Рішення № 117883193, 11.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14947/22-ц

пр. 2-5657/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі - третя особа, ГУ НП в Черкаській області), в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 15.03.2021 року поліцейським СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Сокуренком О.С. відносно нього винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 423668, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн. Вказує, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2022 року у справі № 703/12991/21, з урахуванням ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; скасовано постанову поліцейського СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капрала поліції Сокуренка О.С. від 15.03.2021 року серії ГАБ № 423668 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 119,00 грн.; закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору. Вказане рішення суду набрало законної сили. Позивач зазначає, що незаконними діями та рішенням працівника поліції йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 2 500,00 грн., та яка полягає у моральних стражданнях, порушенні стосунків з іншими людьми, приниженні честі та гідності, інших негативних наслідках. Крім того, він був вимушений витрачати час на збирання доказів, пошук кваліфікованої юридичної допомоги, складання процесуальних документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях, внаслідок чого у нього зривалися життєві плани, відбулися погіршення стосунків з оточуючими людьми. Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст. ст. 19, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.12.2022 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Крім того, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2022 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди та в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.04.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року внесено виправлення в резолютивну частину ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2022 року у справі № 757/14947/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, правильно зазначивши дату, на коли призначено судове засідання - «13.04.2023 року», замість помилково вказаної «17.04.2023 року».

17.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

14.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ДКС України Олексія Олешка надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечував, оскільки ДКС України не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало у правовідносини із позивачем, жодної шкоди позивачу не завдавало. Також наразі не існує жодного рішення суду яким би дії ГУ НП в Черкаській області або його посадових осіб були б визнані незаконними, а сам факт закриття судом постанови про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язкові наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що позивачу було завдано моральну шкоду. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження права на відшкодування моральної шкоди та обґрунтування її розміру. Також відповідач просив розглядати справу за відсутності представника ДКС України.

13.04.2023 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 11.07.2023 року.

04.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ГУ НП в Черкаській області Юлії Железняк надійшли пояснення на позовну заяву, в яких представник третьої особи проти позову заперечувала, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, не обґрунтовано розмір завданої моральної шкоди та не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та противоправними, на його думку, діяннями відповідача. Представник третьої особи вказує, що сам по собі факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на позивача адміністративного стягнення не є доказом заподіяння останньому моральної шкоди та не є підставою для її відшкодування.

11.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, в якій останній просив збільшити розмір моральної шкоди до 25 000,00 грн.

11.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній просив позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2023 року заяву позивача про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу.

В судове засідання 11.07.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у заяві від 11.07.2023 року просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 15.03.2021 року поліцейським СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області капралом поліції Сокуренком О.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 423668, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн. (а. с. 11).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2022 року у справі № 703/12991/21, з урахуванням ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено; скасовано постанову поліцейського СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капрала поліції Сокуренка О.С. від 15.03.2021 року серії ГАБ № 423668 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 119,00 грн.; закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору (а. с. 7 - 9). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, в даному випадку необхідною умовою для відшкодування шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідачів, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що незаконними діями та рішенням працівника поліції йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції. Структурні підрозділи патрульної поліції очолюють керівники, які підпорядковуються керівнику Департаменту патрульної поліції та його заступникам. Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним підрозділом органів Національної поліції. Департамент патрульної поліції очолює керівник Департаменту патрульної поліції, який підпорядковується керівникові Національної поліції та його заступнику, який відповідно до розподілу функціональних обов`язків здійснює координацію роботи патрульної поліції і контроль за її діяльністю. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки із своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Отже, шкода, завдана працівниками Департаменту патрульної поліції, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про національну поліцію», дійсно компенсуються державою за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як визначено у ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, поліцейський СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Сокуренко О.С. при винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення, серії ГАБ № 423668 щодо ОСОБА_1 та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 183 КУпАП, діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів неправомірної поведінки працівників ГУНП в Черкаській області, оскільки скасування в судовому порядку постанови поліцейського СРПП ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Сокуренка О.С. про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не є належним доказом неправомірності дій по винесенню даної постанови. Також суд звертає увагу на те, що наявність недоліків у процесуальній діяльності зазначеної посадової особи, сама по собі не може свідчити про незаконність її діяльності та не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому суд наголошує, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18 (провадження № 61-14401св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2022 року, а відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, вул.. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа: Головне управління національної поліції в Черкаській області, вул.. Смілянська, буд. 57, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 40108667.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 07.08.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко