Рішення № 117916430, 26.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокуСправа №160/2615/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 27.09.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи: з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року в ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг та з 19.05.2016 року по 30.08.2023 року в ПП Стіл Сервіс до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 19.09.2023 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.09.2023 року він звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що зазначено в повідомленні відповідача. 27.09.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №046150013477 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обгрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 2 місяці 13 днів, пільговий стаж становить 0 років 0 місяців 0 днів. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає відмову відповідача неправомірною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 14.02.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

26.02.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 19.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2023 року № 046150013477, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. У цьому рішенні зазначено, що вік позивача 47 років 3 місяці 26 днів. Страховий стаж становить 29 років 2 місяці 13 днів, пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. Оскаржуваним рішенням до пільгового стажу не зараховано період пільгової роботи з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року згідно пільгової довідки № 1451-80 від 10.01.2023 року, оскільки документально не підтверджено зайнятість вогневим засобом вручну на гарячих дільницях. Крім того, довідка №1451-80 від 10.01.2023 року не відповідає додатку № 5 (відсутнє посилання на Постанову КМУ 2003 року) та відсутня атестація робочих місць. Також до пільгового стажу не враховано період пільгової роботи з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року згідно пільгової довідки № 738 від 06.09.2023 року, оскільки організація не підтверджує зайнятість позивача вогневим засобом вручну на гарячих дільницях та не можливо визначити в якому саме виробництві виконувалися роботи; не надана атестація робочих місць саме на цьому виробництві. Тому ці періоди потребують уточнення та перевірки. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.03.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. 19.09.2023 року позивач звернувся із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (провідні професії - не менше 20 років). Рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії було прийнято у порядку розподілу заяв Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У рішенні від 27.09.2023 року №046150013477, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначено, що станом на дату звернення пільговий стаж позивача відповідно до п.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (провідні професії - не менше 20 років) відсутній. Позивачем надано уточнюючі довідки для підтвердження пільгового характеру роботи, а саме: 1) довідку від 10.01.2023 року №1451-80, яка видана ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг за період роботи з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року. Вищевказані періоди не зараховані до пільгового, так як документально не підтверджено зайнятість вогневим засобом вручну на гарячих дільницях. Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування наявність даної провідної посади є обов`язковою для зарахування до пільгового стажу (провідні професії не менше 20 років); 2) довідка від 06.09.2023 року №738, яка видана ПП Стіл Сервіс за період роботи з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року. Вищевказані періоди не зараховані до пільгового, так як організація не підтверджує зайнятість позивача оброблювачем поверхневих дефектів металу вогневим засобом вручну на гарячих дільницях, а лише зазначає про роботу оброблювачем поверхневих дефектів металу. Крім того, не зазначено в якому саме виробництві виконувалися роботи (на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників або в металургії). Так як вищевказані данні позивачем не підтверджені, підстав для зарахування періоду роботи з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року до пільгового стажу (провідні професії - не менше 20 років) не має. З урахуванням вищевикладеного, пільговий стаж позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV провідні професії (не менше 20 років) відсутній, що є підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058 (провідні професії - не менше 20 років). З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 19.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою №6248 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2023 року № 046150013477, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. У цьому рішенні зазначено, що вік позивача 47 років 3 місяці 26 днів. Страховий стаж становить 29 років 2 місяці 13 днів, пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. Оскаржуваним рішенням до пільгового стажу не зараховано період пільгової роботи з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року згідно пільгової довідки № 1451-80 від 10.01.2023 року, оскільки документально не підтверджено зайнятість вогневим засобом вручну на гарячих дільницях. Крім того, довідка №1451-80 від 10.01.2023 року не відповідає додатку № 5 (відсутнє посилання на Постанову КМУ 2003 року) та відсутня атестація робочих місць. Також до пільгового стажу не враховано період пільгової роботи з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року згідно пільгової довідки № 738 від 06.09.2023 року, оскільки організація не підтверджує зайнятість позивача вогневим засобом вручну на гарячих дільницях та не можливо визначити в якому саме виробництві виконувалися роботи; не надана атестація робочих місць саме на цьому виробництві. Тому ці періоди потребують уточнення та перевірки.

Не погодившись із рішенням про відмову в призначенні пенсії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з копії трудової книжки колгоспника позивача НОМЕР_2 від 06.09.1994 року, ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

- запис №12: 29.11.2002 року прийнятий оброблювачем поверхневих пороків металу 3 розряду;

- запис №14: 01.08.2005 року переведений оброблювачем поверхневих пороків металу 4 розряду;

- запис №18: професія оброблювач поверхневих пороків металу змінена на оброблювач поверхневих дефектів металу;

- запис №20: 18.05.2016 року звільнений по переводу;

ПП «Стіл Сервіс»:

- запис №21: 19.05.2016 року прийнятий оброблювачем поверхневих дефектів металу 4 розряду.

Проте, як зазначено в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2023 року № 046150013477, до пільгового стажу не зараховано період пільгової роботи з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року згідно пільгової довідки № 1451-80 від 10.01.2023 року, оскільки документально не підтверджено зайнятість вогневим засобом вручну на гарячих дільницях. Крім того, довідка №1451-80 від 10.01.2023 року не відповідає додатку № 5 (відсутнє посилання на Постанову КМУ 2003 року) та відсутня атестація робочих місць. Також до пільгового стажу не враховано період пільгової роботи з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року згідно пільгової довідки № 738 від 06.09.2023 року, оскільки організація не підтверджує зайнятість позивача вогневим засобом вручну на гарячих дільницях та не можливо визначити в якому саме виробництві виконувалися роботи; не надана атестація робочих місць саме на цьому виробництві. Тому ці періоди потребують уточнення та перевірки.

Суд не погоджується із такими підставами для незарахуванням позивачу спірних періодів роботи з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року та з 19.05.2016 року по 06.09.2023 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, виходячи із наступного.

Довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.01.2023 року №1451-80 підтверджено, що позивач працював повний робочий день на посаді оброблювача поверхневих дефектів металу вогневим засобом вручну період з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року, що відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надає право для призначення пенсії незалежно від досягнутого віку.

Всього відпрацьовано -13 років 5 місяців 19 днів.

Довідкою ПП «Стіл Сервіс» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.09.2023 року №738 підтверджено, що позивач працював повний робочий день на посаді оброблювача поверхневих дефектів металу вогневим засобом вручну період з 19.05.2016 року по 30.08.2023 року, що відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надає право для призначення пенсії незалежно від досягнутого віку.

Всього відпрацьовано - 6 років 6 місяців 18 днів.

Отже, уточнюючі довідки мають необхідні дані за спірні періоди, які свідчать про роботу на посаді, передбаченій відповідним Списком. Сумарний стаж становить 20 років 7 днів, що є достатнім для призначення пенсії.

Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спірні періоди роботи позивача підтверджені записами його трудової книжки, а відсутність в наданих позивачем уточнюючих довідках розгорнутої інформації, в даному випадку, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 27.09.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є протиправними та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи: з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та з 19.05.2016 року по 30.08.2023 року в ПП «Стіл Сервіс» до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пільгову пенсію з 19.09.2023 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви від 19.09.2023 року №6248, поданої позивачем було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Тобто, розгляд заяви позивача від 19.09.2023 року №6248 та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2023 року №6248 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 27.09.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пров. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) стаж роботи: з 29.11.2002 року по 18.05.2016 року в ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг та з 19.05.2016 року по 30.08.2023 року в ПП Стіл Сервіс до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пров. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 19.09.2023 року №6248 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пров. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна