Ухвала суду № 117891560, 25.03.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2094/24

провадження № 2/619/748/24

Ухвала

25 березня 2024 року,

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області,

суддя Нечипоренко І.М.,

справа № 619/2094/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега гарант».

Питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовом,у якомупросить стягнутиз АТ«СК «Мегагарант» страхове відшкодування у розмірі 130000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 4 ст. 175 ЦПК України).

Як на підставу від звільнення обов`язку щодо сплати судового збору, позивач посилається на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» разом із тим, вказані твердження є безпідставними, з огляду на таке.

У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Законом України «Про захист прав споживачів»регламентовано відносиниміж споживачамитоварів,робіт іпослуг тавиробниками іпродавцями товарів,виконавцями робіті надавачамипослуг різнихформ власності,встановлюються праваспоживачів,а такожвизначається механізмїх захистута основиреалізації державноїполітики усфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 наведеного вище Закону визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

У пункті 2 вищевказаної Постанови роз`яснено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

Однак, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі N 1-26/2011 р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1Закону України "Про захист прав споживачів», то, у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюютьсяЗаконом «Про захист прав споживачів»в частині, неврегульованій спеціальним законом.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи №212/1101/18 у постанові від 17 квітня 2019 року, зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.

Як указує позивач, у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідачем порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд зазначає, що застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, спеціальні закони тощо).

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію (послугу) для особистих потреб, а коли така продукція (послуга) вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Водночас, як установлено судом, позивач жодним чином не обґрунтовує, які саме норми Закону України «Про захист прав споживачів» та, які саме права, як споживача, в спірних правовідносинах, було порушено АТ «СК «Мега гарант».

Натомість встановлено, що вимоги про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн заявлено ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним, на його думку, виконанням АТ «СК«Мега гарант» як страховиком договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно полісу страхування АР/5935775.

Із викладеного вбачається, що предметом спору є не якість страхових послуг та надання про них відповідної інформації, а права та обов`язки сторін, які хоча і виникли на підставі укладеного між сторонами договору страхування, проте стосуються вирішення питання відшкодування шкоди. Тому на спірні відносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, оскільки правовідносини сторін у цьому випадку врегульовано Цивільним Кодексом України та Законом України «Про страхування», який є спеціальним до даних правовідносин, і, безпосередньо, умовами укладеного договору страхування.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач, при зверненні до суду із даним позовом має сплатити судовий збір, та надати суду оригінал квитанції про його сплату.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).

За положеннями п.п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 -15140,00 грн).

Сплату потрібнопровести затакими платіжнимиреквізитами:отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку (IBAN): UA878999980313161206000020599, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дергачівський районний суд Харківської області (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя

постановила:

Залишити безруху позовнузаяву ОСОБА_1 до АТ«СК «Мегагарант» про стягнення страхового відшкодування.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви та надати строк десять днів з дня отримання ухвали для їх усунення.

Надіслати позивачу копію ухвали в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню окремо відрішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І. М. Нечипоренко