Рішення № 117916159, 20.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуСправа №160/32869/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32869/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди за весь період безперервного лікування тривалістю у шість місяців, після отриманих поранень під час участі у бойових діях при виконанні бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 400000 грн (чотириста тисяч грн) та грошове забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі (14500 грн у місяць) та додаткову винагороду у розмірі 20100 гривень з моменту визнання непридатним до військової служби строком на 6 місяців, тобто з 15.03.2023, що складає 311400 грн (триста одинадцять тисяч чотириста грн);

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткову винагороду за весь період безперервного лікування тривалістю у шість місяців, після отриманих поранень під час участі у бойових діях при виконанні бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 400000 грн та грошове забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі (14500 грн у місяць) та додаткову винагороду у розмірі 20100 гривень з моменту визнання непридатним до військової служби строком на 6 місяців тобто з 15.03.2023, що складає 311400 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду за весь період безперервного лікування тривалістю у шість місяців, після отриманих поранень під час участі у бойових діях при виконанні бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, грошове забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі та додаткову винагороду з моменту визнання непридатним до військової служби строком на 6 місяців, тобто з 15.03.2023. Позивач наголошує, що він звертався з рапортами до відповідача з приводу проведення вищевказаних виплат. У подальшому, позивач прибув у розташування в/ч НОМЕР_2 та особисто надав командуванню всі наявні в нього медичні документи. Однак, уповноважені особи військової частини на питання позивача щодо виплати грошових коштів за час лікування не дали відповіді та повідомили про те, що ними не було отримано відповідні рапорти. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Військова частина НОМЕР_2 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась, станом на момент ухвалення рішення у справі відзив від відповідача не надходив.

Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.03.2022 №2, копія витягу з якого міститься у матеріалах справи, солдата ОСОБА_1 зараховано в списки частини та призначено до 232 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стрільцем 2 відділення 2 взводу 1 роти НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ВОС 100915А, шпк «солдат». З 01.03.2022 вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено посадовий оклад у розмірі 2730 грн на місяць, 4 тарифний розряд.

Факт перебування позивача на військовій службі також підтверджується посвідченням військовослужбовця №239 від 05.04.2022, копія якого міститься у матеріалах справи.

Також, у матеріалах справи наявна копія довідки від 01.04.2022 №220401/91к, видана командиром Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу №2 від 01.03.2022.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 17.08.2022 №183/1 «Про отримання поранення солдатом ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання» відповідно до доповіді та бойового донесення оперативному черговому штабу батальйону від 17.08.2022 стало відомо, що стрілець стрілецького відділення 2 взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 , у підпорядкуванні 108 ОБР ТрО, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, в південно-східному напрямку, в районі населеного пункту с. Новосілка, Донецької області, під час танкового обстрілу отримав вибухову травму. Попередній діагноз: вогнепальний відкритий перелом кісток лівої верхньої кінцівки, ВОП, поранення лівої половини черевної стінки, внутрішньочеревна кровотеча. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдат ОСОБА_1 вважається таким, що виконував обов`язки військової служби.

Цим же наказом доручено начальнику медичної служби Військової частини НОМЕР_2 видати довідку про обставини поранення (травми) солдатом ОСОБА_1 , у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом №402 від 14.08.2008.

Довідкою від 19.08.2022 №33 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , копія якої міститься у матеріалах справи, підтверджено, що 17.08.2022 солдатом ОСОБА_1 було отримано поранення під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом Батьківщини, внаслідок обстрілу артилерії ЗС РФ.

Згідно свідоцтва про хворобу №20 від 15.03.2023, копію якого долученого позивачем до матеріалів справи, останній перебував на обстеженні та лікуванні:

- 17.08.2022 у Покровській ЦРЛ;

- з 17.08.2022 р. по 18.08.2022 в КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» м. Запоріжжя;

- з 19.08.2022 по 29.09.2022 у КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова»;

- з 29.09.2022 по 03.01.2023 у Військовій частині НОМЕР_7 ;

- з 03.01.2023 по 20.01.2023 у ВМКЦ ЗР;

- з 20.01.2023 по 15.03.2023 у військовій частині НОМЕР_7 .

Відповідно до п. 13 свідоцтва про хворобу №20 від 15.03.2023 на підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Тобто, позивача було визнано непридатним до військової служби з 15.03.2023.

Разом з тим, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №354, виданої Військовою частиною НОМЕР_7 , позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.01.2023 по 23.03.2023.

Факт та обставини поранення позивача, отриманого під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та перебування останнього на стаціонарному лікуванні підтверджені також наявними у матеріалах справи копіями первинної медичної карти (форма 100) від 17.08.2022, карти пораненого від 17.08.2022, виписки від 18.08.2022 із медичної карти стаціонарного хворого №10691, довідки №436 від 06.09.2022, довідки №274 від 03.10.2022, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4313 від 03.01.2023, перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №110, епікризу виписного з медичної карти стаціонарного хворого №4631, направлення від 03.05.2023 №7002 на стаціонарне лікування, виписки №3728 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виписки з медичної карти стаціонарного хворого №13521, карти пацієнта, який вибув із стаціонару, №5176, медичної карти стаціонарного хворого №5176, виписки №5176 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.07.2023, епікризу перевідного в інший лікувальний заклад з медичної карти стаціонарного хворого №8922, направлення на лікування від 13.08.2023 №1012, консультаційного висновку спеціаліста №280676-488338, довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №594301 від 18.09.2023, довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №594301 від 20.09.2023, довідки військово-лікарської комісії №3283 від 20.09.2023, довідки військово-лікарської комісії від 17.11.2023 №12559, медичної карти стаціонарного хворого №7212, виписного епікризу №7212 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення від 24.11.2023, медичної карти стаціонарного хворого №3272, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3272 від 12.12.2023.

24.03.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 сил Територіальної оборони ЗСУ та командування регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 в/ч НОМЕР_3 з рапортом про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць за період з 17.08.2022 по 23.03.2023.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду відповідачем вказаного рапорту та прийняття відповідного рішення за результатом такого розгляду.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойового травмування, отриманого приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, а також грошового забезпечення за останньою займаною посадою, що й стало причиною звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..

Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

25.03.2022 для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.

В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

При цьому, зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Так, згідно з п. 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

Відповідно до п. п. б п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

За приписами п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК.

Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

При цьому, відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов`язків (занять) за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

Згідно пункту 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Отже, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком №5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Так, зі змісту медичних документів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що 17.08.2022 стрілець стрілецького відділення 2 взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, в південно-східному напрямку, в районі населеного пункту с. Новосілка Донецької області, під час танкового обстрілу отримав вибухову травму. Попередній діагноз: вогнепальний відкритий перелом кісток лівої верхньої кінцівки, ВОП, поранення лівої половини черевної стінки, внутрішньочеревна кровотеча. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдат ОСОБА_1 вважається таким, що виконував обов`язки військової служби.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 в періоди з 17.08.2022 по 15.03.2023 проходив лікування у зв`язку із зазначеним вище травмуванням, отриманим під час захисту Батьківщини.

Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються копіями медичних документів, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив лікування після травмування, отриманого під час захисту Батьківщини, з 17.08.2022 по 15.03.2023, а отже, вказані періоди лікування позивача підлягають врахуванню до періоду, протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до Постанови №168.

Натомість, позивачем заявлено позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн, за весь період безперервного лікування тривалістю у шість місяців, після отриманих поранень під час участі у бойових діях при виконанні бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 400000 грн.

Разом з тим, по тексту позовної заяви зазначено, що за період з 17.08.2022 по 10.04.2023 позивачу нараховано та сплачено 209320 грн (17.12.2022 110748 грн, 28.02.2023 98572 грн).

Позивач зауважив, що виплата за весь час безперервного лікування має складати 600000 грн, відтак, останньому не було сплачено 400000 грн.

Судом досліджено виписку з банківського рахунку позивача, проте, суд вказує, що з її змісту неможливо встановити відомості про призначення платежу та їх відправника.

Окрім того, у позовних вимогах не конретизовано період перебування на стаціонарному лікуванні, за який позивач просить стягнути з відповідача додаткову винагороду, а лише зазначено: «Додаткову винагороду за весь період безперервного лікування тривалістю у шість місяців, після отриманих поранень під час участі у бойових діях при виконанні бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 400000 грн (чотириста тисяч грн)».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом вище, згідно свідоцтва про хворобу №20 ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у період з 17.08.2022 по 15.03.2023.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №354 позивач перебував на стаціонарному лікуванні по 23.03.2023.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100000,00 грн за період з 17.08.2022 по 23.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з травмуванням 17.08.2022, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, яка може бути оскаржена до суду, слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього суб`єкта, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100000,00 грн за період з 17.08.2022 по 23.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з травмуванням 17.08.2022, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000,00 грн за період з 17.08.2022 по 23.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 400000 грн, задоволенню не підлягають як передчасні.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зауважує, що згідно із приписами КАС України судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у відповідному розмірі є передчасними та не підлягають задоволенню, а право позивача щодо отримання додаткової винагороди у неналежному розмірі може бути порушеним лише після виконання відповідачем означеного рішення суду та лише за умови виплати відповідачем відповідних сум у неналежному розмірі.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що нарахування та виплата додаткової винагороди у відповідному розмірі належить до компетенції відповідача, суд не може перебирати на себе повноваження відповідача, оскільки виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. При цьому, в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Щодо позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі (14500 грн у місяць) та додаткової винагороди у розмірі 20100 грн з моменту визнання непридатним до військової служби строком на 6 місяців з 15.03.2023, суд зазначає таке.

Згідно абз. 7 п. 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

При цьому, Постанова №168 містить уточнення щодо застосування даного абзацу, а саме: у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1001 від 15.09.2023 застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.

Отже, враховуючи вищевказані норми, щодо застосування в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, оскільки позивач в позовній заяві просить виплатити останньому грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі та надбавки за вислугу років та додаткову винагороду у розмірі 20100 грн з 15.03.2023, то враховуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом також враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, тому, судовий збір останнім сплачено не було, а отже, відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами даної справи.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 94, 241-247, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100000,00 грн за період з 17.08.2022 по 23.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з травмуванням 17.08.2022, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000,00 грн за період з 17.08.2022 по 23.03.2023, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 20.02.2024.

Суддя О.В. Царікова