Рішення № 117916018, 25.03.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 березня 2024 р. Справа № 120/17263/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн №ПШ 000787 від 27.10.2023 з підстав того, що останній протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Крім того, позивач вказав на порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови, адже відповідач здійснив розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності за відсутності представника позивача, проігнорувавши подане останнім клопотання про перенесення розгляду відповідної справи.

Ухвалою від 21.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечила щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначила, що під час рейдової перевірки 07.09.2023 транспортного засобу VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 , якій належить на праві власності ОСОБА_1 , посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області встановлено здійснення відповідним транспортним засобом перевезення за відсутності документів, визначених статтями 34 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: документу на вантаж (ТТН), протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, що знайшло своє відображення в акті від 07.09.2023 № 000484. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Визначення в якості суб`єкта відповідальності за виявлене порушення відбулось під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності на підставі наданого водієм свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Звернуто увагу, що позивач не надав жодних підтверджуючих документів про передачу належного йому на праві власності транспортного засобу в законне користування іншим особам.

Окремо представник відповідача вказав, що позивач та його представник завчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак на розгляд не прибули. При цьому, зауважив, що окремі процедурні порушення не можуть бути самостійною підставою для скасування спірної постанови.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Судом встановлено, що інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області шляхом проведення рейдової перевірки 07.09.2023 перевірено транспортний засіб марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 , під час виконання перевезень вантажу. Вказаний транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_2 та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення вантажу без оформлення документів передбачених законодавством, а саме: документу на вантаж (ТТН), протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №000484 від 07.09.2023. Водій з актом ознайомився, від письмових пояснень та підпису відмовився.

Листом від 12.09.2023 за вих. №69635/21/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 03.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 17.10.2023.

Листом від 03.10.2023 за вих. №75506/21/24-23 позивача було повторно запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 17.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 17.10.2023.

Листом від 17.10.2023 за вих. 80190/21/24-23 позивача було запрошено на розгляд справи втретє запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 27.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання адвоката про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою.

На розгляд справи 27.10.2023 позивач не з`явився, документів, які б спростували порушення не надав.

27.10.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ000787, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятим рішенням у формі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

За приписами пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, у тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Процедура оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовані пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Судом встановлено, що згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 000484 від 07.09.2023 зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Наказу № 385 від 24.06.2010, що полягає у наступному: перевезення вантажів без оформлення документів передбачених законодавством, а саме: документу на вантаж (ТТН), протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Тобто встановлено допущення перевізником порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Листом від 12.09.2023 за вих. №69635/21/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 03.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 17.10.2023.

Листом від 03.10.2023 за вих. №75506/21/24-23 позивача було повторно запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 17.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 17.10.2023.

Листом від 17.10.2023 за вих. 80190/21/24-23 позивача було запрошено на розгляд справи втретє запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. 27.10.2023 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області надійшло клопотання адвоката про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою.

Оцінюючи зазначені вище обставини справи в контексті наведених вимог чинного законодавства, суд враховує, що за загальним правилом неявка належно повідомленої уповноваженої особи суб`єкта господарювання (перевізника) не перешкоджає розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що відповідач належним чином та завчасно повідомляв позивача (його представника) про розгляд відповідної справи, зокрема за клопотаннями представника позивача двічі відклав розгляд справи, призначеної на 03.10.2023 та на 17.10.2023, визначивши датами наступного розгляду, а саме 17.10.2023 та 27.10.2023.

Суд враховує, що позивачу була забезпечена можливість надати свої пояснення (заперечення) щодо виявленого порушення, зокрема у письмовій формі, та докази на його спростування.

Також суд вважає, що вирішення клопотання уповноваженої особи суб`єкта господарювання (перевізника) про перенесення розгляду справи перебуває в межах дискреційних повноважень органу державного контролю і що визначальним у цьому разі є саме факт належного повідомлення відповідного суб`єкта про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак розгляд відповідачем справи по суті незважаючи на подання представником позивача клопотання від 27.10.2023 про його відкладення, на думку суду, не свідчить про порушення вимог чинного законодавства.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суд, що мітиться у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказана позиція також підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.01.2023 в справі №120/1509/22-а.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість брати участь у її розгляді і заперечувати висновки акту перевірки.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

ля водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених нормативних положень вказує на те, що при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів законодавцем не встановлено їх вичерпного переліку, але зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за змістом абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відтак відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів застосовується саме до перевізників.

Звідси, ключовим питанням в межах цієї справи є з`ясування питання про те, чи є позивач перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, надано такі визначення понять:

перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених норм Правил засвідчує, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах, тобто коли є послуга перевезення вантажу.

Судом встановлено, що під час перевірки водій належного позивачу транспортного засобу марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 не надав посадовій особі органу державного контролю товарно-транспортну накладну. Також, про існування відповідної ТТН на вантаж, перевезення якого здійснювалось належним позивачу транспортним засобом не надано під час розгляду справи, а також не повідомлено про її існування.

За визначенням пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16 зауважив, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу.

Отже, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, обов`язковим для автомобільного перевізника документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Суд враховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 № 779, до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ цього Порядку внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу, передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона

Також слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 08.10.2022, передбачає, що належний користувач це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу до Реєстру вносяться відомості про належного користувача транспортного засобу.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Разом з тим позивач не надав до суду тимчасового реєстраційного талону на вищезазначений транспортний засіб або інших доказів перебування вказаного транспортного засобу у користуванні інших осіб, зокрема ТОВ "ПК Поділля" (Крижопіль).

Доказів того, що транспортний засіб, власником якого є позивач, було передано у користування іншому перевізнику, не надано ані під час перевірки транспортного засобу, ані під час розгляду справи про порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 у даному спірному випадку вважається належним суб`єктом відповідальності, встановленої нормами абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством,

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Формулювання "інші документи, передбачені законодавством" передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", не є вичерпним.

Отже, положеннями спеціального закону на перевізника покладено обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Такти чином, тахокарти є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відтак автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти.

Тобто водії повинні надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Наявність тахографу у належному позивачеві транспортному засобі та здійснення транспортним засобом внутрішніх перевезень позивачем не заперечується та не є спірними обставинами.

Втім, ані під час розгляду справи відповідачем, ані під час судового розгляду справи стороною позивача не надано доказів в спростування відображених в акті перевірки №000484 від 07.09.2023 порушень вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оскільки автомобільний перевізник, водій під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке (за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт") встановлена абзацом 3 частини 1 статЗа встановлених обставин оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу визнається судом такою, що була прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.

Перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29 (3 поверх), м. Вінниця, 21021)

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна