Рішення № 117878251, 19.03.2024, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2024 року Справа № 903/62/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/62/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Малик Валерії Вячеславівни, м. Бориспіль, Київської області

до Фізичної особи-підприємця Щасливого Олега Миколайовича, м. Луцьк

про стягнення 11250 грн.,

в с т а н о в и в:

15.01.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 09.01.2024 Фізичної особи-підприємця Малик Валерії Вячеславівни про стягнення з Фізичної особи-підприємця Щасливого Олега Миколайовича 11250 грн. штрафних санкцій за зрив завантаження, а також 7000 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу, 3028 грн. витрат по сплаті судового збору.

До позовної заяви приєднано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та заву в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, в якій представник позивача просить відповідача надати відповіді на поставлені ним питання.

Ухвалою суду від 19.01.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволено клопотання позивача та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву; постановлено відповідачу до 19.02.2024 надати суду та позивачу розгорнуті відповіді на питання позивача в порядку ст.90 ГПК України, а саме:

1) повідомити, чи наявні у відповідача - ФОП Щасливого Олега Миколайовича, а саме:

- талон або інший документ, який підтверджує в`їзд/виїзд 03.01.2024 транспортного засобу RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 причіп SAMRO д.н.з. НОМЕР_2 на територію завантаження за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 130;

- акт або інший документ, який підтверджує завантаження/вивантаження виїзд 03.01.2024 транспортного засобу RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 причіп SAMRO д.н.з. НОМЕР_2 вантажем (паперовою продукцією) на території завантаження за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 130;

2) повідомити причини, чому в пункт завантаження 03.01.2024 о 08 год. 00 хв. на території за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 130 не прибув водій Щасливий Олег Миколайович транспортного засобу RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 причіп SAMRO д.н.з. НОМЕР_2 ?

3) повідомити причини, чому в пункті завантаження 03.01.2024 о 08 год. 00 хв. на території за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 130 не розпочалось завантаження транспортного засобу RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 причіп SAMRO д.н.з. НОМЕР_2 ?

4) повідомити чи будь-яка з сторін зверталась включно до 03.01.2024 в письмовому порядку щодо скасування (розірвання) заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1375 від 27.12.2023?

5) якщо будь-яка із сторін зверталась включно до 03.01.2024 повідомити, чи наявні у відповідача - ФОП Щасливого Олега Миколайовича письмові докази відмови (розірвання) заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1375 від 27.12.2023?

6) чи відбулось порушення п. 7 заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1375 від 27.12.2023 (зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки) зі сторони відповідача - ФОП Щасливим Олегом Миколайовичем ?

Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідачу - до його електронного кабінету.

Згідно із ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.01.2024 було доставлено до електронного кабінету відповідача 20.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, відповідач не подав відповіді на питання позивача в порядку ст.90 ГПК України та відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, на питання позивача не відповів справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

27.12.2023 між Фізичною особою-підприємцем Малик Валерією Вячеславівною та Фізичною особою-підприємцем Щасливим Олегом Миколайовичем було підписано заявку на здійснення міжнародного перевезення №1375, відповідно до умов якої: місце завантаження - Обухів; найменування вантажовідправника - КПК ПрАТ; адреса завантаження - 08700, м. м. Обухів, вул. Київська, 130; митниця відправлення - на місці; дата та час завантаження - 03.01.2024 на 08:00; вантаж (найменування) - паперова продукція; вага, кг (з тарою)/місць, од. - 15 т/ 38 палет; габарити, мм (об`єм, м3) - 120 м3; спосіб завантаження/додат - заднє, бокове; вимог. тип транс. засоб. - тент, обов`язково мати 4 поперечні фіксатори для закріплення вантажу; прикордонний перехід - Ягодин/Дорогуськ; місце розвантаження - Wohyn; найменування вантажоотримувача - WELMAX PAPER Sp. z o.o.; адреса розвантаження - Wohyn, 2A Bezwola St.; митниця призначення - відповідно до CMR, dsv Transport d.o.o; адреса митниці - Customs Service SP. ZO.O ul. Radzynska 8/10, 21-560 Miedzyrzoc Podlaski; дата розвантаження - 12/01/2024 8:00; вартість перевезення - 45000,00 грн.; форма оплати - софт на карту Приватбанк НОМЕР_5 Щасливий Олег Миколайович ; термін оплати - 40000 грн. в день вивантаження авто та отримання замовником скан/фото СМR, 5000 грн. на протязі 1-2 банківських днів після отримання замовником оригіналу СМR з відмітками про отримання вантажу та документів (п. 1 - 5 заявки).

Додаткові умови: 1) Обов`язкова наявність митного свідоцтва, СМR страхування, ременів для кріплення, комплекту СМR у кількості 12 шт. Водій обовязково присутній при завантаженні та розвантаженні продукції, дивиться за правильним розміщенням та кріпленням вантажу, а також за відповідністю завантаженої продукції з виписаними на неї документами; 2) Кузов а/м повинен бути з внутрішньої сторони темним (не пропускати сонячне світло), чистим, сухим, а також обов`язкова наявність противідкатних пристроїв «черевики» (2 шт.) та сигнального жилета; 3) Підтверджена перевізником через email-зв`язок дана заявка має юридичну силу і є підтвердженням з боку перевізника факту прийняття до виконання перевезення; 4) Норм. простій під митним оформленням та завантаження/розвантаження (включаючи вихідні та святкові дні) - 48 + 48 год; Усі додаткові витрати пов`язані з цим рейсом включені у вартість перевезення, а також вартість Т1 включена до фрахту; 6) Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за довірений йому для перевезення вантаж.(п. 6 заявки).

В пункті 7 заявки узгоджено, що штраф за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини перевізника становить 25% від суми перевезення.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач зобов`язався виконати перевезення вантажу за маршрутом м. Обухів Україна) - м. Wohyn, 2A, Bezwola St (Польща) та забезпечити подання автомобільного рухомого складу до пункту навантаження у строк, узгоджений сторонами заявці: дата та час завантаження 03.01.2024 о 8 год. 00 хв.

Проте, 03.01.2024 о 8 год. 00 хв. водій транспортного засобу RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 причіп SAMRO д.н.з. НОМЕР_2 Щасливий О.М. не прибув у пункт завантаження.

Як стверджує позивач, інформація від відповідача про затримку, технічну несправність автомобіля не надходила.

Внаслідок порушення відповідачем умов заявки № 1375 від 27.12.2023 було зірвано перевезення вантажу позивача.

У позовній заяві позивач посилається на те, що керуючись п. 7 «Штрафні санкції» заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1375 від 27.12.2023 до відповідача було застосовано штрафні санкції за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини перевізника у розмірі 11250 грн. 05.01.2024 позивач направив відповідачу претензію від 04.01.2024 на суму 11250 грн., до якої додав заявку на перевезення та розрахунок суми штрафу, направлення підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною та чеком «Укрпошти» (а.с. 9-12).

Відповідач відповіді на претензію не надав, штрафу добровільно не оплатив.

Несплата відповідачем у добровільному порядку штрафу стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 11250 грн. штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" визначено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Зі змісту договору-заявки №1375 від 27.12.2023 вбачається, що місце прийняття товару та місце його доставки знаходяться в двох різних країнах - Україна та Республіка Польща.

Судом встановлено, що договір-заявка від 27.12.2023 містить всі істотні умови щодо договору такого виду, та внаслідок його підписання між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (надалі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

У заявці від 27.12.2023 сторонами було узгоджено дату та час завантаження - 03.01.2023, 08:00 год.

У визначену в заявці дату та час завантаження автомобіля не відбулось, доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас ч. 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлене, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неприбуття автомобіля відповідача на завантаження у визначену в заявці дату та час є порушенням виконання зобов`язання, визначеного пунктом 1.5. заявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК України до неустойки відноситься штраф, який в свою чергу обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Саме такий вид неустойки передбачений п. 7. заявки.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Таким чином, штраф, передбачений п. 7 заявки, за зрив завантаження з вини перевізника становить 25% від суми перевезення, є таким видом штрафної санкції, що відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на наведені вище положення законодавства та порушення відповідачем умови п. 1.5. заявки, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф, визначений п. 7 заявки, що в загальному розмірі становить 11250 грн., виходячи з розрахунку: 45000,00 грн. х 25%, а тому позовні вимоги, заявлені позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Позивач у позовній заяві зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої (правової) допомоги становить 7000 грн.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується наданими представником позивача доказами:

-копією договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 04.01.2024;

- копією акту надання послуг від 08.01.2024 на суму 7000 грн.;

- копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1174721 від 04.01.2024;

- копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4523 від 26.07.2011;

- копією квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 08.01.2024 на суму 7000 грн.

Договір про надання правничої (правової) допомоги б/н від 04.01.2024 укладено між Фізичною особою-підприємцем Малик Валерією Вячеславівною як клієнтом та адвокатом Ясинецьким Олегом Анатолійовичем (а.с. 21).

Відповідно до п.2.1. договору адвокат приймає від клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги, пов`язаною з участю в Господарському суді Волинської області за позовною заявою ФОП Малик В.В. до ФОП Щасливий О.М. про стягнення грошових коштів, що включає в себе: надання консультацій, підготовка та подача претензії на суму 11205, 00 грн., підготовка та подача позовної заяви про стягнення грошових коштів, підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та інші процесуальні дії, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та порядку, визначеному цим договором. У випадку, якщо адвокат не може надати правничу (правову)допомогу особисто, він має право покласти виконання цього договору на іншу особу, при цьому адвокат залишається відповідальною особою в повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.

Згідно із п. 3.1. договору сторони дійшли взаємної згоди, що за надання правової (правничої) допомоги п.п 2.3.1. - 2.3.8. цього договору клієнт зобов`яжеться сплачувати адвокату гонорар на підставі акту надання послуг, який підписується сторонами (або їх представниками) та/або виставлених рахунків. Така оплата здійснюється не пізніше 72 годин з моменту підписання сторонами акту надання послуг або отримання клієнтом виставленого адвокатом рахунку (виставлення рахунку допускається шляхом направлення рахунку в електронному вигляді на адресу електронної пошти клієнта). В разі незгоди з виставленим рахунком, клієнт зобов`язаний протягом 24 годин з моменту отримання направить адвокату лист-незгоду, в якому детально викласти підстави відмови в оплати встановленого рахунку. Вважається, що клієнт погодився з обсягом наданої правничої (правової) допомоги, якщо не направив лист-незгоду протягом встановленого часу.

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів клієнтом на рахунок адвоката або будь яким іншим шляхом, що не суперечить чинному законодавству.

На виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 04.01.2024 ФОП Малик В.В. надано наступні послуги згідно з актом надання послуг від 08.01.2024:

- консультація від 04.01.2024 - 1 год. - 1 000 грн.;

- підготовка та подача претензії на суму 11205, 00 грн. від 04.01.2024 - 1 год. - 1000 грн.;

- підготовка та подача позовної заяви про стягнення грошових коштів - 4 год. - 4000 грн.;

- підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін - 1 год. - 1000 грн.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 7000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 7000 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав.

Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., документально підтверджені, обгрунтовані, у зв`язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щасливого Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Малик Валерії Вячеславівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

- 11250 грн. штрафу;

- 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.03.2024.

Суддя І. О. Якушева