Рішення № 117918785, 26.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 120/18886/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, про що позивач дізнався лише 15.12.2023 року.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.02.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. Представник відповідача зазначає, що виплата сум індексації має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення покладається на відповідача. Також, відповідач зазначає про порушення позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 та був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 08.02.2019 року.

Суд встановив, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

Приписами ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Приписами п. 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Суд зазначає, що з огляду на наведені положення законодавства, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Єдиною підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року, з огляду на відзив на адміністративний позов, є відсутність у вказаний період у Міністерства оборони України коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що приписами ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 дійсно передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Проте, нормами законодавства не передбачено можливості не нараховувати та не виплачувати індексацію грошового забезпечення у випадку відсутності коштів.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Таким чином, суд робить висновок про те, що відсутність належного бюджетного фінансування не є підставою для порушення права особи на отримання коштів, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18.

Таким чином, суд робить висновок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, суд зазначає, що вказана вимога до задоволення не належить, як передчасна, оскільки відповідач взагалі не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у спірний період та права позивача щодо застосування базового місяця для визначення розміру індексації станом на час вирішення спору не порушені.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.

Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, суд встановив, що відповідач проінформував позивача про невиплату йому індексації грошового забезпечення листом від 06.12.2023 року № 814/10/4619. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту надання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні з військової служби раніше, аніж 06.12.2023 року.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо порушенням позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН; НОМЕР_1 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 26.03.2024 року

СуддяН.В. Бжассо