Вирок № 117924661, 26.03.2024, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/388/24

1-кп/189/182/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське з застосуванням звуко - та відеозаписувальних технічних засобів фіксації в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030001732 від 10.11.2023 року по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України уродженець м. Заставна Чернівецької області, що має середню спеціальну освіту, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, на утриманні має неповнолітню доньку: ОСОБА_4 , 2010 року народження, групи інвалідності не має, депутатом не являється, державних нагород не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді командира бойової машини - командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимий,

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Молодший сержант ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді командира бойової машини - командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 30 вересня 2023 року, приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи на території командно спостережного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , за місцем тимчасової дислокації підрозділу, відкрито відмовився виконати наказ командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 від 29 вересня 2023 року №1, виданий на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №З77дск/А від 29 вересня 2023 року капітана ОСОБА_8 , який йому був доведений командиром ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_9 , що полягав в здійсненні зачистки та зайнятті вогневих рубежів в напрямку населеного пункту Приютне та подальшої оборони на досягнутих рубежах, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразилися в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

26.03.2024 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_6 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468-470, 472 КПК України.

Відповідно угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення. Під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині та зобов`язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, щиро каятися, у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання, не вчиняти до закінчення проходження військової служби інших військових злочинів.

Згідно даної угоди прокурор, обвинувачений та захисник дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України - «Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану», істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3

Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст.402 КК України, сторони прийшли до згоди, що ОСОБА_3 потрібно призначити покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. ст. 62, 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Замінити основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.

Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право упродовж встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та призначення кримінального провадження до судового розгляду в загальному порядку.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Обвинувачений розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості сторін є: для прокурора і обвинуваченого - обмеження їх права оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачений п.1 ч.4 ст.474 КПК України. Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода в апеляційному порядку, що визначені п.1 ч.1 ст.394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст.424 КПК України, обвинуваченому роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Під час перевірки угоди судом встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують або обтяжують його покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 62 КК України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає наявними підстави для застосування ст.ст.69, 62 КК України, та призначення ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, та заміни позбавлення волі на строк 2 (два) роки триманням у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.

На підставі наведеного, суд вважає, що узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

По справі цивільний позов не заявлявся.

14.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті, який було продовжено до 10.04.2024 року.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Долю речових доказів по справі суд вирішив у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374,394,424,468,469,472-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 26 березня 2024 року, укладену між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту взяття під варту в залі суду, а саме: з 12 год. 30 хв. 14.12.2023 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази: оптичний диск з відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 1, ч. 5 ст.476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1