Рішення № 117914789, 26.03.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2563/24

Справа № 367/4010/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариств «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» /далі - Страхова компанія/ (код ЄДРПОУ: 24175269, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

02.06.2021 до Ірпінського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, датована 18.05.2021, за підписом представника позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 154 350,00 грн та 2 270,00 грн сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою від 07.06.2022 Ірпінського міського суду Київської області вказану позовну заяві направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

27.06.2022 вказана справа з супровідним листом Ірпінського міського суду Київської області від 22.06.2022 надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 05.07.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.07.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 13.12.2018 між ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ІП «Ретал Україна» (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К- 011617206.

Як стверджується у позові, предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mazda, реєстраційний № НОМЕР_1 .

Зазначається, що відповідно до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

29.01.2019 о 18 год. 30 хв. по просп. Ак. Корольова, 9-а в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Кіа, реєстраційний № НОМЕР_2 здійснив зіткнення з транспортним засобом Mazda, реєстраційний № НОМЕР_3 , який від удару здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний № НОМЕР_4 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як вказує позивач, відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 759/2724/19, відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Зі слів позивача, страхувальник звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи.

Також у позові зазначається, що на підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти № 190000202641 від 18.03.2019 та № 190000202641-1 від 18.03.2019.

У позові наголошується, що на підставі зазначеного страхового акту ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 154 350,00 грн.

При цьому, оскільки на момент ДТП транспортний засіб Кіа, реєстраційний № НОМЕР_2 не було забезпечено жодним договором обов`язкового страхування, то саме відповідач, на думку позивача, несе відповідальність за нанесений збиток внаслідок ДТП в повному обсязі.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.05.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68, зворотній бік).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд двічі направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду без вручення (а.с. 84, 87).

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 11.09.2023 зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 85; https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1474704/).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

За змістом відповіді з Національної поліції України вбачається, що 29.01.2019 о 18 год 01 хв на проспекті Академіка Корольова, 9а в м. Києві сталася ДТП (ідентифікатор картки: 3019035590072007) за участі транспортного засобу Кіа, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням власника - ОСОБА_1 , транспортного засобу Mazda, реєстраційний № НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний № НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 (а.с. 6-10)

При цьому, в графах: серія страхового полісу учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), номер страхового поліса учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), код страховика, що видав страховий поліс учаснику ДТП ( ОСОБА_1 ) не вбачається жодних позначень (а.с. 7).

Вказана обставина також підтверджується долученою копією постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 759/2724/19 (а.с. 13), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «29.01.2019 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , по пр. Ак. Корольова, 9-а в м. Києві, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Мазда", державний номерний знак НОМЕР_3 , який від удару здійснив зіткнення з автомобілем "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України»

Вказаною постановою суду від 06.03.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

13.12.2018 між ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ІП «Ретал Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-40К- 011617206 (а.с. 40-42).

Відповідно до Полісу № 8719599 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» була забезпечена цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Mazda» реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с. 30).

Зі змісту платіжного доручення № 3Р023318 від 21.03.2019 (а.с. 59) вбачається, що ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило переказ 77 175,00 грн отримувачу ФОП « ОСОБА_5 »; призначення платежу: відшкодування згідно страхового акту № 190000202641-1 від 18.03.2019 ремонт «Mazda 6» № НОМЕР_3, ІП «Ретал Україна» ЄДРПОУ 30729718 &20001& без ПДВ.

На а.с. 60 міститься платіжне доручення № 3Р023316 від 21.03.2019, з якого вбачається, що ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило переказ 27 982,22 грн отримувачу ФОП « ОСОБА_5 »; призначення платежу: відшкодування згідно страхового акту № 190000202641-1 від 18.03.2019 ремонт «Mazda 6» № НОМЕР_3, ІП «Ретал Україна» ЄДРПОУ 30729718 &20001& без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 27.10.2020 надсилалася відповідачу ОСОБА_1 претензія № 10613/ІНС про відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с. 62).

Крім того, до позовної заяви долучено копії: схеми місця ДПТ (а.с. 11-12); заяви про настання події від 31.01.2019 (а.с. 14-15); довіреності № 44 (а.с. 16); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ІП «Ретал Україна» (а.с. 17-18); свідоцтва про державну реєстрацію ІП «Ретал Україна» серії А00 № 075026 (а.с. 19-20); свідоцтва № НОМЕР_5 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 21); довідки АА № 394429 (а.с. 22-23); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 25-26); паспорту ОСОБА_3 (а.с. 27); довідки № 47 від 30.01.2019 (а.с. 28); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_5 (а.с. 31-32); свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (а.с. 33); довідка про відкриття рахунку ОСОБА_5 (а.с. 34); паспорту ОСОБА_5 (а.с. 36-37); акту огляду транспортного засобу від 05.12.2019 (а.с 47); фото-додатків пошкодженого транспортного засобу (а.с. 50-53); рахунку СТО (а.с. 54); заяви-погодження від 25.02.2019 (а.с. 55); страхового акту №190000202641 від 18.03.2019 (а.с. 56); страхового акту №190000202641-1 від 18.03.2019 (а.с. 57); розрахунку страхового відшкодування від 18.03.2019 (а.с. 58)

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 759/2724/19: «29.01.2019 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , по пр. Ак. Корольова, 9-а в м. Києві, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Мазда", державний номерний знак НОМЕР_3 , який від удару здійснив зіткнення з автомобілем "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України».

Цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, позивач надав: роздруківку сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що поліс на ТЗ № НОМЕР_2 не знайдено, при цьому, дату проведення перевірки не вказано (а.с. 61), а також відповідь національної поліції (ідентифікатор картки: 3019035590072007) у спеціально відведених графах якої не вказано серію страхового полісу учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), номер страхового поліса учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), код страховика, що видав страховий поліс учаснику ДТП ( ОСОБА_1 ) не вбачається жодних позначень (а.с. 6-10).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

За таких обставин, керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на дату ДТП не була застрахована.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановлю Святошинського районного суду міста Києва від 06.03.2019 у справі № 759/2724/19, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, на користь позивача з відповідача належить стягнути 105 157,22 грн, оскільки докази саме такої суми здійсненого страхового відшкодування надано позивачем (а.с. 59-60).

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3Р045967 від 17.05.2021 (а.с. 3).

За таких обставин, враховуючи обставину часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 543,60 грн судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов приватного акціонерного товариств «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариств «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ: 24175269, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44):

-105 157,22 грн (сто п`ять тисяч сто п`ятдесят сім гривень двадцять дві копійки) сплаченого відшкодування;

- 1 543,60 грн (одна тисяча п`ятсот сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич