Рішення № 117885457, 25.03.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 р. № 400/1182/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

простягнення податкового боргу у сумі 4307,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення з відповідачки в рахунок погашення податкового боргу у сумі 4307,00 грн, а саме з: податку та доходи фізичних осіб у сумі 3975,69 грн на користь держави та місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади і військового збору у сумі 331,31 грн на користь держави за період 2022 року.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що на підставі поданої відповідачкою 20.04.2023 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік у неї виник податковий борг на загальну суму 4307,00 грн, який всупереч вимогам податкового законодавства вона не сплатила.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали суду було надіслано на адресу місця його проживання відповідачки та отримана нею 20.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600249587769.

Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористалася.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

20.04.2023 відповідачка подала контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік із нарахованими податковими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3975,69 грн і військового збору в розмірі 331,31 гривні.

З врахуванням вищенаведених у декларації сум позивач сформовав податкову вимогу від 21.08.2023 № 0006073-1302-1404 (форма «Ф») на суму 4307,00 грн, що включає в себе 3979,69 грн податкового зобов`язання з податку на доходи фізичний осіб та 331,31 грн військового збору, яку відповідачка не отримала у зв`язку «із закінченням терміну зберігання» поштового відправлення, що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) від 28.09.2023 і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600041150952.

Зазначену податкову вимогу відповідачка в адміністративному або судовому порядку не оскаржила.

Загальний розмір податкового боргу відповідачки на день звернення позивача до суду становив 4307,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком і витягом з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідачки податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідачки, що визначене нею в податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подана 20.04.2023, вважається узгодженим, і воно не підлягає оскарженню.

Відповідно до абзацу першого пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначеному в поданій нею податковій декларації.

Отже, відповідачка зобов`язана була сплатити податкові зобов`язання, що зазначені у поданій нею податковій декларації, до 01.08.2023.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідачки податкового боргу позивач надіслав їй податкову вимогу від 21.08.2023 № 0006073-1302-1404 (форма «Ф») на суму 4307,00 грн, що включає в себе 3979,69 грн податкового зобов`язання з податку на доходи фізичний осіб та 331,31 грн військового збору, яку вона не отримала у зв`язку «із закінченням терміну зберігання» поштового відправлення, що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) від 28.09.2023 і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 0600041150952.

Враховуючи пункт 42.5 статті 45 ПК України така податкова вимога вважається врученою відповідачці у день, зазначений службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 28.09.2023.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідачка не зверталася до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу, суму податкового боргу у визначені строки не сплатив.

Також відповідачка не сплатила у повному розмірі суму податкового боргу у визначені строки. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачкою заборгованості в повному розмірі станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідачки, ні з боку позивача не надійшло.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога вважається отриманою відповідачкою 28.09.2023, а позов поданий 08.02.2024.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу у сумі 4307 (Чотири тисячі триста сім) гривень 00 копійок, а саме: з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3975 (Три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 69 копійок на користь держави та відповідних місцевих бюджетів, а також з військового збору в сумі 331 (Триста тридцять одна) гривня 31 копійка на користь держави за період 2022 року.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 25 березня 2024 року