Рішення № 117878303, 14.03.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5949/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 957 956 грн 00 коп. за договором про постачання теплової енергії від 22.11.2018 № 245-ТУ-1-БМЕС-18/Ю

Представники:

від позивача: Раєвський М.В., довіреність, представник;

від позивача: Семенова О.П., довіреність, адвокат;

від відповідача: Грановський М.О., виписка з ЄДР, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 06.11.2023 № БМЕСД-6-07/4834, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 957 956 грн 00 коп., надані у період з листопад-грудень 2021, січень-березень, листопад-грудень 2022, січень-березень 2023, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 22.11.2018 № 245-ТУ-1-БМЕС-18/Ю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.12.2023.

07.12.2023 позивачем до суду надано клопотання від 06.12.2023 про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 4 052,72 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2023 підготовче засідання відкладено на 16.01.2024.

11.12.2023 через систему "Електронний суд" відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, з огляду на те, що дія договору від 22.11.2018 № 245-ТУ-1БМЕС-18/Ю закінчилася саме 31.12.2018, у зв`язку з чим заявлені вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 957 956 грн 00 коп. за вказаним договором є безпідставними.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2024 підготовче засідання відкладено на 06.02.2024.

У підготовчому засіданні 06.02.2024 сторони надали клопотання про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 06.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.02.2024.

08.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, зазначаючи про те, що відповідно до п. 12.5 договору спірний договір пролонговується на кожний наступний рік.

Таким чином, позивач вважає, що твердження відповідача, стосовно того, що договір припинив свою дію, є безпідставними.

19.02.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній повторно наводить свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.03.2024.

08.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 14.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця, правонаступником якого є Акціонерне товариство Українська залізниця (теплопостачальна організація) та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №245-ТУ-1-БМЕС-18/Ю (а.с. 10-15).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в обсягах, встановлених в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на момент укладення договору (бюджетні зобов`язання виникають відповідно до ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України) на об`єкти, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Привокзальна, 15б; вул. Павлова, 5; вул. Павлова, 1; вул. Механічна, 16, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на опалення протягом січня-грудня 2018 року.

Згідно пункту 3.2.2 договору, споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків Теплопостачальною організацією.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором, встановлюються відповідно до чинного законодавства України. Зміна тарифів не є підставою для переукладення цього договору.

При зміні тарифів на теплову енергію уповноваженими на це органами сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується теплопостачальною організацією з моменту введення нових тарифів і доводиться до споживача (пункт 6.2 договору).

Згідно пункту 6.3 договору, тариф для розрахунків за цим договором на момент укладення за 1 Гкал теплової енергії по котельням за адресою: м. Дніпро, вул. Павлова, 5, вул. Привокзальна, 3 складає 368,09 грн з урахуванням ПДВ 20%; м. Дніпро, вул. Механічна, 22, - складає 407,04 грн з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України, з обов`язковим укладенням при цьому додаткових угод. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює із теплопостачальною організацією в гривнах в наступному порядку: остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем після отримання акту теплопостачальної організації. Акт на остаточну оплату виставляється теплопостачальною організацією на підставі відпущеної теплової енергії і направляється споживачу (пункт 7.3.1 договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договору набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Сторони цього договору домовилися, що відповідно до вимог ст. 631 Цивільного кодексу України, вимог ст. 180 Господарського кодексу України, умови цього договору в частині постачання теплової енергії застосовуються до відносин між ним, які виникли до його укладення і розповсюджують свою дію з 01.01.2018.

Відповідно до пункту 12.5 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про постачання теплової енергії №245-ТУ-1-БМЕС-18/Ю від 22.11.2018 був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов договору, позивач за періоди: листопад, грудень 2021 року; січень, лютий, березень, листопад, грудень 2022 року; січень, лютий, березень 2023 року здійснив постачання теплової енергії відповідачу, вартість якої склала 957 956 грн 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача із супровідним листом від 27.09.2023 № БМЕСД-6-07/4229 були направлені рахунки на оплату, акти виконаних робіт та акти звірки взаєморозрахунків, для підписання їх останнім (а.с. 18-41).

Відповідач не повернув підписані зі своєї сторони акти виконаних робіт, не направив жодних заперечень щодо спожитого обсягу теплової енергії та не оплатив поставлену теплову енергію.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 957 956 грн 00 коп., надані у період з листопад-грудень 2021, січень-березень, листопад-грудень 2022, січень-березень 2023, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 22.11.2018 № 245-ТУ-1-БМЕС-18/Ю, що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Господарським судом було встановлено, що позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 27.09.2023 № БМЕСД-6-07/4229 були направлені рахунки на оплату та акти виконаних робіт для підписання.

Втім, відповідач не повернув підписані зі своєї сторони акти надання послуг та не направив жодних заперечень щодо спожитого обсягу теплової енергії.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено теплову енергію відповідачу за період листопад-грудень 2021, січень-березень, листопад-грудень 2022, січень-березень 2023 на загальну суму 957 956 грн 00 коп., та строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 957 956 грн 00 коп. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 957 956 грн 00 коп.

Доводи відповідача стосовно того, що спірний договір припинив свою дію 31.12.2018, господарським судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного факту.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та запереченнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Крім того, господарський суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно платіжної інструкції № 639962 (#1396124998701) від 06.10.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 422 грн 06 коп., в той час, як відповідно до ціни позову сума судового збору повинна становити 14 369 грн 34 коп. (957 956 грн 00 коп. х 1.5 %).

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 4 052 грн 72 коп.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а; код ЄДРПОУ 40108866) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і спору Акціонерного товариства Українська залізниця (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61; код ЄДРПОУ ВП 41149437) основний борг у розмірі 957 956 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 14 369 грн 34 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) з Державного бюджету України 4 052 грн 72 коп. (чотири тисячі п`ятдесят дві грн. 72 коп.) судового збору, сплаченого в складі судового збору в сумі 18 422 грн 06 коп. згідно з платіжною інструкцією від 06.10.2023 № 639962 (#1396124998701), яка наявна в матеріалах справи № 904/5949/23.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.03.2024.

Суддя І.А. Рудь