Рішення № 117919507, 25.03.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 р. Справа № 520/1418/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій та наказу протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо здійснення з 11.12.2023 утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2023 № 720-ОС, яким здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить до виплати ОСОБА_1 в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20 % на місяць;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, утримані з 11.12.2023 з її грошового забезпечення та додаткової винагороди.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ від 11.12.2023 № 720-ОС, яким здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належать до виплати ОСОБА_1 в сумі 286 300,01 грн, шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 20 % на місяць. На підставі такого наказу з 11.12.2023 здійснюється утримання коштів з грошового забезпечення позивача. Позивач вважає, що зазначений наказ відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 22.01.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ): документи, на підставі яких прийнято наказ про утримання коштів з позивача; докази наявності лічильної помилки, що стало підставою для прийняття наказу про утримання коштів з позивача; докази утримання коштів з грошового забезпечення позивача за спірним наказом станом на момент розгляду справи.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Відповідач зазначив, що позивачу було зайво виплачено суму грошового забезпечення в розмірі 286 300,01 грн внаслідок лічильної помилки, що стало підставою для здійснення утримання коштів з грошового забезпечення позивача. Відповідач вважає свої дії та оскаржуваний наказ правомірними, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якому підтримала свою позицію, викладену в позовній заяві, та зазначила, що відповідачем порушено порядок здійснення відрахувань з грошового забезпечення позивача та такої підстави для відрахування як лічильна помилка не існує. Просить задовольнити позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з масованим ракетним обстрілом Російською Федерацією території України та відсутністю 22.03.2024 електропостачання в місті Харкові, розгляд справи здійснюється в перший робочий день після усунення вищезазначених обставин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідачем було видано наказ від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад», згідно п. 7.1 якого позивача виключено з усіх видів забезпечення, як таку, що самовільно залишила військову частину. Підставою для цього наказу зазначено рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 02.08.2022. На підставі вказаного наказу позивачу з 01.08.2022 не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення та надбавки до нього.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі №520/4983/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними наказу та дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним п. 7.1. наказ від 02.08.2022 № 200-ОС «Про особовий склад» командира військової частини НОМЕР_1 (начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо виключення з усіх видів забезпечення, як такої що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 16.10.2023.

У зв`язку з вищезазначеним рішенням у листопаді 2023 року позивачу нараховане грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 грн за період з 01.08.2022 по 25.10.2023.

У подальшому на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2023 № 720-ОС здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належать до виплати позивачу, в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 20 % на місяць до повного погашення зайво виплаченої суми.

Документальною підставою для видання цього наказу зазначено рапорт заступника головного бухгалтера № 11/35669/23 від 06.12.2023.

Фактичною підставою для видання наказу від 11.12.2023 № 720-ОС про утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить до виплати позивачу, зазначено наявність лічильної помилки.

Позивач з приводу утримання коштів з її грошового забезпечення зазначила, що згідно усних пояснень командування відповідача відрахування відбувається у зв`язку з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 № 212-ОС, яким позивача на підставі рапорту начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 02.08.2022 зараховано в розпорядження начальника загону, як такого, місце знаходження якого не відомо протягом 10 днів, тобто у зв`язку з нібито самовільним залишенням нею військової служби.

Відповідач з приводу утримання коштів з грошового забезпечення позивача зазначив, що позивачу помилково було нараховане грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 грн за період з 01.08.2022 по 25.10.2023, адже вірним було нарахувати позивачу грошове забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.10.2022 (як такій, що перебувала в розпорядженні) в сумі 41 188,25 грн.

Отже, як зазначає відповідач, внаслідок лічильної помилки позивачу була зайво сплачена сума грошового забезпечення в розмірі 286 300,01 грн, що на даний час підлягає утриманню з грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача.

Позивач вважає протиправними дії та наказ відповідача щодо утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить їй до виплати, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, спірним в межах даних правовідносин є правомірність дій та наказу відповідача щодо утримання з грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача коштів, що належать до виплати позивачу.

З наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2023 № 720-ОС про утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належать до виплати позивачу, в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 20 % на місяць до повного погашення зайво виплаченої суми, вбачається, що підставою для здійснення утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належать до виплати позивачу, відповідачем зазначено наявність лічильної помилки.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України та Кодексом законів про працю України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Також, статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.

Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відтак, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов`язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов:

- не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми;

- працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.

Слід зазначити, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.

Отже, помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.

Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства.

Під шахрайством розуміється, зокрема, умисне порушення однією чи кількома особами з керівництва чи службовців підприємства трудового законодавства, маніпуляцію з посадовими окладами і тарифними розцінками працівників, фальсифікацію первинних документів, регістрів звітності, умисну зміну записів в обліку, спотворення сенсу господарських операцій тощо.

Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати працівникам можуть бути наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.

Аналогічно при виплаті заробітної плати також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.

Виправлення помилок, пов`язаних з нарахуванням заробітної плати, залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.

Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «лічильна помилка».

Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 501/2500/15-ц зазначив, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Також, суд зазначає, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.

Отже, рахункова помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням - це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку).

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень відповідача з приводу утримання коштів з грошового забезпечення позивача, то позивачу помилково було нараховане грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 грн за період з 01.08.2022 по 25.10.2023, натомість вірним було нарахувати позивачу грошове забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.10.2022 (як такій, що перебувала в розпорядженні) в сумі 41 188,25 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач добровільно нарахував позивачу грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 грн, беручи до уваги період з 01.08.2022 по 25.10.2023. Неврахування посадовими особами відповідача певних обставин, наказів тощо при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, не свідчить про наявність розрахункової (лічильної помилки), а свідчить лише про неналежне виконання обов`язків посадовими особами відповідача.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем не надано до суду доказів того, що з приводу помилки проводилося службове розслідування, відбиралися пояснення у винних осіб, подавались рапорти та доповідні з цього питання. Також, жодним чином не підтверджено й саме такий розмір надмірно сплаченої позивачу на думку відповідача суми грошового забезпечення.

Також, жодних доказів недобросовісності позивача, що призвела до нарахування позивачу зайвої суми грошового забезпечення, матеріали справи не містять. Відповідачем не надано доказів того, що відповідач, бухгалтерський та кадрові відділи діяли під примусом позивача чи інших осіб при нарахуванні грошового забезпечення.

Так, з матеріалів справи слідує, що у даній справі мала місце помилка, допущена відповідачем, що в даному випадку не є рахунковою помилкою, оскільки вона допущена не внаслідок неправильного застосування арифметичних правил, а при визначенні періоду, за який позивачу необхідно сплатити грошове забезпечення, тобто дана помилка пов`язана з неналежним виконанням обов`язків посадовими особами відповідача, однак ніяк не пов`язана з математичними розрахунками.

За таких обставин суд вважає, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової (лічильної) помилки.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідачем добровільно нараховано позивачу грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 грн за відсутності недобросовісності з боку позивача.

Обставини щодо наявності лічильної помилки при нарахуванні грошового забезпечення позивачу не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом даної справи, відповідачем не надано до суду жодних доказів та пояснень щодо реальної наявності лічильної помилки при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, не викладено обставини, за яких така помилка була допущена та не підтверджено реальності розміру надмірно сплаченої позивачу суми грошового забезпечення.

Тобто, в даному випадку має місце саме неналежне виконання посадових обов`язків саме працівниками відповідача та відповідач перекладає тягар відповідальності на позивача, що є недопустимим.

Отже, з урахуванням того, що відповідач добровільно нарахував позивачу грошове забезпечення в розмірі 331 848,16 за період з 01.08.2022 по 25.10.2023, з огляду на недоведеність наявності лічильної помилки при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, а також недоведеності недобросовісності позивача при отриманні зазначених коштів, суд дійшов висновку про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2023 № 720-ОС, яким здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить до виплати ОСОБА_1 в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20 % на місяць, тому такий наказ підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2023 № 720-ОС, яким здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить до виплати ОСОБА_1 в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20 % на місяць, та зобов`язння Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, утримані з 11.12.2023 з її грошового забезпечення та додаткової винагороди на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2023 № 720-ОС, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо здійснення з 11.12.2023 утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 , суд зазначає, що такі дії відповідача фактично покладено в основу оскаржуваного наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2023 № 720-ОС, а отже визнання протиправним та скасування такого наказу охоплює й визнання протиправними оскаржуваних дій, що були покладені в основу видання такого наказу.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій та наказу протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2023 № 720-ОС, яким здійснено утримання коштів з грошового забезпечення та додаткової винагороди, що належить до виплати ОСОБА_1 в сумі 286 300,01 грн шляхом щомісячного стягнення з грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 20 % на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, утримані з 11.12.2023 з її грошового забезпечення та додаткової винагороди на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2023 № 720-ОС, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення буде підписане електронним цифровим підписом у перші робочі дні після відновлення мережі "Інтернет" за наявності технічної можливості.

Суддя Д.А. Волошин