Рішення № 11788227, 28.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.10р.Справа № 17/300-10(3/394-09) За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",

м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 1 441 грн. 44 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Селяков О.В., довір. № 416 від 01.01.10р.;

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору:

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.10р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2009 року скасовано, а справу № 3/394-09 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з належного відповідача суму 1441,44 грн. шкоди внаслідок нестачі коксового горішку у вагоні № 52797255 по залізничній накладній № 51807045.

Позивач явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечив. Про час та дату розгляду спору повідомлений належно. Клопотання про відкладення слухання справи на адресу суду не надходило.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає. Вмотивовує свої заперечення тим, що залізницею було здійснено справне перевезення спірного вантажу, отже і нести відповідальність підприємство останнього не повинно. В зв’язку з чим, просить відмовити в позовних вимогах, як необґрунтованих та непідтверджених, згідно ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив. Про час та дату повідомлений належним чином. У відзиві на позов просить відмовити позивачу у стягненні з ВАТ "МК "Азовсталь" вартості нанесеної шкоди з нестачі спірного вантажу, оскільки коксовий горішок було здано до перевезення в технічно справному вагоні, завантаженому до повної вантажопідйомності, з виконанням усіх норм і вимог залізниці. Таким чином, вказує на несхоронність вантажу перевізником під час залізничного перевезення, яку відповідач-1 насамперед повинен був забезпечити, отже і відповідальність відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України повинна нести залізниця. Окрім того, просить суд проводити розгляд справи без його участі.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника позивача та відповідача-2.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.09.09р. на адресу позивача за залізничною накладною № 51807045 прибув вагон № 52797255 з коксовим горішком, вантажовідправником якого являється відповідач-2.

Зазначений вагон видано відповідачеві згідно з п.п. 52, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) зі складанням комерційного акту АА № 016233/391 від 12.09.09р. в доповнення до акту загальної форми № 5663 від 11.09.09р. складеному на шляху проходження вантажу, у якому зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення, такі як нещільне прилягання армованого листа зліва по ходу поїзда над 1 люком (щілину 20 см х 2 см закладено ганчір’ям на ст. Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці), порушення маркування, поглиблення на поверхні вантажу над вказаним 1 люком та недостача у розмірі 1,90 т. Окрім того, у цьому ж акті вказано, що вантажовідправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту та параграфу 5 розділу 2 ТУ.

Разом з тим, попередніми інстанціями встановлено, що вантажовідправником, при завантаженні вантажу у вагон № 52797255, пошкоджень вагону не зафіксовано.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Вивчивши долучені при новому розгляді до справи документи та провівши детальний аналіз матеріалів справи господарський суд зазначає, що спірний вантаж було розміщено і закріплено відправником (відповідачем-2 у справі) у відповідності з вимогами СБ 17 гл. 1 п. 6, 7, 8 ТУР 2, про що свідчить відмітка в п. 1 накладної № 51807045. Пошкоджень вагону не зафіксовано. Поверхність вантажу була промаркована вапняним розчином, про що також вказано в п. 4 названої залізничної накладної.

В той же час, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи наведені в ч. 3 п. 3.9 Роз’яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02р. за № 04-5/601, в редакції з 29.09.2008 року, які насамперед передбачають, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

При цьому, положеннями цієї ж частини п. 3.9 Роз’яснення ВГСУ № 04-5/601 передбачені винятки покладення відповідальності на відправника, які можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованим є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Оскільки, згідно акту загальної форми ГУ-23 від 11.09.09р. (а.с. 82) втрата вантажу виникла внаслідок нещільного прилягання армованого листа, суд робить висновок, що технічна несправність в даному спірному випадку мала прихований характер і вантажовідправник не мав змоги виявити таку несправність до завантаження вантажу у спірний вагон.

Згідно п. 3 Правил прийняття вантажів до перевезення, залізниця може не прийняти вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

До того ж, про прихований характер технічної несправності або такої, що виникла у процесі перевезення вантажу свідчить той факт, що відповідач-1 прийняв вантаж до перевезення без будь-яких зауважень. В подальшому працівниками Придніпровської залізниці щілину було закладено, про що свідчать дані спірного комерційного акту (а.с. 20), а порушення маркування вантажу над 1 люком з ліва по ходу поїзда виникла внаслідок висипання вантажу із-за нещільного прилягання армованого листа, про що зазначено у акті загальної форми ГУ-23 від 11.09.09 р. (а.с.82).

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положення ст.ст. 33, 34 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, яка, згідно обґрунтованого розрахунку, становить 1,144 т. (а.с.24).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідачем-2 при попередніх розглядах спору подані докази вартості 1 (однієї) тони коксового горішку відвантаженого у вересні 2009 року складає розмір 1049,00 грн., без урахування ПДВ, та суму 1258,80 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.39).

Після здійсненої господарським судом перевірки нарахованої позивачем вартості нестачі спірного вантажу, стягненню підлягають грошові кошти в розмірі 1440,07 грн. (1,144 т х 1258,80 грн.) завданої шкоди як такі, що правомірно розраховані та відповідають фактичній вартості завданої шкоди.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту щодо звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу - відсутні.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог до відповідача-1, тоді як позові до відповідача-2 суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; ЄДРПОУ 00186542) суму 1440,07 грн. (одна тисяча чотириста сорок грн. 07 коп.) збитків від нестачі вантажу, 101,90 грн. (сто одна грн. 90 коп.) державного мита, 235,78 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 78 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленого розміру завданої шкоди та позовних вимогах до відповідача-2 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.В. Суховаров Рішення підписано –01.10.10р.