Рішення № 117911398, 13.03.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/131/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, пр. 757 А, код ЄДРПОУ 40008320) до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616)

про відшкодування збитків в розмірі 4 990 454,83 грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (в порядку самопредставництва юридичної особи);

Від відповідача не з`явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування збитків в розмірі 4 990 454,83 грн.

Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Окремо слід зауважити, що згідно із частиною восьмою статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2024. Призначено додаткову дату на випадок відкладення підготовчого засідання на 28.02.2024. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.03.2024.

Підготовче засідання призначене на 14.02.2024 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, про що складено відповідну довідку.

Протокольною ухвалою від 28.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2024.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Позовні вимоги із посиланням на статті 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії рф проти України та окупації міста Генічеськ та село Олексіївка Генічеського району Херсонської області, об`єкти нерухомого майна вибули з володіння Позивача, що призвело до порушення його права власності на майно та до обмеження його підприємницької діяльності.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 та згідно якої вручення судових документів відбувається шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу договірної сторони.

У зв`язку з Указом Президента України ,,Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, за зверненням Мін`юсту України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Листом Міністерства юстиції України ,,Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендовано не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ ,,Укрпошта з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Враховуючи викладене, відповідач був повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань шляхом надсилання на адресу посольства рф в Польші позивачем перекладених на російську мову позовної заяви разом із додатками до неї та ухвали суду від 15.01.2024, про що свідчать надані позивачем разом з заявою на виконання вимог ухвали суду (вх. № 4595/24 від 05.02.2024) опис вкладення до поштового відправлення № RD0416994994А з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта з датою 02.02.2024 та фіскальним чеком від 02.02.2024, а також розміщення ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є в загальному доступі у мережі Інтернет.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

в с т а н о в и в:

У ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» на праві власності знаходиться нерухоме майно, яке використовувалось позивачем у його господарській діяльності, контроль за яким втрачено у зв`язку із збройною агресією та окупацією рф більшої частини Херсонської області, зокрема м. Генічеськ та с. Олексіївка Генічеського району, а саме:

1) Адміністративно-виробнича будівля АЗС маломірного флоту, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238018765221, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2) Будівля кафе «Корсар» літ. «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 237867465221, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 ) Житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2186588665221, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

4) Нежитлова будівля центрального зерноскладу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2186607665221, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

5) Нежитлова будівля свиноферми, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2186624065221, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Обставини, що визнаються судом загальновідомими та не потребують доказування.

Внаслідок вторгнення 24.02.2022 підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України, зокрема і у Генічеський район Херсонської області, враховуючи безпосередню наближеність майна позивача до зони запеклих боїв, позивач позбавлений права розпоряджатися та користуватися належним йому на праві власності майном, позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості зберегти його у цілісному і непошкодженому стані.

Весь Генічеський район Херсонської області по цей час залишається об`єктом збройної військової агресії з боку рф, яку остання продовжує здійснювати, а місто Генічеськ та село Олексіївка досі є окупованою територією.

Захоплене майно позивача досі йому не повернуто, що в свою чергу свідчить про триваючий характер порушення прав позивача та об`єктивну неможливість з вини відповідача повернутись і відновити можливість реалізації позивачем правомочностей власника майна та продовжити свою господарську діяльність за місцезнаходженням майна.

22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого з 24.02.2022 і до цього часу вся територія Генічеського району Херсонської області окупована російською федерацією.

Встановлення розміру завданих збитків.

Відповідно до пункту 7 Розділу І Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження), затвердженої Наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 (далі - Методика), незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.

Згідно із пунктами 2, 3 Розділу ІІ Методики незалежна оцінка збитків проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності та замовником такої оцінки, у якому встановлюється дата оцінки. За результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (за необхідності), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено завданням на проведення оцінки збитків (договором на проведення оцінки майна) або законодавством. Звіт про оцінку збитків підписується всіма оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку збитків, а також керівником суб`єкта оціночної діяльності або уповноваженою ним особою.

Судом встановлено, що суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКА ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ» складено Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МОРГАН КЕПІТАЛ» (нова назва ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС») в наслідок упущеної вигоди від неможливості та перешкод у користуванні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресією російської федерації (далі - Звіт про оцінку).

Як вбачається із пункту 4 Звіту про оцінку при розрахунку збитків враховані вимоги «Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності».

Відповідно до звіту ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» від 10.08.2023 про визначення обсягу збитків, завданих ТОВ «ФК «Морган Кепітал», перейменоване в ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» внаслідок упущеної вигоди від неможливості та перешкод у провадженні господарської діяльності обсяг збитків, завданих позивачу становить 4 990 454,83 грн. (136 468,30 доларів США), а саме:

1) щодо адміністративно-виробничої будівлі АЗС маломірного флоту 1 119 163,90 грн. (30 604,50 доларів США);

2) щодо будівлі кафе «Корсар» - 1 594 064,10 грн. (43 591,06 доларів США);

3) щодо нежитлової будівлі свиноферми 434 925,79 грн. (11 893,42 доларів США);

4) щодо нежитлової будівлі центрального зерноскладу 1 762 325,68 грн. (48 192,32 доларів США);

5) щодо житлового будинку 79 975,37 грн. (2 187,00 доларів США).

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 від 20.03.52 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, позбавлення позивача можливості користування належним йому на праві власності майном порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

При цьому, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Тобто, тягар доказування відсутності вини у випадку заподіяння шкоди (наявності збитків) покладений на відповідача.

Суд враховує висновки викладені у пунктах 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, згідно із якими, доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, при розгляді цієї справи, № 916/131/24, встановлення елементів складу правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення відповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків).

Щодо протиправної поведінки Відповідача, суд зазначає наступне.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

В преамбулі Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.

Щодо факту наявності збитків та їх розміру, суд зазначає наступне.

Факт спричинення/завдання відповідачем збитків ТОВ «Облонь Інвест Плюс» у розмірі 4 990 454,83 доведений Позивачем, про що докладно зазначено у вищенаведених розділах цього рішення.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що Позивачем доведено наявними в матеріалах справи доказами причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача (збройною агресією рф) і збитками завданими ТОВ «Оболонь Інвест Плюс».

Отже ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» доведено наявність таких елементів складу правопорушення, як: 1) протиправної поведінки (дії) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. А Відповідачем не спростовано презумпцію його вини у заподіянні шкоди.

А відтак, наявні усі чотири елементи складу правопорушення, що є підставою для настання відповідальності відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 4 990 454,83 грн.

Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 904,54 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 11.09.2023 між адвокатом Диким Юрієм Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом, відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в тому числі, але не виключно: надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалах, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, під час розгляду господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, що стосуються до предмету договору, а клієнт зобов`язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором, а також додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно із пунктом 2 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 розмір гонорару адвоката за виконання умов Договору про надання правової допомоги та здійснення представництва інтересів клієнта у справі про відшкодування збитків завданих клієнтом внаслідок упущеної вигоди від неможливості та перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресією рф, а також порядок його сплати визначено сторонами наступним чином:

- правовий супровід за фактичне надання правничої допомоги у справі у суді першої інстанції, що включає усі види правничої допомоги визначені пунктом 1.1 Договору, під час розгляду справи складає 1 % ціни позову та підлягає сплаті клієнтом на користь адвоката протягом 5-ти робочих днів з дня ухвалення відповідного судового рішення у справі за участі клієнта.

26.09.2023 між адвокатом Диким Юрієм Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс» складено та підписано Акт приймання передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 11.09.2023 на загальну суму 49 904,54 грн.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 127 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем до позовної заяви додано Акт надання послуг від 18.10.2023 № 32/564-Л, згідно із яким ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс» та ФОП ОСОБА_2 склали цей акт на загальну суму 5 046,00 грн. про надання послуг письмового перекладу (Українська мова російська та нотаріального посвідчення).

Позивачем сплачено ФОП ОСОБА_2 за переклад на російську мову 5 046,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 11.10.2023 № 4706.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату послуг перекладача, які підлягають відшкодуванню та стягненню з відповідача у загальному розмірі 54 950,54 грн.

Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно із пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України ,,Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

На підставі вказаних норм, враховуючи те, що позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви, останній за результатами розгляду справи стягується господарським судом з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись статтею 17 Загальної декларації прав людини (Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), статтею 41 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 22, 317, 321, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтею 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709-IV, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, пр. 757 А, код ЄДРПОУ 40008320) 4 990 454,83 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 83 коп.) збитків, витрати на правову допомогу в розмірі 49 904,54 грн. (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот чотири гривні 54 коп.) та витрати з надання послуг письмового перекладу в розмірі 5 046,00 грн. (п`ять тисяч сорок шість гривень 00 коп.)

3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 74 856,82 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 82 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

Суддя Ю.А. Шаратов