Рішення № 117879550, 12.03.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1009/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича

про визнання недійсним договору

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання правових послуг №1/10 від 15.10.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що після зміни керівника ОСББ виявлено виплати на користь ФОП Беляновського Р.Ю. у період з листопада 2020 року по січень 2023 року на підставі договору про надання правових послуг №1/10 від 15.10.2020 в розмірі 752 987 грн (далі-договір). При цьому у позивача відсутні документи, які б підтверджували наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також підтверджували б факт надання послуг. Договір не підписано зі сторони ОСББ "Прибережне" та укладений колишнім головою правління з перевищенням наданих йому повноважень. Відтак позивач вважає, що наведене дає підстави для визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 28.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 19.10.2023.

17.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 37-49), в якому зазначає, що між ним та позивачем укладено договір, при укладенні якого сторонами обумовлено строк його дії у один календарний рік - до 14 жовтня 2021 року. Однак, при складанні первісної редакції договору допущено технічну описку та помилково вказано строк його дії у п. 5.1. - до 14 жовтня 2020 року. В подальшому, у процесі надання послуг, обумовлених договором, зазначену вище описку виявлено, виправлено та підписано нову редакцію договору зі строком дії - до 14 жовтня 2021 року. До моменту завершення дії договору, 12 жовтня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, яким продовжено його дію до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Отже, відповідач зазначає, що між сторонами у справі у період з 15 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року існували договірні правовідносини.

За результатами надання послуг у кожному календарному місяці, відповідачем складалися акти приймання-передачі наданих послуг, які надавалися позивачу для підписання. У відповідності до вимог договору, на переконання відповідача усі надані послуги прийнято позивачем, про що свідчать підписані ним акти приймання-передачі. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що вартість послуг, визначена актами, сплачувалася позивачем після підписання актів приймання-передачі, що додатково свідчить про прийняття ним наданих послуг та відсутність зауважень щодо їх обсягу та якості.

Також, відповідач вказує, що жодна із наведених позивачем норм законодавства не містить повноважень голови правління ОСББ та їх обмежень. Закон не містить застережень про те, що голова правління ОСББ укладає договори включно відповідно до рішень правління, як це стверджує позивач. Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.10.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 50-67), в якій зокрема вказано, що лише компетентний орган ОСББ - правління має відповідно до закону правомочність укладати договори на надання послуг, а не голова правління. Відповідно до п. 16 Статуту ОСББ "Прибережне", затвердженого загальними зборами ОСББ (протокол №3 від 14.12.2020) правління із свого складу обирає голову та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема: діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління. Отже, позивач стверджує, що голова правління ОСББ правомочний укладати договори лише в межах своєї компетенції (яка не визначена ні законом, ні Статутом ОСББ) і відповідно до рішень правління. Тобто без рішення правління ОСББ голова правління не вправі укладати будь-які правочини від імені ОСББ. Аналогічне правило містилось і в п. 4.1., п. 4.6. Статуту ОСББ "Прибережне", затвердженого установчими зборами ОСББ "Прибережне" (протокол від 01.03.2008), відповідно до яких органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія. Таким чином, позивач стверджує, що за наведених законодавчих та статутних передумов твердження про відсутність порушень при укладенні головою правління оспорюваного правочину є безпідставним.

В судовому засіданні 19.10.2023 оголошено перерву до 14.11.2023.

13.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.71-83), в якому зокрема вказано, що пунктом 4.7. статуту ОСББ від 2008 року зазначено, що правління об`єднання зі свого складу обирає голову і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, діє без доручень від імені об`єднання відповідно до затвердженого кошторису. Вказане положення статуту ОСББ, який був чинним на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, не містить заборони на укладення головою правління правочинів без відповідного письмового рішення правління. Окрім того, зазначає, що вказане положення статуту ОСББ, який був чинним на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, не містить заборони на укладення головою правління правочинів без відповідного письмового рішення правління. Інші положення статуту ОСББ від 2008 року також не містять обмежень повноважень голови правління. Таким чином, голова правління мав відповідну компетенцію на укладення правочинів від імені ОСББ та не перевищував своїх статутних повноважень на укладення із відповідачем договору про надання правових послуг від 15.10.2020 року.

13.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових письмових доказів до справи (а.с. 84-96), а саме копію статуту ОСББ "Прибережне" в редакції, що був затверджений установчими зборами ОСББ "Прибережне" згідно протоколу від 01.03.2008 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради №298 від 22.04.2008 року.

Судове засідання 14.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Горплюка А.М. у відпустці, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання призначено на 23.11.2023.

23.11.2023 до суду надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи (а.с.102-106), а саме диску з DVR+R із аудіозаписом телефонної розмови між Беляновським Р.Ю. та ОСОБА_2 щодо обставин укладення та виконання умов Договору №1/10 про надання правових послуг від 15.10.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

11.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (а.с.116-120) про визнання аудіозапису телефонної розмови, долученого позивачем 23.11.2023, неналежним та недопустимим доказом та не стосується обставин, які входять в предмет доказування. Вказано, що відповідач не може підтвердити обставин розмови із ОСОБА_2 та належності йому голосів, що записані, а також запис розмови не містить жодних обставин, які свідчили про перевищення керівником позивача своїх повноважень.

Ухвалою суду від 12.12.2023 розгляд справи по суті відкладено на 11.01.2024

Ухвалою суду від 11.01.2024 розгляд справи по суті відкладено на 23.01.2024.

Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд справи по суті відкладено на 20.02.2024.

У судовому засіданні 20.02.2024 оголошено перерву до 05.03.2024.

05.03.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді (а.с. 154-156).

Також, 05.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання до матеріалів справи копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 (вступну та резолютивну частину).

Ухвалою суду 05.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Також, ухвалою суду від 05.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2024.

12.03.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

В судове засідання 12.03.2024 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач також не з`явився, однак 12.03.2024 подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Вказав, що позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Дослідивши подану позивачем заяву про залишення позову без розгляду, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зі змісту вказаної норми слідує, що право заявника на звернення до суду із заявою про залишення без розгляду позову може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів заявника чи волі інших сторін у справі.

У даній справі ухвалою суду 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023. Однак заява позивачем подана 12.03.2024, вже після початку розгляду відповідної справи по суті, тому задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу засідання правління ОСББ "Прибережне" від 14.03.2023, головою правління об`єднання обрано Івашинюту О.О., яка приступила до виконання обов`язків з 22.03.2023. Після передачі документів та справ від колишнього голови правління Загребельного Б.М., проведенням внутрішнього аудиту стану розрахунків, встановлено виплати на користь ФОП Беляновського Р.Ю. за період з листопада 2020 року по січень 2023 року на загальну суму 752 987 грн.

На переконання позивача будь-які документи, які б підтверджували наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також які б підтверджували факт щомісячного надання послуг, їх склад та об`єм, будь-яких письмових звітів наданих послуг, у розпорядженні нового керівництва позивача відсутні.

Згідно акта перевірки фінансово-господарської діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" за період з жовтня 2020 року по грудень 2022 року, складеного комісією, встановлено що за період з жовтня 2020 року по грудень 2022 року на банківський рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" надійшло коштів в сумі 1 007 976 грн. 72 коп., витрачено - 1 006 767 грн. 17 коп., залишок на 01 січня 2023 року - 1 209 грн. 55 коп. Більша частина коштів перерахована за послуги відповідача. Комісією встановлено, що кошти, що надходили на рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" та відразу перераховувалися після їх надходження у той самий день або на наступний на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Беляновського Р.Ю.

Згодом попереднім керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" Загребельним Б.М, передано новому керівництву договір № 1/10 про надання правових послуг від 15 жовтня 2020 року (далі-договір), який не підписаний з боку відповідача.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовнику комплексі правові послуги які споживаються замовником в процесі здійснення господарської діяльності. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані комплексні правові послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, комплексні правові послуги включають: консультування в усній та письмовій формі з правових питань що виникають у діяльності замовника; надання допомоги з розробки та оформлення господарських та процесуальних документів замовника (договорів, контрактів, листів, довідок, претензій, позовних заяв, клопотань, протоколів, рішень, актів тощо); виконання інших доручень замовника щодо правового забезпечення його діяльності.

Відповідно до п. 2.2. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема: своєчасно та якісно надавати замовнику правові послуги зазначені в п. 1.2. даного договору; передати Замовнику всю документацію, яка знаходилася в його розпорядженні під час виконання умов Договору та всю документацію щодо результатів наданих послуг; підписувати та передавати Замовнику акти приймання-передачі наданих послуг згідно виконаних доручень договору.

Згідно п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. та п. 3.4. договору, виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Вартість послуг виконавця по даному договору визначається у відповідно до обсягу наданих послуг за конкретний період та зазначається у актах приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг виконавця по даному договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Фактом надання (передачі) послуг є факт оформлення (складання) виконавцем акту приймання - передачі наданих послуг. Згідно п. 3.1. договору, останній вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 14.10.2020.

Звертаючись із позовом у даній справі позивач вказав про те, що у період 2020-2022 років здійснювалося безготівкове перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача без будь-яких рахунків на оплату, а проведені оплати не мають під собою жодного документального підґрунтя, оскільки первинні документи (акти, звіти тощо), якими б підтверджувалося надання відповідних правових послуг та які б могли слугувати підставою надання послуг та виставлення відповідних рахунків за них - відсутні. Факт надання послуг, які були оплачені позивачем у порядку передоплати (авансу), фактично документально не підтверджений. Зокрема, відсутні підписи позивача (як замовника) на договорі та будь-яких інших документах.

Також позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Отже, такого органу управління ОСББ як голова правління вказаним законом не передбачено.

Відповідно до ч. 17-20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

До компетенції правління відноситься: - підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; - здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; - укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; - ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; - скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; - призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Отже, за переконанням позивача лише компетентний орган ОСББ правління має відповідно до закону правомочність укладати договори на надання послуг, а не голова правління.

Відповідно до п. 16, Статуту ОСББ "Прибережне", затвердженого загальними зборами ОСББ (протокол №3 від 14.12.2020) правління із свого складу обирає голову та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема: діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління.

Отже, голова правління ОСББ правомочний укладати договори лише в межах своєї компетенції (яка не визначена ні законом, ні Статутом ОСББ) і відповідно до рішень правління. Тобто без рішення правління ОСББ голова правління не вправі укладати будь-які правочини від імені ОСББ.

Аналогічне правило містилося і в п. 4.1., п. 4.6. Статуту ОСББ "Прибережне", затвердженого установчими зборами ОСББ "Прибережне" (протокол від 01.03.2008), відповідно до яких органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія.

До компетенції правління об`єднання належить, зокрема, укладання договорів із суб`єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово- комунальні та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до п. 4.7. вказаної редакції Статуту правління об`єднання зі свого складу обирає голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об`єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Позивач стверджує, що за наведених законодавчих та статутних передумов твердження відповідача про відсутність порушень при укладенні головою правління оспорюваного правочину є безпідставним, а тому є підстави для визнання договору № 1/10 від 15.10.2020 про надання правових послуг недійсним.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви було долучено примірник договору, у якому строк його дії у один календарний рік - до 14.10.2020. При цьому, як зазначено вище, наданий позивачем примірник договору не підписаний зі сторони ОСББ "Прибережне".

Також матеріали справи містять примірник договору, який підписано обома сторонами. Підпис позивача скріплений печаткою ОСББ. Окрім того, строком дії договору у долученому відповідачем примірнику зазначено - 14.10.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що при складанні первісної редакції договору допущено технічну описку та помилково вказано строк його дії у п. 5.1. - до 14 жовтня 2020 року. В подальшому, у процесі надання послуг, обумовлених договором, зазначену вище описку виявлено, виправлено та підписано нову редакцію договору зі строком дії - до 14 жовтня 2021 року. До моменту завершення дії договору, 12 жовтня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, яким продовжено його дію до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Отже, відповідач стверджує, що між сторонами у справі у період з 15 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року існували договірні правовідносини у період дії попередньої редакції статуту ОСББ від 01.03.2008 року.

Окрім того, відповідач зазначає, що пунктом 4.7. статуту ОСББ від 2008 року, копію якого додано позивачем до відповіді на відзив, визначено, що правління об`єднання зі свого складу обирає голову і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, діє без доручень від імені об`єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розряджається коштами об`єднання відповідно до затвердження кошторису.

Вказане положення статуту ОСББ, який був чинним на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, не містить заборони на укладення головою правління правочинів без відповідного письмово рішення правління.

Також, як було зазначено відповідачем у відзиві, жодна із наведених позивачем норм законодавства не містить повноважень голови правління ОСББ та їх обмежень. Закон не містить застережень про те, що Голова правління ОСББ укладає договори виключно відповідно до рішень правління, як це стверджує позивач.

Таким чином, голова правління мав відповідну компетенцію на укладення правочинів від імені ОСББ та не перевищував своїх статутних повноважень на укладення із відповідачем договору про надання правових послуг від 15.10.2020 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків ст. 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Керуючись положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Відповідний правовий висновок відображений у постановах Верховного Суду від 21.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.

У даній же справі, позивач фактично намагається в односторонньому порядку відмовитися від договору, шляхом визнання його недійсним, вже після його фактичного виконання відповідачем, прийняття позивачем наданих послуг та їх оплати.

За своєю юридичною природою договір № 1/10 від 15 жовтня 2020 року є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До правовідносин щодо договору про надання послуг за аналогією закону, застосовуються положення ст. 853 ЦК України щодо договору підряду. Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Оскільки позивачем, прийнято надані відповідачем послуги, підписано акти приймання-передачі виконаних робіт та оплачено вартість наданих послуг, доводи нового керівника позивача про ненадання послуг є необґрунтованими.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з п. 3.1 договору, виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість послуг виконавця по даному договору визначається у відповідності до обсягу наданих послуг за конкретний період та зазначається у актах приймання передачі наданих послуг.

Таким чином, обов`язковим реквізитом акту приймання-передачі наданих послуг є вартість таких послуг. Водночас, повний перелік та обсяг наданих послуг не є обов`язковим реквізитом таких актів.

Умови договору наділяють замовника правом вимагати надання інформації про хід виконання послуг за договором, і така інформація йому постійно надавалася.

Однак, договір не передбачає обов`язкового подання письмових звітів про обсяги виконаних робіт.

Підписання замовником актів приймання-передачі наданих послуг є достатнім та належним доказом того, що послуги надано у обумовлених обсягах та прийняті позивачем.

Також, позивач стверджує, що частина послуг, описаних у договорі виконувалась безпосередньо позивачем, однак не надає жодного доказу на підтвердження таких обставин.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/803/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, встановлено обставини як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і того що умови договору належним чином виконувались обома сторонами договору, відповідачем надавались обумовлені договором послуги.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини є преюдиційними для даної справи та спростовують твердження позивача, щодо недійсності даного договору.

Також варто зазначити, що наданий позивачем диск з DVR+R із аудіозаписом телефонної розмови між Беляновським Р.Ю. та ОСОБА_2 щодо обставин укладення та виконання умов Договору №1/10 про надання правових послуг від 15.10.2020 не є належним та недопустимим доказом у справі, оскільки не дає можливості встановити авторів розмови та не стосується обставин, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин недійсності договору.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 2 684,00 грн згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 березня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк