YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Закарпатська область

/

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Вирок № 117905813, 25.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення

25.03.2024

Номер справи

308/8482/23

Номер документу

117905813

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/8482/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження №2202207000000083 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН;

№ 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і Російська Федерація (далі - РФ).

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» - інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.

20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади рф і службовими особами ЗС рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту РНБО) від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України", затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил Російської Федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку російської федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.

21 лютого 2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

У період до приблизно 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року Президент Російської Федерації ОСОБА_6 , а також інші невстановлені представники військово-політичного керівництва рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року о 5 годині Президентом російської федерації володимиром путіним оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв`язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади рф, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці Збройних Сил російської федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частин вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який надалі продовжувався і діє на даний час.

Рішенням Верховної ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року російська федерація визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв`язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.

Як встановлено, планування, фінансування та реалізація російською федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, ЗС рф, Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , після початку збройної агресії рф проти України, будучи прихильником мілітаризованої політики здійснюваної рф щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «руского мира», з використанням загальнодоступних інформаційних ресурсів свідомо виправдовує та заперечує збройну агресію рф проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікує осіб, які здійснюють збройну агресію рф проти України, керованих та фінансованих рф.

Так, на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаним про здійснення рф збройної агресії проти України, керуючись ідеологічними мотивами, створив загальнодоступний обліковий запис в соціальній мережі «Вконтакте» під ніком « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Використовуючи наявні в своєму користування інформаційні ресурси у мережі Інтернет, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що опубліковані матеріали користувачами даної мережі формують певні ідеї і погляди направленні на схилення інших користувачів до вчинення активних дій, перебуваючи на території російської федерації, поширив публікації, у яких міститься інформація щодо прославляння і виправдовування дій військових ЗС рф на території України та поширення неправдивої інформації, котра дискредитує дії військових Збройних сил України, тим самим проводячи пропаганду, спрямовану на виправдування та схвалення збройної агресії рф проти України, та здійснюючи психологічний вплив на користувачів зазначених соціальних мереж.

В такий спосіб, ОСОБА_5 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці підготував, опублікував та поширив наступні матеріали:

02 березня 2022 року о 12 год. 16 хв. на своїй особистій сторінці « ОСОБА_8 », у соціальній мережі «Вконтакте», що знаходиться за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , розмістив публікацію за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наступного змісту (текст мовою оригіналу):

«Господи, благослови ОСОБА_43 и нашу Армию , освободить от нацистско-бандеровской мрази всю Украину , до самых западных границ , освободить мой родной Ужгород от бандеровского гнёта ! ОСОБА_10 , не оставляйте нацистам мой Ужгород , за который в октябре 1944 г проливал кровь и освобождал от венгерских , немецких фашистов и бандеровских недобитков мой отец , город где могила моего отца ! Господи , помоги очистить от скверны Украинскую землю - ПОМОГИ ГОСПОДИ ! Слава Российской Армии освободительнице !»

16 березня 2022 року о 21 год. 40 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_8 » соціальної мережі «ВКонтакте», що знаходиться за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 розмістив та поширив публікацію за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наступного змісту (текст мовою оригіналу): «Моя родной край , мой родной Ужгород - дай Бог , освободится от укро-бандеровской чумы !»

Публікація групи «ДОНЕЦК ДНР РОССИЯ НОВОСТИ ДОНБАССА НОВОРОССИИ» гіперпосилання - « ІНФОРМАЦІЯ_4 »

«СЛАВА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ! В ЕДИНСТВЕ С РОССИЕЙ!

Я русин был, есмь и буду... Неудобная правда о Подкарпатской Руси.

Фильм рассказывает об истории ОСОБА_11 и о жителях этого края - русинах, древней ветви русского народа, само существование которых сегодня отрицается украинскими властями.

Веками боролись русины за сохранение своей национальной самобытности и несмотря на многочисленные попытки вычеркнуть этот народ из истории, сохранили до наших дней свой язык, оригинальную культуру и сознание своего духовного единства с Православной Святой Русью.»

29 березня 2022 року о 16 год. 57 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_8 » соціальної мережі «ВКонтакте», що знаходиться за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 розмістив та поширив публікацію за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наступного змісту (текст мовою оригіналу):«Ну что господа-товарищи , прошли переговоры с укро-нацистами... это как если бы были переговоры с ОСОБА_46 в Минске в 1944 году , по итогам которых Советские войска в разы сократили бы свою "интенсивность" в наступлении ! Не знаю какая там были подковёрная возня , но чувства , у меня как у обывателя - гнетуще разочаровывающие , чувство какого то предательства со стороны переговорщиков ... Этот сговор , здорово подорвёт надежды и веру русскоязычных на украине в заявленную денацификацию , народ будет чувствовать что его отдали на съедение нацистам , а те уж "оттянутся" по полной , вымещая свою звериную злобу ! Хотелось бы ошибаться ...»

09 квітня 2022 року о 14 год. 38 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_8 », соціальної мережі «ВКонтакте», що знаходиться за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , розмістив та поширив публікацію за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » , наступного змісту (текст мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_5 »

09 квітня 2022 року о 16 год. 56 хв. на особистій сторінці « ОСОБА_8 », соціальної мережі «ВКонтакте» за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 розмістив та поширив публікацію за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наступного змісту (текст мовою оригіналу): «Вот фото, где в г.Ужгород на пл.Корятовича , проходит первый парад по случаю освобождения города от фашистов 1945 г. На фото в первом ряду с знаменем НОМЕР_1 Самоходно Артиллерийского Полка стоит мой отец . Сейчас у меня одно желание - ПОВТОРИТЬ путь отца, и очистить от этих ублюдочных байден-бандэро-нацистов мой родной город , и поклониться на Холме Славы героям-освободителям, и своему отцу , в той войне !»

Згідно з висновком судово-лінгвістичної експертизи №54/15/6-223 від 15.02.2023, у вищевказаних публікаціях розміщених та поширених ОСОБА_5 , на сторінці « ОСОБА_8 » у соціальній мережі «Вконтакте», встановлено: тенденційна добірка фактів, послідовність викладення тез, надання їм авторської оцінки та аксіологічних характеристик у спосіб, що забезпечує транслювання (поширення) високого ступеню схвалення, прихильності, солідарності, ідеологічної підтримки, виправдовування деструктивних, агресивних щодо України рішень та дій держави-агресора російської федерації, підтримки, схвалення агресивної політики російської федерації проти України, виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, глорифікації (у значенні прославляння, схвалення, прихильність) осіб, які здійснювали / здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, [з огляду на експресивність у мовленні] палкого прагнення, очікування власником акаунту досягнення заявлених російською федерацією псевдоідеологічних цілей збройної агресії проти України. 3 огляду на публічність оприлюднення, аргументованість, системність поширення ідентичних меседжів, можна стверджувати, що текстові матеріали, які досліджуються, становлять також пропаганду збройної агресії російської федерації проти України, пропаганду російського тоталітарного режиму.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані як виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, діючи умисно, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що зміна меж території та державного кордону України можлива виключно в межах діючого законодавства України, 16.03.2022 о 15:31 на своїй особистій сторінці під назвою « ОСОБА_8 », у соціальній мережі «Вконтакте», що за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці, розмістив та поширив публікацію спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка знаходиться за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та відоеозвернення ОСОБА_12 , наступного змісту (текст мовою оригіналу):

« ІНФОРМАЦІЯ_7 »

Публікація групи «Вооруженные Силы Новоросии (ВСН)» « ІНФОРМАЦІЯ_8 », (звернення ОСОБА_12 до ОСОБА_13 ) яка містить текстове повідомлення та відео-звернення за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 : « Украина посыпалась: закарпатские русины обратились напрямую к Путину.

Процессы разрушения государства приобретают на Украине необратимый характер: признан Донбасс, группировка ВСУ в ДНР и ЛНР методично уничтожается, что лишает Киев основной части армии, над городами юга поднимается российский флаг, а теперь и лидер закарпатских русинов обратился напрямую к президенту Путину с просьбой ликвидировать Западную Украину.

Имя Петра Гецко широкая общественность узнала ещё в 2014 году, тогда он делал аналогичные заявления во время Русской весны. За это он подвергался преследованиям со стороны киевского режима все эти восемь лет.

Сегодня он вновь обращается к России и её лидеру. « Русская Весна » приводит текст обращения полностью:

« ОСОБА_16 .

Обращаюсь к вам от имени руководителя (с 2014 г.) русинства.

Русины, как никто другой, пострадали от геноцида, начиная от массового австро-венгерского 1914-1918 гг., когда более 120 тысяч русинов были замучены в концлагерях Терезин, Талергоф.

Не меньшим гонениям русины подверглись за православную веру. Чего стоит только один Сигет-Мараморошский процесс 1914 года, отметившийся гонением русинов за свою веру православную.

В 1946 году за одну ночь всех русинов сделали украинцами. Все школы с русинским языком преподавания были переведены на украинский язык преподавания.

В 2008 году Украина провела массовое антирусинское судилище по криминальному делу № 499 за законное требование русинов реализовать итоги Закарпатского областного референдума от 1 декабря 1991 года, на котором 78% закарпатцев проголосовали за „самоуправляемую территорию, не входящую ни в какие иные территориальные образования".

То, что на Украине началось на майдане в 2013-м, для русинов началось в августе 2008 года. Русины испили чашу широкомасштабного, многовекового геноцида и гонений за свою веру, за свой язык, за свою самоидентификацию, за свое волеизъявление на референдуме.

В 1996 году Украина приняла государственный план по решению вопроса украинцев русинов, а фактически по 10 пунктам государственный план по уничтожению русинов .

Но русины живы и твердо стоят ногами на своей земле, наделённые правами и титулами, согласно Сен-Жерменскому договору 1919 года. Территория русинов на юг от Карпат признана 57 государствами мира, включая все страны большой Антанты.

Ситуация вокруг Украины близка к развязке. От того, как она будет решена, в очень многом будет зависеть и дальнейшая судьба самой РФ.

Русины официально поддержали позицию руководства РФ по Украине.

В контексте принуждения Украины к миру и федерализации земель предлагаем Западную Украину преобразовать в Карпатскую Русь на правах, мандатах, титулах русинов.

Если Западная Украина останется в том виде, в котором она находится сейчас, то под вопросом:

- стратегия национальной безопасности РФ;

- русофобия ;

- ликвидация источника международного терроризма;

- дебандеризация, денацификация;

- форпост на западе Руси , которым он является более 1200 лет.

Надеемся, что решение этих вопросов через Карпатскую Русь органично впишется в Стратегию национальной безопасности РФ.

Председатель МЦ „Матица Русинов"»

Розмістивши вищезазначений допис, ОСОБА_5 публічно і відкрито звернувся до невизначеного кола користувачів соціально-орієнтованого веб-ресурсу «Вконтакте», поширивши серед читачів та користувачів даного соціально-орієнтованого веб-ресурсу погляди та ідеї направлені на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом відокремлення Закарпатської області від України.

Згідно з висновком судово-лінгвістичної експертизи №54/15/6-223 від 15.02.2023, у вищезазначеній публікації ОСОБА_5 , міститься публічний заклик до дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України, оскільки лексичний прояв: заклик, адресований до в.в.путіна, президента рф, у зверненні ОСОБА_21 , представника русинського етносу, що проживає на території Закарпатської області, перетворити / трансформувати Західну Україну у [закономірно незалежну від України, за текстом - залежну русина у лояльну до росії державу] «Карпатську Русь», тобто у ході збройної агресії проти України, відповідно, всупереч порядку, встановленому Конституцією України, реалізувати дію, у результаті якої відбудеться втрата Україною її західної території, зокрема Закарпатської області, а отже зміна меж території та державного кордону України.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, тобто кримінальне правопорушення, тобто розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України.

Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалось за відсутності обвинуваченого (in absentia), котрий показань суду не надавав.

ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.

Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії» (18114/02), Велика палата (2006) §73).

До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.

Так, згідно копії ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022070000000083, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2022, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, мешканця м. Бор Нижегородської області російської федерації, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

09.05.2023 у кримінальному провадженні №22022070000000083 від 07.06.2022 складено повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 Кримінального кодексу України, яке у відповідності до вимог ст. ст. 135, 276-278 КПК України опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області від 16.05.2023 року оголошено в розшук громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , підозрюваного у кримінальному провадженні №22022070000000083 від 07.06.2022.

Прокурором вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_4 , про що свідчить розписка про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 23.05.2023 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №22022070000000083 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2022 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.1 ст.110 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_5 будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт відносно нього перебуває на розгляді в суді, в судові засідання неодноразово не з`явився.

Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим він викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що відносно нього розпочато кримінальне провадження. Обвинувачений мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надавались захиснику.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, виступав у судових дебатах. Захисник був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Під час судових дебатів прокурор серед іншого вказав, що всі обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень (злочинів) були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 Кримінального кодексу України повністю підтверджується сукупністю досліджених судом належних та допустимих доказів. Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання в межах санкції вказаних статей, за ч.1 ст. 110 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна; на підставі ч. ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворого покарання, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 під час судових дебатів зазначив, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження досліджені всі докази, просив призначити мінімальну міру покарання.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.436-2, ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:

- витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000083 від 07.06.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.1 ст.110 Кримінального кодексу України, який підтверджує факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування;

- повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №5/1/816 від 06.06.2022 та рапортом №58/5/1-1390 від 02.05.2023 року, згідно яких: протиправна діяльність ОСОБА_5 полягає у тому, що він створив та використовує інформаційний ресурс « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою якого систематично створює, поширює та популяризує матеріали, спрямовані на зміну територіальної цілісності України, виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глоріфікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, що узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України;

- актом огляду від 03.06.2023 року проведеним співробітником УСБУ в Закарпатській області майором ОСОБА_22 та фотоматеріалом доданим до акту, згідно якого за результатами проведення огляду встановлено, що 02.03.2022 о 12 год. 16 хв. на стіні соціальної мережі «ВКонтакте» « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщена публікація ОСОБА_23 , яка містить 6 реакцій, 159 переглядів, текст мовою оригіналу: «Господи, благослови ОСОБА_43 и нашу Армию , освободить от нацистско-бандеровской мрази всю Украину , до самых западных границ , освободить мой родной Ужгород от бандеровского гнёта ! ОСОБА_10 , не оставляйте нацистам мой Ужгород , за который в октябре 1944 г проливал кровь и освобождал от венгерских , немецких фашистов и бандеровских недобитков мой отец , город где могила моего отца ! Господи , помоги очистить от скверны Украинскую землю - ПОМОГИ ГОСПОДИ ! Слава Российской Армии освободительнице !»

16.03.2022 року о 21 год. 40 хв. на стіні соціальної мережі «ВКонтакте» « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , за гіперпосиланням «« ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщена публікація ОСОБА_23 , яка містить 20 переглядів, текст мовою оригіналу: « ІНФОРМАЦІЯ_7 »

Публікація групи «Вооруженные Силы Новоросии (ВСН)» « ІНФОРМАЦІЯ_8 », (звернення ОСОБА_12 до ОСОБА_13 ) яка містить текстове повідомлення тавідео-звернення за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 : « Украина посыпалась: закарпатские русины обратились напрямую к Путину.