Рішення № 117878486, 12.03.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2024 Справа №905/123/24

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»

про стягнення 379 840,00 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача Губорєва Я.А.

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» штрафу у розмірі 379840,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №48532352 у двох вагонах, що підтверджується комерційним актом №450003/189 від 05.06.2023, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст. 118 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/123/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

22.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення розгляду справи за правилами загального провадження.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; судове засідання для розгляду справи призначено на 12.03.2024.

04.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява щодо застосування строку позовної давності, у якій останній зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду, який встановлений п. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, тому у задоволенні позову слід відмовити.

05.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, у якій зазначає, що відповідача було приєднано позивачем до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до умов п. 7.3 якого строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають із правовідносин сторін за договором, становить один рік. Оскільки, строк по даному спору становить один рік, позивачем подано позов у межах строку позовної давності.

12.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача про застосування строку позовної давності, у яких зазначає, оскільки застосування штрафу за не правильно зазначену масу вантажу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань передбачено лише Статутом залізниці, то і строк позовної давності щодо його стягнення повинен застосовуватися той, який передбачено Статутом, а не договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

У судове засідання 12.03.2024 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 12.03.2024 не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Жодних пояснень про неможливість брати участь у судовому засіданні відповідач також не подав.

Крім того, відповідач в установлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, а тому, враховуючи положення ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Товариством додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (редакцію оприлюднено 30.05.2023, вводиться в дію з 01.06.2023, крім змін до окремих положень, які вступають в дію з 01.07.2023, а саме: підпункт 2.1.13.2 Договору; розділ 13 Договору; підпункти 2.6.3 та 2.6.4 Додатку 1-7 до Договору; Додатки 2-1 та 2-7 до Договору) на підставі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36028628/2020-001 від 20.03.2020 та Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-001 від 01.07.2020 (далі - Договір).

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 Договору).

Наведені визначення, які вживаються в Договорі, зокрема, у такому значенні:

- перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГМ, КОТІФ відповідно;

- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші (п. 1.3 Договору).

Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 Договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних і організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3 та 9.4 договору та законодавства (п. 1.5 Договору).

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7 Договору).

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.

До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір (п. 1.9 Договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до її. 12.1 Договору (п. 1.10 Договору).

За змістом Договору замовник, зокрема, зобов`язаний: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності (п. 2.1.1 Договору); сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору).

За умовами п.п. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 Договору визначено обов`язок перевізника розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів); приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить 1 рік (п. 7.3 Договору).

Сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовується власні інформаційні системи перевізника (п. 8.1 Договору).

Договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом замовника, допускається укладення договору в паперовій формі (п. 9.5 Договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 Договору).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-001 від 01.07.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» засвідчило прийняття від Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36028628/2020-001 від 20.03.2020, присвоїла код відправника/одержувача - 4041, код платника - 5831531 та відкрило особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

03.06.2023 на адресу одержувача, ДТЕК «Добротвірська ТЕС», ЄДРПОУ 00131618, зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці відбулось відправлення за залізничною накладною №48532352 у вагонах №56877160, №52571353 вантажу - вугілля кам`яне марки г-газовий, вантаж у твердому стані, погрузка на рівні бортів, вантажовідправник - ТДВ «Шахта «Білозерська». У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 2, 3.1 гл.14 Додатка 3 до СМГС, насипом.

При оформленні зазначеної залізничної накладної №48532352 від 03.06.2023 у вагоні №52571353 відповідачем вказана маса вантажу 69500 кг, у вагоні №56877160 - 71000 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №147 СВ 150000 В/2 (вантажовідправника).

05.06.2023 при проходженні станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №437, 438 від 05.06.2023 було проведено контрольне зважування вагонів №56877160, №52571353, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №48532352, про що складено комерційний акт №450003/189 від 05.06.2023.

Зі змісту розділу D комерційного акту №450003/189 від 05.06.2023 вбачається, що при переважуванні вагонів у статичному режимі у присутності ДС ОСОБА_2, АРВ ОСОБА_3, агента комерційного ОСОБА_5, на справних вагонних 150т електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 14.03.2023, виявилось:

- у вагоні №56877160 вага брутто - 93750 кг, тара за документом - 20300 кг, вага нетто - 73450 кг, що більше ваги вказаної в документі, понад вантажопідйомність на 2450 кг;

- у вагоні №52571353 вага брутто - 93400 кг, тара за документом - 21050 кг, вага нетто - 72350 кг, що більше ваги вказаної в документі на 2850 кг, понад вантажопідйомності на 2350 кг. Навантаження вантажу нерівномірне, над 1-3 люками вище бортів на 5-10 см, над 4-7 люками нижче бортів на 10-15 см, маркування із застосуванням катку трьома повздовжніми бороздами вздовж довжини вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Виявлена різниця завантаження візків: у вагоні №56877160 - 5350 кг перевищує половину вантажопідйомності на 3900 кг, у вагоні №52571353 - 5200 кг, перевищує половину вантажопідйомності на 3775 кг. Вагони без торцевих дверей, вагон №56877160 глуходонний, у вагоні №52571353 розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. Вагони затримані для відвантаження надлишку вантажу та усунення різниці завантаження візків. Зав. Вантажним двором за штабним розкладом немає.

Як вбачається з акту загальної форми №469 від 21.06.2023, надлишок вантажу з вагонів №56877160, №52571353 було відвантажено у вагон №60421336 та відправлено на станцію Добротвір Львівської залізниці за перевізним документом №47535414.

Вагон №52571353 відправлено за досилочною накладною №47178074, вагон №56877160 - за досилочною накладною №47178090.

По прибуттю вагонів №56877160, №52571353 на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці за результатами перевірки вантажу, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, і фактичною наявністю та станом вантажу, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №450003/189 від 05.06.2023.

Комерційний акт №450003/189 від 05.06.2023 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Добротвір Львівської залізниці за №450003/189/47 від 05.06.2023.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно з п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №450003/189 від 05.06.2023 підписано: начальником станції Івановим С.Б., агентом комерційним ОСОБА_4, агентом з розшуку багажу та вантажу ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/189 від 05.06.2023 підписаний уповноваженими особами.

В той же час, зважування маси вантажу у вагонах №56877160, №52571353 на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т вагонних вагах цієї станції (повірка 14.03.2023).

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).

Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п. 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов`язані з визначенням маси вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні для зважування. Повірка ваг проводилась 14.03.2022, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на дату складання комерційного акту №450003/189 від 05.06.2023 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктами 1.2, 2.1 Правил комерційного огляду поїздів і вагонів передбачено, що комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду, які розташовуються на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд всіх поїздів, що надходять на залізницю та відправляються зі станції, а також при перевезенні вантажів в межах однієї залізниці. Всі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.

З викладеного вбачається, що перевізник одразу міг не встановити таку комерційну несправність вагонів, а тому позивач, здійснюючи комерційний огляд на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідно до вимог Правил комерційного огляду поїздів і вагонів виявив відповідні порушення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Водночас, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладною не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.

Суд звертає увагу на те, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

За приписами вказаної норми, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Аналогічне положення закріплено в п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагонах №56877160, №52571353 зазначена у накладній №48532352 та складає по 37984,00 грн за кожен вагон.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, фактичній масі вагону, відповідачем суду також не надано.

Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то позов підлягає задоволенню за рахунок відправника - відповідача у справі.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48532352 масу вантажу у вагонах №56877160, №52571353, нарахований відповідачу штраф у загальному розмірі 379840,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд також звертає увагу, що навантаження вагонів з перевищенням їх вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Враховуюче вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» штрафу за неправильне зазначення у накладній №48532352 маси вантажу у вагонах №56877160, №52571353 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто, наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Разом з тим, пунктом 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-001 від 01.07.2020 сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Таким чином, сторонами збільшено строк позовної давності до 1 року.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправленого вантажу відповідачем, про що складено комерційний акт №450003/189 від 05.06.2023, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Таким чином, саме з дати складання цього комерційного акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже 1-річний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею спливає 05.06.2024.

Даний позов був направлений на адресу суду 30.01.2024, зареєстрований у суді 01.02.2024, тобто строк позовної давності в 1 рік не був пропущений.

Посилання відповідача на правові позиції у справах №904/7033/16, №904/6847/16, №911/418/18, №915/317/22 судом не приймається, оскільки вказані справи не тотожні зі спірними правовідносинами у даній справі.

Крім того, у п. 51 та п. 52 постанови Верховного Суду у справі №915/317/22 від 22.09.2023, на які посилається відповідач, Верховним Судом наведено оцінку обставин справи, яку було зазначено місцевим господарським судом, а не правову позицію Верховного Суду у спірних правовідносинах.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, ідентифікайний код 36028628) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 379840 (триста сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 5697 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 60 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024 у зв`язку з тим, що Харківська територіальна громада перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю судді та всім працівникам суду.

Суддя М.В. Хабарова