18» долученого представником відповідача до матеріалів справи встановлено, що 09.02.2024 о 15 год. 34 хв. позивач керував транспортним засобом Ford д.н.з. НОМЕР_1 та наближався до нерегульованого Т-подібного перехрещення доріг. При цьому здійснюючи поворот ліворуч не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку.

Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ББА № 339241 від 09.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Водночас доводи представника позивача з приводу того, що ділянка дороги по якій рухався позивач є вигином дороги в сторону вул. Зелена, а відтак у нього був відсутній обов`язок вмикати світловий покажчик повороту у даному випадку, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі спростовуються відеозаписом із реєстратора службового автомобіля «WhatsApp Video 2024-03-01 at 15.25.18» та витягом із загальнодоступних карт Google Мар, із яких чітко вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом Ford д.н.з. НОМЕР_1 рухався в сторону саме нерегульованого Т-подібного перехрестя та здійснюючи поворот ліворуч не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку.

Таким чином судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт порушення, позивачем ОСОБА_1 , вимог п.9.2. «б» ПДР України, а саме не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.

Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт наявності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 не має, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 339241 від 09.02.2024 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки з задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню з відповідача на корись позивача за рахунок бюджетних асигнувань не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ващук Ярослав Сергійович до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складене та підписане 27.03.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Ващук Ярослав Сергійович, РНОКПП НОМЕР_3 , місце праці пр.-т. Ст. Бандери, 4/5 м. Тернопіль.

Відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місця знаходження: вул. Валова, 11, м.Тернопіль, 46001.

Головуючий суддяН. Р. Кунець