Рішення № 117878333, 25.03.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024м. ДніпроСправа № 904/243/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Кізенко Ганни Володимирівни, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 75 243,07 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 38 499,67 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання кредиту № 123886-КС-001 від 26.02.2021; 36 743,40 грн. - процентів за користування кредитом.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання кредиту № 123886-КС-001 від 26.02.2021, який був укладений між позивачем та відповідачем, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ним у статусі підприємця не укладався кредитний договір, за яким позивач просить стягнути заборгованість; матеріали справи не містять оригіналу спірного договору, залучена позивачем засвідчена копія електронного доказу не містить підписів сторін.

Так, відповідач вказує на те, що позивачем не наданно підтвердження укладення кредитного договору, в якому відсутні підписи як кредитодавця, так і позичальника, не надано доказів його виконання сторонами. Вказує ФОП Кізенко Г.В. також на відсутність погодження істотних умов договору сторонами. Вказані обставини, на думку останної, свідчать про неукладеність спірного договору.

Разом з відзивом на позовну заяву ФОП Кізенко Г.В. подано клопотання про витребування у ТОВ "Бізнес Позика" оригіналу електронного договору № 123886-КС-001 від 26.02.2021, що містить електронні цифрові підписи сторін; про витребування у АТ КБ "Приватбанк" інформації щодо картки № НОМЕР_1 , а саме:

- Яке цільове призначення вказаного рахунку?

- На чиє ім`я відкритий вказаний рахунок? Чи має ця особа статус фізичної особи-підприємця?

- Чи має вказаний рахунок статус для здійснення господарських операцій?

- Чи було 26.02.2021 зарахування на рахунок ФОП Кізенко Г.В., НОМЕР_2 , грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. від ТОВ "Бізнес Позика"?

- Чи належить рахунок НОМЕР_3 ФОП Кізенко Г.В.?

Розглянувши подані відповідачем клопотання про витребування доказів, господарський суд вважає необхідним зазначити про таке.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, у поданих відповідачем клопотаннях не зазначено заходів, які особа, яка подає клопотання, вжила для отримання таких доказів самостійно.

Не зазначено останнім і причин неможливості отримати ці докази самостійно.

З огляду на викладене, зважаючи на невідповідність поданих відповідачем клопотань вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Подано відповідачем і клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що спірний договір не містить положень щодо мети кредиту, картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", має ознаку картки для виплат, що належить фізичній особі без статусу підприємця - Кізенко Г.В.

Таким чином, на думку відповідача, між ТОВ "Бізнес Позика" та громадянкою ОСОБА_1 могли виникнути лише зобов`язання зі споживчого кредиту, оскільки грошові кошти призначалися для особистих потреб й перераховувались на рахунок для виплат, що не пов`язаний із підприємницькою діяльністю.

Звертає увагу суду відповідач і на те, що 14.11.2022 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у цивільній справі № 185/6714/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем на нотаріальному бланку № НРР308250, зареєстрований в реєстрі за № 43275 від 26.11.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості за кредитним договором № 123886-КС-001 від 26.02.2021 року у загальному розмірі 75 893,07 грн., таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення не було оскаржено та набрало чинності 15.12.2022.

Так, на думку відповідача, вказаним вище рішенням фактично визнано цивільні правовідносини між сторонами, що виникли із споживчого кредитування, та вказаний спір не належить до господарської юрисдикції, що є підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подане клопотання, господарський суд вважає останнє таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Так, предметом спірного договору від 26.02.2021 є надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, стороною (позичальником) якого є фізична особа-підприємець Кізенко Ганна Володимирівна, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 10.07.2020 та по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець.

При викладених обставинах, даний спір відноситься до компетенції господарських судів України.

12.02.2024 позивачем через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що з урахуванням принципу змагальності саме відповідач, який посилається на неукладеність кредитного договору, має довести суду належними та допустимими доказами відповідні обставини. Проте, таких доказів відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано, як не надано і доказів визнання недійсним спірного договору.

Також, ТОВ "Бізнес Позика", посилаючись на практику Верховного Суду, вказує про те, що часткові розрахунки за кредитним зобов`язанням свідчать про вчинення відповідачем конклюдентних дій щодо визнання кредитного договору та наявності боргу.

Наголошує позивач у відповіді на відзив і на тому, що наданий до матеріалів справи примірник електронного кредитного договору є оригіналом, будь-який інший варіант кредитного договору у нього відсутній та не може бути наданий до суду. При цьому, зазначений оригінал кредитного договору був збережений в первісному та незмінному вигляді, доказів відсутності цілісності якого відповідачем не надано.

Посилаючись на Закон України "Про електронну комерцію" позивач зазначає про те, що електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є його відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворити у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною. Як вбачається із залученої до матеріалів справи візуальної форми щодо укладення кредитного договору, в якій викладено чітку хронологію його укладення, останній підписано одноразовим ідентифікатором "G4233".

Вказує ТОВ "Бізнес Позика" і на те, що відповідно до повідомлення Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 "Щодо порядку укладення електронного договору" належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

Таким чином, на думку позивача, візуальна форма послідовності дій, щодо укладення кредитного договору, надана ним разом із позовною заявою та у вигляді додатку до неї, є належним та допустимим доказом в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, який належним чином підтверджує факт укладення кредитного договору, зокрема, підписання його відповідачем.

Зазначає позивач і про те, що не відображення в спірному договорі одноразового ідетифікатора "G4233", який зазначено у вищевказаній візуальній формі, не спростовує факту підписання кредитного договору сторонами, а лише свідчить про відсутність технічної можливості для здійснення такої дії.

Вказує ТОВ "Бізнес Позика" і на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується та не спростовується факт отримання від позивача грошових коштів в сумі 50 000,00 грн.

Зазначено останнім у відповіді на відзив і про те, що без отримання смс-повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора (G4233) на номер фінансового телефону, який зазначено саме відповідачем, без здійснення входу на вебсайт позивача за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не міг би бути укладений. До того ж, відповідачем не надано доказів, зокрема, вибуття із його володіння сім-карти фінансового телефону тощо.

Містить відповідь на відзив ТОВ "Бізнес Позика" клопотання про витребування у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" інформації та/або документів про вхідні SMS/СМС-повідомлення, які надходили на телефонний номер (050) 577-54-62, починаючи з 12 годин 00 хвилин 26.02.2021 і до 16 годин 20 хвилин 26.02.2021.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач ставить під сумнів факт укладенні кредитного договору та відповідно його підписання одноразовим ідентифікатором G4233. Посилається позивач і на те, що вказана інформація відноситься до охоронюваної законом інформації, яка може бути надана стороннім особам лише на підставі, зокрема, рішення суду, що виключає можливість її отримання ТОВ "Бізнес Позика".

Зважаючи на невідповідність клопотання позивача про витребування доказів вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України (не зазначено заходів, які особа, яка подає клопотання, вжила для отримання таких доказів самостійно, зокрема, шляхом звернення до відповідача із відповідним запитом) у суду відсутні підстави для його задоволення.

У відповіді на відзив ТОВ "Бізнес Позика" також виклало свої заперечення щодо клопотань відповідача про витребування доказів та закриття провадження у справі.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про витребування в Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" документів, що містять банківську таємницю, а саме:

- підтвердження чи спростування, що держателем карти № НОМЕР_4 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", є ОСОБА_1 ;

- прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_4 , видану (емітовану) АТ КБ "Приватбанк", на яку 26 лютого 2021 року ТОВ "БІЗПОЗИКА" були перераховані грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.;

- виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_4 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", за період з 26.02.2021 р. по 04.03.2021 р.

Обгрунтовує позивач своє клопотання тим, що не може самостійно отримати інформацію, що містить банківську таємницю, а тому в позовній заяві звертається до суду з клопотанням щодо витребування доказів.

Ухвалою від 23.01.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/243/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Крім того, зазначеною ухвалою господарським судом задоволено клопотання позивача та витребувано в Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:

- підтвердження чи спростування, що держателем карти № НОМЕР_4 , виданої (емітованої) АТ КБ "Приватбанк", є ОСОБА_1 ;

- прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_4 , видану (емітовану) АТ КБ "Приватбанк", на яку 26 лютого 2021 року ТОВ "БІЗПОЗИКА" були перераховані грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.;

- виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_4 , виданої (емітованої) АТ АТ КБ "Приватбанк", за період з 26.02.2021 р. по 04.03.2021 р.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

01.03.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист із витребуваною інформацію, до якого банком долучено копію виписки за період з 26.02.2021 по 04.03.2021 про рух грошових коштів за карткою № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання кредиту № 123886-КС-001 від 26.02.2021.

26.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Позивач, Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кізенко Ганною Володимирівною (далі - Відповідач, Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 123886-КС-001 (далі - договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до пункту 1 договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Розмір та порядок нарахування плати за користування (сума коштів, яка виражена в процентах, за користування кредитом), термін дії договору визначається в пункті 1 договору про надання кредиту.

Так, строк кредиту: 24 тижні; процентна ставка: в день: 0,91995805, фіксована; комісія за надання кредиту: 2 250,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 5 000,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн.; термін дії договору: до 13.08.2021; Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту:110 040,00 грн.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів.

У пункті 3 договору визначено графік платежів.

Відповідно до пункту 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач 26.02.2021 надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ "Приватбанк" по банківській картці № 4149-4971-0059-5547, яка належать Відповідачу.

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів, здійснивши розрахунку частково у період з березня по травень 2021 в сумі 43 600,00 грн., на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи відповідні інформаційні довідки ТОВ "Платежі онлайн" від 19.12.2023 № 189/12 на суму 9 300,00 грн., № 190/12 на суму 2 500,00 грн., № 191/12 на суму 1 000,00 грн., № 192/12 на суму 2 000,00 грн., № 193/12 на суму 3 500,00 грн., № 194/12 на суму 16 000,00 грн., № 195/12 на суму 800,00 грн., № 196/12 на суму 8 500,00 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитом становить 38 499,67 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 36 743,40 грн. за договором № 123886-КС-001 про надання кредиту від 26.02.2021.

Викладені обставини узгодження позивачем та відповідачем умов кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та часткове їх повернення свідчать, що між останніми виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що договір про надання кредиту № 123886-КС-00 від 26.02.2021 підписано одноразовим ідентифікатором G4233 26.02.2021 15:18:53, про що свідчить візуальна форма послідовності дій Клієнта.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким було підписано спірний договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення вказаного договору між сторонами.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів.

Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ "Приватбанк" по банківській картці № 4149-4971-0059-5547, яка належать Відповідачу.

Разом з тим, відповідач всупереч умов договору та приписів чинного законодавства не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений строк, відповідну оплату здійснив частково в сумі 43 600,00 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у сумі 38 499,67 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 36 743,40 грн.

Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за спірним договором відповідач на момент розгляду справи не надав.

Контррозрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом відповідачем також до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 38 499,67 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 36 743,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неукладеності спірного договору про надання кредиту, до уваги господарським судом не приймаються з огляду на таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19).

Доказів, які б свідчили про визнання недійсним спірного договору, відповідачем суду не надано.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім отримано кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн. та здійснено часткові розрахунки за кредитним зобов`язанням, що свідчить про вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання кредитного договору та відповідно визнаня боргу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, позичальник отримував від кредитодавця грошові кошти, здійснював погашення заборгованості, а кредитодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Господарський суд також погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, в яких останнім зазначено, що без отримання смс-повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора (G4233) на номер фінансового телефону, який зазначено саме відповідачем, без здійснення входу на вебсайт позивача за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не міг би бути укладений. До того ж, не надано відповідачем і доказів, зокрема, вибуття із його володіння сім-карти фінансового телефону.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування учасників процесу, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 422,40 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кізенко Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) 38 499,67 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 36 743,40 грн. - суми прострочених платежів по процентам за користування кредитом та 2 422,40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає 77 665,47 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.03.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко