Рішення № 117916155, 26.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокуСправа №160/29270/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/29270/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. №109248/23), просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стажу за період роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988, набутого на території Литовської Республіки, та стажу за період роботи з 01.01.1992 по 06.06.1997, набутого на території російської федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988 на території Литовської Республіки та період роботи з 01.01.1992 по 06.06.1997 на території російської федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 12.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням стажу за період роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988, набутого на території Литовської Республіки, та стажу за період роботи з 01.01.1992 по 06.06.1997, набутого на території російської федерації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 12.03.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 01.05.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. 22.05.2023 відповідачем прийнято рішення №047250015314, яким позивачу призначено пенсію з 01.05.2023 довічно у розмірі 6192,85 грн. Проте, під час призначення пенсії до страхового стажу позивача не були зараховані періоди роботи: з 14.07.1986 по 23.08.1988 на території Литовської Республіки та з 01.01.1992 по 06.06.1997 на території російської федерації. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, що й стало підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/29270/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №109248/23).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі №160/29270/23.

Цією ж ухвалою постановлено розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копії ухвал про відкриття провадження у справі та зміну предмета позову у справі доставлено 14.11.2023 та 27.12.2023 відповідно до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що міститься у матеріалах справи.

Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.05.2023 ОСОБА_1 через адвоката звернулась з адвокатським запитом до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання пенсійного забезпечення.

Листом «Про розгляд запиту» від 01.06.2023 №0400-010304-8/77261 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що оскільки позивач має необхідний для призначення пенсії страховий стаж, набутий на території України, пенсія призначається без врахування страхового стажу з 14.07.1986 по 23.08.1988, набутого на території Литовської Республіки. Крім того зазначено, що оскільки відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка з 01.01.2023 припинила свою дію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їхніх сімей здійснювалося за законодавством держави, на території якої вони проживали. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Для зарахування до страхового стажу періоду служби з 01.01.1992 по 06.06.1997 на території російської федерації відсутні підстави.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів про періоди роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), згідно з пунктом 2.2 якої у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд зазначає таке.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при виникненні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 від 14.07.1986 серії НОМЕР_2 , згідно з записів №№1, 2 з 14.07.1986 по 23.08.1988 остання працювала завідувачем сектору обліку чл. ВЛКСМ комітету комсомолу Литовського морського пароплавства.

В даному випадку відповідач мав в розпорядженні трудову книжку позивача, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував останній, наявний відтиск печатки, тому, суд констатує що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.

Відтак, твердження відповідача, що оскільки позивач має необхідний для призначення пенсії страховий стаж, набутий на території України, пенсія призначається без врахування страхового стажу, набутого у Литовській Республіці, є хибним та порушує права позивача, як особи що працювала на врахування цього стажу при обчислені загального трудового стажу при призначені пенсії відповідно.

Отже, суд констатує, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988 року є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача та повинен бути зарахований до страхового стажу останнього.

Крім того, відповідачем не зараховано стажу за період роботи з 01.01.1992 по 06.06.1997, набутого на території російської федерації.

Відповідачем зазначено, що вищенаведений період не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому, при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховується період роботи в російській федерації після 01.01.1992.

Втім суд не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 06.06.1997, де з записів №№1, 2 встановлено, що з 18.01.1989 по 06.06.1997 вбачається, що зарахована (призвана) на діючу військову службу у якості прапорщика у ПВ ФПС РФ (СРСР) у військову частину НОМЕР_4 .

Відтак, відповідними записами у трудових книжках позивача судом підтверджено, що позивач у спірний періоди дійсно здійснювала трудову діяльність в російській федерації.

При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому, припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

Не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, доводи відповідача зазначені в оскарженому рішенні, а також додаткові доводи, щодо прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 та Закону України №2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача спірного періоду до страхового при призначенні пенсії, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу період роботи в російській федерації з огляду на припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 та Закону України №2783-IX.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, період трудового стажу позивача з 01.01.1992 по 06.06.1997, що зарахована (призвана) на діючу військову службу у якості прапорщика у ПВ ФПС РФ (СРСР) у військову частину НОМЕР_4 , суд приходить до висновку про необхідність зарахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Враховуючи наявність протиправних дій відповідача, для належного захисту прав позивача, суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988 на території Литовської Республіки та період роботи з 01.01.1992 по 06.06.1997 на території російської федерації.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Поряд з цим, згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов`язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач має перерахувати пенсію позивачеві не лише на майбутні періоди, але й за весь попередній період, починаючи з дати призначення пенсії 12.03.2023 (дата призначення пенсії підтверджується листом відповідача від 01.06.2023 №0400-010304-8/77261).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988, набутого на території Литовської Республіки, та з 01.01.1992 по 06.06.1997, набутого на території російської федерації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988 на території Литовської Республіки та з 01.01.1992 по 06.06.1997 на території російської федерації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 12.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи з 14.07.1986 по 23.08.1988, набутого на території Литовської Республіки, та з 01.01.1992 по 06.06.1997, набутого на території російської федерації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2024.

Суддя О.В. Царікова