Рішення № 117885429, 21.03.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р. № 400/6024/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаРади адвокатів Миколаївської області, пр. Центральний, 83/9,Миколаїв,54017, прозобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2020 р. № 266,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ради адвокатів Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2020 р. № 266; зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; зобов`язання прийняти присягу адвоката та видати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що склала кваліфікаційний іспит та успішно пройшла стажування, за результатами якого відповідачем прийнято рішення від 14.08.2020 р. № 239 про затвердження звіту, прийняття присяги та видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (далі - Свідоцтво). Проте рішенням від 11.09.2020 р. № 266 скасовано рішення від 14.08.2020 р. № 239 з мотивів не усунення обставин несумісності. Свідоцтво анульовано. Позивач вважає, що відповідач безпідставно позбавив її можливості отримати Свідоцтво, а оскаржуване рішення є протиправним. Позивач повідомляла відповідача, що після одержання Свідоцтва зобов`язується подати заяву про зупинення адвокатської діяльності. Не усунення обставин несумісності не може слугувати підставою для анулювання Свідоцтва.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Ухвалою від 09.02.2021 р. суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 822/1309/17.

Провадження у справі поновлено 05.12.2023 р.

Сторонами подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з 29.10.2014 р. працює на посадах державної служби в органах ДПС України (а. с. 11-17).

Рішенням відповідача від 14.08.2020 р. № 239 вирішено затвердити звіт про результати стажування та виконання індивідуального плану стажування позивача, привести позивача до Присяги адвоката України та видати 11.09.2020 р. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 34).

10.09.2020 р. позивач подавала до відповідача заяву про своє зобов`язання подати заяву про зупинення адвокатської діяльності після одержання Свідоцтва (а. с. 19).

Рішенням відповідача від 11.09.2020 р. № 266 на підставі п. 11.6.6 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю скасовано рішення від 14.08.2020 р. № 239 у зв`язку із не усуненням позивачем обставин несумісності, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Анульовано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.08.2020 р. № 001841, видане на підставі рішення від 14.08.2020 р. № 239 (а. с. 9-10).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами, а саме не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Таким чином, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами.

Аналіз положень статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновку, що особа, яка бажає стати адвокатом, перед початком процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю повинна відповідати таким вимогам: мати повну вищу юридичну освіту; володіти державною мовою; мати стаж роботи в галузі права не менше двох років; бути відсутньою в переліку осіб, встановленому частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтею 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентовано процедуру допуску до складення кваліфікаційного іспиту. Зокрема, частиною першою цієї статті встановлено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту; відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Відповідач перевіряв відповідність позивача вимогам, установленим частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та допустив її до процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю, матеріали справи не містять відомостей, що позивач не відповідала наведеним вище вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною першою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність.

У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності (частина друга статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Пунктом «в» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

Закон України «Про державну службу» не містить обмежень щодо набуття державним службовцем статусу адвоката.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що якщо особа відповідає встановленим частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимогам, не працює на посадах судді чи прокурора, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 р. у справі № 420/16929/22.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам ч.1,2 ст. 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту. Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста.

Частиною 7 ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Відповідно до частини 1 ст.11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України

Згідно зі ст.12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги. Проте, жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, поки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дій, які можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність.

Таким чином відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності, а відповідно необхідності усунути їх до складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України (ч. 5 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження, чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю державним службовцям відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

З урахуванням викладеного сам по собі факт проходження стажування, складання особою присяги та отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, з одночасним зупиненням такої діяльності у день складання присяги адвоката та отримання свідоцтва, виключає можливість здійснення такою особою дій, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можуть бути визначені як адвокатська діяльність. У такому разі здійснення адвокатської діяльності не відбувається, оскільки слід розділяти набуття статусу адвоката і здійснення адвокатської діяльності.

Своєю чергою, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує виключно можливість особи в майбутньому вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів клієнта, тобто здійснювати адвокатську діяльність. При цьому положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зобов`язують особу з моменту отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю одразу здійснювати таку діяльність, оскільки норми статті 31 цього Закону наділяють таку особу альтернативною моделлю поведінки, а саме можливістю на підставі заяви зупинити своє право на заняття адвокатською діяльністю.

Численні правові позиції Вищої Ради Правосуддя свідчать про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність.

Позивач письмово повідомляла відповідача про своє зобов`язання зупинити адвокатську діяльність після отримання Свідоцтва, однак заява відповідачем не була взята до уваги.

Таким чином, рішення відповідача від 11.09.2020 р. № 266 про скасування рішення від 14.08.2020 р. № 239 у зв`язку із не усуненням позивачем обставин несумісності та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю прийняте не у спосіб, що визначенні законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення відповідача підлягають задоволенню.

Постанова Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 822/1309/17 стосується конкретного суб`єктного складу сторін, а також із власними предметом та підставами позову. У цій справі спір виник з приводу набуття суддею статусу адвоката.

Статус та завдання державного службовця відмінні від статусу та завдань судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, стосовно якої Радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

З системного аналізу наведених положень слідує, що чинне законодавство чітко визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, законодавством встановлено певний та послідовний алгоритм дій, які необхідно вчинити перед отриманням свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зазначені приписи можна застосувати і до відповідача. Видача свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його видавати позивачу свідоцтво поза межами процедури.

Проте висновком суду є відсутність для прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підстави, яка зазначена в оскаржуваному рішенні -ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про вимоги щодо несумісності.

За відсутності інших підстав для прийняття вказаного рішення воно повинно бути прийнято та здійснена подальша процедура щодо складання перед радою адвокатів регіону присяги адвоката України та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

З урахуванням викладеного єдиним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо приведення позивача до присяги адвоката України та видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, з урахуванням висновків суду.

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено законність оскаржуваного рішення, що має наслідком часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 2522,40 грн, відтак стягненню з відповідача підлягає 840,80 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Ради адвокатів Миколаївської області (просп. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 38524425) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2020 р. № 266; зобов`язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; зобов`язання прийняти присягу адвоката та видати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 11.09.2020 р. № 266.

3. Зобов`язати Раду адвокатів Миколаївської області повторно розглянути питання щодо приведення ОСОБА_1 до присяги адвоката України та видачу їй свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Ради адвокатів Миколаївської області (просп. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 38524425) судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21.03.2024 р.

Суддя Н.В. Лісовська