Рішення № 11787946, 13.10.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2010 р. Справа № 07/139-38 за позовом Приватної фірми «Леол», м.Луцьк

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», Ковельський район, с.Малий Порськ

про стягнення 2179,23грн.

Суддя Сур’як О.Г.

Представники :

від позивача : Федун Д.І., довіреність №5 від 16.04.09р.

від відповідача : н/з

Суть спору: Позивач – Приватна фірма «Леол» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» 2179,23грн., з них: 2130,50грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000055 від 11.01.2010р., 42,60грн. інфляційних нарахувань, та 6,13грн. – 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позов не оспорив та не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 25.09.10р.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Приватна фірма «Леол» поставила Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Лан» товар на загальну суму 2130,50грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 11.01.2010р. підписаною та скріпленою печатками обох сторін.

Проте, свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав взагалі.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк(термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою попередження судового спору, 19.05.2010 року на адресу відповідача було відправлено лист-претензію про оплату вартості придбаного товару, яка отримана відповідачем 23.05.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1902092. Проте, відповіді на вимогу відповідач не надіслав.

На день розгляду спору заборгованість відповідача в сумі 2130,50грн. не погашена, не оспорена, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 42,60грн. інфляційних нарахувань, та 6,13грн. – 3% річних.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 193 ГК кодексу України, ст.ст. 509, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (Ковельський район, с.Малий Порськ, код ЄДРПОУ 30846672, р/р26004189141700, МФО 351005) на користь Приватної фірми «Леол» (м.Луцьк, вул. Василя Стуса, 9, код ЄДРПОУ 31398717, р/р26006244835 в ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805) 2179грн.23коп. (з них: 2130,50грн. заборгованості, 42,60грн. інфляційних та 6,13грн. – 3% річних, а також 102грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя