Рішення № 11787796, 06.10.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2010 р. Справа № 8/96-38 За позовом Дочірнього підприємства “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Волинського обласного санаторію матері і дитини “Турія”,

с. Зелене Ковельського району

про стягнення 18 621 грн. 01 коп.

                                                             Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Іванов П.О., довіреність від 15.09.2010 року №277П

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач - дочірнє підприємство “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” просить стягнути з відповідача - Волинського обласного санаторію матері і дитини “Турія” 18 621 грн. 01 коп., в тому числі: 16 860 грн. 66 коп. основного боргу згідно договору від 29.01.2010 року №12-7701-10, 1521 грн. 16 коп. пені, 239 грн. 19 коп. річних та судові витрати по справі: 186 грн. 21 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у клопотанні від 30.09.2010 року №192 позовні вимоги визнає повністю, просить справу розглянути без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

29 січня 2010 року між дочірнім підприємством “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Волинської філії та відповідачем - Волинським обласним санаторієм матері і дитини “Турія” був укладений договір №12-7701-10, (далі договір, а. с. 5-12).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 29.01.2010 року №12-7707-10.

Згідно п. п. 1.1, 2.1, 4.4, 6.1, 7.2 договору позивач зобов’язувався передати відповідачу у власність природний газ для власних потреб в обсязі 16 тис. куб. м. (приймання – передача газу оформляється актом приймання – передачі газу, що підписується уповноваженими представниками сторін), а відповідач – прийняти та оплатити його виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання – передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. У разі невиконання відповідачем умов щодо оплати, останній сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 11.1 договору він діє в частині розрахунків за газ - до їх повного виконання.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 25 034 грн. 19 коп., про що сторонами підписано акти прийому – передачі природного газу від 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року (а. с. 13-14).

Відповідач в порушення умов договору отриманий природний газ оплатив частково, заборгованість в сумі 16860 грн. 68 коп. зобов’язувався погасити до 15.04.2010 року (лист від 31.03.2010 року №63, а. с. 18), проте заборгованість не погасив, претензію позивача від 17.05.2010 року №106 (а. с. 16) залишив без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача становить 16 860 грн. 66 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 239 грн. 19 коп. річних за період з 11.03.2010 року по 31.08.2010 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем умов щодо оплати, останній сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Нараховані позивачем 1 521 грн. 16 коп. пені за період з 11.03.2010 року по 31.08.2010 року підставні та підлягають до стягнення в силу п. 6 ст. 232 ГК України, п. 7.2 договору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 186 грн. 21 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Волинського обласного санаторію матері і дитини “Турія”,

с. Зелене Ковельського району, р/р 2600830110680 в «Промінвестбанк», м. Ковель, МФО 303194, код 13366151 на користь дочірнього підприємства “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”,

м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 260093011122 в ВАТ «Ощадбанк»,

МФО 322669, код 34821777

- 16 860 грн. 66 коп. основного боргу, 1521 грн. 16 коп. пені, 239 грн. 19 коп. річних, 186 грн. 21 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн.

00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 19 043 грн. 22 коп. (дев’ятнадцять тисяч сорок три грн. 22 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 06.10.2010 року

Суддя                                                   Кравчук А.М.