Рішення № 11788024, 30.09.2010, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

Справа № 2- 2502/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

«30» вересня 2010 р. Центрально - Міський районний суд м. Горлівки у складі:

головуючого - судді Перетятька О.Ю.,

при секретарі Шульгун Г.В.,

за участю позивача відповідача ОСОБА_1.,

представника позивача відповідача адвоката

ОСОБА_2.,

відповідача позивача ОСОБА_3.,

представника відповідача позивача адвоката

ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ майна і стягнення компенсації, зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням квартирою, про вселення в квартиру,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з названим позовом до суду свої вимоги мотивував наступними обставинами. Згідно з договором купівлі продажу від 15.07.1998 р., їй ОСОБА_1 та ОСОБА_3, належить жила квартира АДРЕСА_1. 30.10.1998 р. вона, ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 в Горлівському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецької області, за актовим записом № 1480. Шлюб між ними був розірваний 15 липня 2009 р. В період мешкання однією сімєю стосунки не склалися, ОСОБА_3. регулярно зловживав спиртними напоями, вів аморальній спосіб життя, неодноразово її бив, заподіявши їй тілесні ушкодження, загрожував їй фізичною розправою, у зв'язку із чим мешкання в одній квартирі стало неможливим. З червня 2009 року ОСОБА_3. переїхав жити до своєї першої дружини. Впродовж всього часу вона поліпшувала квартиру, купувала предмети домашнього вжитку, оплачувала комунальні послуги. Її пропозицію про розділ загального спільного майна відповідач відхилює. До взаємної згоди про розділ двокімнатної квартири, в якій в даний час проживає вона, ОСОБА_1, вони не можуть дійти. Згідно звіту про оцінку майна № 01/01/10, ринкова власність обєкта оцінки жилої двокімнатної квартири АДРЕСА_1, визначена станом на 06.01.2010 р. складає: 43828,40 грн. Вона, ОСОБА_1. запропонувала ОСОБА_3. купити останньому квартиру замість ? частини в квартирі АДРЕСА_1. Однак він відмовився, порадивши подати позов до суду. Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння та користування майном неможливе. У звязку із цим вона змушена звернутися до суду. Просила постановити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1., право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Просила постановити рішення, яким стягнути з неї в якості компенсації виплати ОСОБА_3 гроші в сумі 43828 грн. замість ? частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач подав зустрічний позов до ОСОБА_1., в якому зазначив, що він та відповідачка, перебуваючи в цивільному шлюбі, в липні 1998 р. на спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. В жовтні 1998 р. він та відповідачка зареєстрували шлюб в органах РАЦС. 02 лютого 2008 р. шлюб між ними був розірваний. Після розірвання шлюбу він та ОСОБА_1., будучи зареєстрованими за місцем проживання в названій вище квартирі, спільно проживали в ній до 21.10.2009 р. Відповідачка 21.10.2009 р. навмисно, без його відома, тобто самочинно, з метою здійснити перешкоди його проживанню в квартирі АДРЕСА_1, замінила замок на вхідній двері вказаної квартири, після чого уїхала за особистими справами в Київ, при цьому йому ключ не залишила. З 21.10.2009 р. він не має можливості проживати в квартирі, оскільки ключ від квартири йому відповідачка не дає, його проживанню у квартирі перешкоджає. При його спробах зайти в квартиру, або якщо йому це вдавалося, відповідачка невідкладно зверталася до органів міліції з неправдивими заявами про те, що він її бив, ображав, погрожував їй фізичною розправою. В ході перевірок заяв відповідачки його неодноразово викликали до Центрально Міського РВ Горлівського ГМУ УМВС України для дачі пояснень. Внаслідок проведених перевірок відомості, викладені в заявах, не підтвердилися. На думку ОСОБА_3., в діях ОСОБА_1 вбачається ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому він звернувся до суду із скаргою приватного звинувачення. Вважає, що дії відповідачки порушені ст. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 155 ЖК України. Внаслідок неправомірних дій відповідачки, що порушують його конституційні та цивільні права, він, маючи у власності житло, змушений знімати в найом квартиру,у звязку із чим зазнавати незручності побутового характеру, нічим не виправдані витрати на оплату знятого в найом житла. При цьому немає можливості використовувати речі, що зберігаються в квартирі. Іншого житла, окрім зазначеного вище, він не має. В період шлюбу вони з ОСОБА_1. придбали у власність спільне майно, яке просив поділити. Просив винести рішення, яким усунути для нього перешкоди в користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, вселити її у вказану квартиру. Також просив розділити майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні в частині вимог щодо розділу майна, що є спільною власністю, про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3. подав заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою Центрально Міського районного суду міста Горлівки від 30.09.2010 р . зустрічний позов ОСОБА_3. в ці частині залишений без розгляду.

У судовому засіданні позивач - відповідач та її представник наполягали на позові, зустрічний позов не визнали. Пояснили, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3. проживання з ним в одній квартирі неможливо, ОСОБА_1. неодноразово зверталася в органи міліції з заявами про притягнення його до відповідальності, а також до суду із скаргою приватного звинувачення. Зазначили, що підставою позову є неможливість спільного володіння і користування майном. Також вказали, що, враховуючи те. що квартира складається з двох суміжних кімнат і в ній проведено перепланування, то поділити її на дві частини неможливо. Зазначила, що згодна також прийняти від ОСОБА_3. вартість ? частки квартири, залишивши в цьому випадку квартиру у власність йому.

Відповідач, він же позивач за зустрічним позовом, позов не визнали, наполягали на зустрічному позові, мотивуючи своїх вимоги та заперечення, аналогічно викладеному в зустрічній позовній заяві. Пояснили, що квартиру дійсно поділити на дві рівні частки неможливо, заперечували проти призначення будівельної експертизи з цього приводу. Зазначили, що іншого житла ОСОБА_3. не має.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Згідно з договором купівлі продажу від 15.07.1998 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з одного боку, купили у ОСОБА_5 житлову кімнату АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Ярмак Л.К, зареєстрований в реєстрі за № 2373 (а.с. 11). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно із ч. 2 статті 372, ч.2 ст. 374 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності або поділу вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. З урахуванням змісту договору квартира є спільною сумісною власністю сторін, частки кожного їз них є рівними.

30.10.1998 р.(ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 в Горлівському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецької області, за актовим записом № 1480. Шлюб між ними був розірваний 15 липня 2009 р., що підтверджено копіями свідоцтв про одруження та розірвання шлюбу(а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Аналіз обставин, приведених у ч. 1 ст. 365 ЦК України свідчить про те. що право власності особи на частку в спільному майні може бути припинено за наявності всіх цих обставин в їх сукупності. ОСОБА_1. посилається лише на те, що спільне володіння і користування майном є неможливим. Дійсно, після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязнені стосунки, які ускладнюють спільне проживання, використання спільного майна, про що свідчать неодноразові звернення сторін до правоохоронних органів та зі скаргами приватного обвинувачення до суду. Проте, частку, що належить у спільному майні ОСОБА_3.(1/2) неможна вважати незначною. Окрім того, він не забезпечений житлом, тому відсутні умови для припинення права спільної власності, передбачені п.1, 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а отже - для задоволення позову ОСОБА_1.

ОСОБА_3. є співвласником квартири АДРЕСА_1. Згідно із ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Судом встановлено, що ОСОБА_1. перешкоджає в проживанні в квартирі ОСОБА_3., змінивши в ній замки, що підтверджено, зокрема, копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи(а.с. 56). Тому зустрічний позов слід задовольнити, усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, вселивши ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1. слід стягнути на користь ОСОБА_3. витрати із сплати судового збору в розмірі 8 гривень 50 копійок; витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 37 гривень.

ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області внесено 44828 гривень, внесених (код отримувача 26288796, ГУДКУ у Донецькій області, код банку отримувача 834016) рахунок 37317004001000, які після набрання рішенням законної сили підлягають поверненню ОСОБА_1.

За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ майна і стягнення компенсації, слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням квартирою, про вселення в квартиру - задовольнити.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 365, 383,391 ЦК України керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 212 217 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ майна і стягнення компенсації, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням квартирою, про вселення в квартиру, задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, вселивши ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 8 гривень 50 копійок; витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 37 гривень.

Після набрання рішенням законної сили повернути ОСОБА_1

з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області 44828 (сорок чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень, внесених ОСОБА_1 12.05.2010 р. по квитанції на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (код отримувача 26288796, ГУДКУ у Донецькій області, код банку отримувача 834016) рахунок 37317004001000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю. Перетятько