Рішення № 117875336, 12.03.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6904/22

Провадження № 2/463/116/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, об`єднану в одне провадження зі справою за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , просять встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті його батька ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/12 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/12 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 позовні вимогиобґрунтовує тим,що її батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної сумісної власності належав будинок АДРЕСА_1 , збудований ними за час шлюбу за спільні кошти подружжя та введений в експлуатацію на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №545 від 17 червня 1998 року «Про експлуатацію самовільно здійсненої прибудови до будинку АДРЕСА_1 та збудованого окремостоячого житлового будинку». Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 889 від 16 вересня 1998 року «Про присвоєння номера АДРЕСА_2 .

На підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 889 від 16 вересня 1998 року видане свідоцтво серії НОМЕР_3 від 07 жовтня 1998 року про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 .

Проте, незважаючи на оформлення права власності на житловий будинок на ОСОБА_7 , такий за правилами ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції від 1 квітня 1996 року належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки був збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповіту не залишив, відповідно належну йому 1/2 частку в будинку АДРЕСА_1 успадкували на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України в рівних частках, тобто по 1/4 кожна, як спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , які проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляли про відмову від спадщини.

Отже після смерті батька ОСОБА_1 успадкувала частину належного йому майна і стала власницею 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 , а її матір ОСОБА_7 стала власницею 3/4 часток цього будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_7 , яка на випадок своєї смерті заповітом, посвідченим Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою 12 лютого 2015 року за реєстровим №3-339, заповіла належне їй майно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на 04 травня 2017 року, день відкриття спадщини, їй виповнилося 58 років 4 місяці, згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому є непрацездатною, у зв`язку з чим має право на обов`язкову частку у спадщині матері незважаючи на зміст заповіту.

14 листопада 2017 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , реєстровий №3-3905, ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , реєстровий №3-3906, ОСОБА_5 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року у справі № 463/1031/19, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 05 липня 2022 року, вказані свідоцтва визнані недійсними.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 05 липня 2022 року зазначив, що після смерті ОСОБА_7 частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок склала 3/8 частин (1/4 частина житлового будинку, успадкована після смерті батька, + 1/8 обов`язкова частка у спадщині після смерті матері). Частка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за заповітом після смерті ОСОБА_7 склала по 5/16 часток.

31 серпня 2022 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. за заявою ОСОБА_1 зареєстровано спадкову справу ОСОБА_6 за № 69629197.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. від 31 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить її батькові ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на це майно.

Крім того, постановою державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. від 31 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить її матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з відсутністю виділеної частки у спільному майні подружжя та реєстрації права власності на частку ОСОБА_7 у спільному майні подружжя.

З урахуванням наведеного позивач змушена звертатися до суду із позовними вимогами про визнання права власності на спадкове майно, які просить задовольнити.

Ухвалою від 11.11.2022 постановлено вказану справу прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання 05.12.2022, яке у зв`язку з неявкою відповідачів було відкладено на 01.02.2023.

14.12.2022 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.72-98), у якому остання просить відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах у зв`язку із неналежним розрахунком часток у спадковому майні та у зв`язку із пропуском нею строків позовної давності. Зазначає, що вимога ОСОБА_1 про визнання за нею 1/4 будинку за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 є необґрунтованою, оскільки визначена без врахування частки його сина (батька відповідачів у справі) ОСОБА_8 у даному майні, який вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки усі члени родини на час відкриття спадщини проживали в одному будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільно господарство, здійснювали утримання господарських споруд, земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:008:0085, на якій розташовані два житлових будинки, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 та житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/8 обов`язкової частки у спадщині після смерті матері, а саме: будинку по АДРЕСА_1 , то вважає, що оскільки ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років, отримання особою пенсії на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність, а тому в особи, яка на момент відкриття спадщини не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але має право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов`язкову частку в спадщині не виникає.

Крім того, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 успадкував 1/3 частки після смерті ОСОБА_6 у будинку за адресою АДРЕСА_3 від усього будинку), то і частка ОСОБА_7 у спадщині після смерті чоловіка становила не 1/2 як зазначає позивач (1/4 від усього будинку), а 1/3 частки ОСОБА_6 (1/6 частки від усього будинку), тому розрахунок щодо 1/8 обов`язкової частки після смерті матері є не вірним. Вважає, що з врахуванням 1/3, яку успадкував ОСОБА_8 розрахунок повинен бути наступний: 2/3 частини будинку в цілому розділяється між трьома спадкоємцями за законом = 2/3:3= 2/3*1/3=2/9, оскільки обов`язкова частка встановлюється в розмірі половини частки, що спадкувалася б за законом, то 2/9:2=2/9*1/2=2/18=1/9.

Крім цього, оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_1 не звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті батька в строк 3 роки з дати його смерті, вважає, що вона пропустила строки позовної давності для звернення до суду з такою вимогою.

26.12.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.103-107), у якій останній звертає увагу на те, що згідно з довідками від 11 лютого 2019 року №1160 та №1161 на час смерті ОСОБА_6 з ним проживали і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а тому покликання представника відповідачів на наявність третього спадкоємця, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_8 є безпідставними і необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_6 не проживав, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, отже за правилами ст. ст. 1268, 1269 ЦК України відсутні передбачені законом підстави вважати його таким, що прийняв спадщину.

Розрахунок належної позивачу частки у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 наведений у постанові Верховного Суду від 05 липня 2022 року у справі № 463/1031/19, тому вважає, що підстави для перерахунку розміру належної позивачу частки в цьому будинку у даній справі відсутні.

Щодо строку позовної давності, то вважає, що такий слід відраховувати від дня відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину 31.08.2022, оскільки саме тоді позивач дізналася про порушення своїх прав, а не від дня смерті спадкодавця, як зазначає представник відповідача.

Ухвалою підготовчого засідання 01.02.2023 постановлено в задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про витребування доказів відмовити; Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнити; Зобов`язати Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» подати до суду протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали завірену копію інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 ; Зобов`язати Четверту Львівську державну нотаріальну контору подати до суду протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали завірені копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , зареєстрованої за №257, та спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 , зареєстрованої за №69629197, а судове засідання відкладено на 22.03.2023.

15.02.2023 на виконання вимог ухвали від 01.02.2023 з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори надійшли копії спадкової справи №257 після смерті ОСОБА_7 , та спадкової справи №496 після смерті ОСОБА_6 .

15.03.2023 від представника відповідачів надійшло клопотання про об`єднання вказаної справи в одне провадження зі справою №463/310/23 (провадження №2/463/837/23) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна конторі про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позовні вимогиобґрунтовують тим,що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер їхній дідусь, ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 їхня бабуся, ОСОБА_7 , яка мала у власності два житлових будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 набула на підставі Договору довічного утримання від 29 липня 1969 року, а будинок по АДРЕСА_1 виник внаслідок реконструкції літньої кухні будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Однак дані будинки належали померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності, оскільки вони перебували у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , видане 16 серпня 1954 року та збудований ними за час шлюбу на спільні кошти.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_7 та залишила заповіт, на підставі якого 14 листопада 2017 року державним нотаріусом Четвертої Львівської нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за якими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 успадкували по 1/2 будинку АДРЕСА_1 , однак такі рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2021 року були визнані недійсними.

ОСОБА_8 , батько позивачів, помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . Він був сином їхнього покійного діда, ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 від 23 лютого 1956 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , як батько і син, проживали у спільному будинковолодінні по АДРЕСА_1 , спільно вели господарство, спільно обслуговували господарські споруди, які знаходяться у будинковолодінні та спільно проводили всі роботи, що стосувалися даного будинковолодіння, тому на час смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_1 були спадкоємцями першої черги на час його смерті.

Оскільки ОСОБА_8 проживав у спільному будинковолодінні разом з батьком ОСОБА_6 , після його смерті заяву про відмову від спадщини не подавав, а тому спадщину прийняв, що відповідає положенням ст.1268, 1270 ЦК України, отже вважається таким, що успадкував належну йому частку майна і став власником 1/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, оскільки ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_8 від 10.12.2014, то не може звернутися за встановленням факту прийняття спадщини, між його сестрою ОСОБА_1 та його дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_3 існує спір про право спадкування, тому останні як спадкоємці ОСОБА_8 , які прийняли спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України так як з ним проживали та не заявили про відмову від неї, просять встановити факт прийняття спадщини їхнім батьком ( ОСОБА_8 ) після смерті його батька ( ОСОБА_6 ) в порядку позовного, а не окремого провадження.

Померлому ОСОБА_6 належала 1/2 частка будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Цю частку успадкували 3 його спадкоємці - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Частка ОСОБА_8 становить 1/6 частку будинку в цілому. Відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 успадкували після смерті батька по 1/12 будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 на час смерті на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частка будинку та 1/6 частка вказаного будинку - після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , отже її частка становить 2/3 частки будинку у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як спадкоємці за заповітом прийняли спадщину, подавали заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_7 , тому вважають, що їхня частка становить по 1/3 будинку по

АДРЕСА_2 , належить співвласникам у такому співвідношенні: ОСОБА_5 - 1/12 частка після смерті батька ОСОБА_8 та 1/3 частка після смерті бабусі ОСОБА_7 ; ОСОБА_3 - 1/12 частка після смерті батька ОСОБА_8 та 1/3 частка після смерті бабусі ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 - 1/6 частка будинку після смерті батька ОСОБА_6 .

Оскільки між спадкоємцями існує спір про право спадкування, а також померлий ОСОБА_6 та померлий ОСОБА_8 за життя документально не оформили право власності, даний спір можливо вирішити лише у судовому порядку, тому просять позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою підготовчого засідання від 22.03.2023 постановлено справу №463/6904/22 (провадження №2/463/476/23) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування об`єднати в одне провадження зі справою №463/310/23 (провадження №2/463/837/23) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна конторі про визнання права власності на майно в порядку спадкування, об`єднаній справі присвоїти №463/6904/22 (провадження №2/463/476/23); Клопотання про витребування доказів задовольнити; Зобов`язати Четверту Львівську державну нотаріальну контору подати до суду протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали завірені копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_8 .

У зв`язку з цим судове засіданні було відкладено на 04.05.2023, а в подальшому у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів на 21.06.2023 та за клопотанням відповідача на 27.07.2023.

14.04.2023 від представника ОСОБА_1 надійшов відзив (т.2 а.с.2-4) на позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті його батька ОСОБА_6 , а також про визнання за позивачами права власності на частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_8 , оскільки такі вимоги є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах Закону, а питання визначення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 було предметом дослідження у справі №463/1031/19 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Крім цього, при визначенні розміру часток у спадковому майні позивачі не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 463/1031/19, зокрема, в частині, що стосується права ОСОБА_1 на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_7 , а також визначення розміру часток у спадковому майні, що належать спадкоємцям.

Разом з цим ОСОБА_1 не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_7 , з врахуванням висновків Верховного Суду та розрахунку розміру належних позивачам часток, викладених у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 463/1031/19. Зокрема, ОСОБА_1 погоджується з висновками Верховного Суду про те, що частка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за заповітом після смерті ОСОБА_7 склала по 5/16 часток. Проти задоволення позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 не заперечує, в іншій частині позовних вимог просить відмовити за безпідставністю.

На виконання вимог ухвали від 01.02.2023 з Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на адресу суду 04.04.2023 надійшла інвентаризаційна справа на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а 05.04.2023 копія інвентаризаційної справи на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23.05.2023 на виконання вимог ухвали від 22.03.2023 з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №633 після смерті ОСОБА_8 .

В підготовчому засіданні 27.07.2023 задоволено клопотання представника відповідачів про виклик свідків і з урахуванням думки учасників справи постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.08.2023, яке неодноразово відкладалося, востаннє на 12.03.2024.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заперечили частково з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_1 заперечили з підстав, викладених у відзиві, та просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з підстав, викладених у їхній позовній заяві.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Сторонами визнано та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно їхніми внуками (дітьми ОСОБА_8 ).

Крім цього, сторонами визнано та підтверджується матеріалами справи, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули право власності, зокрема на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване за ОСОБА_7 , однак належало до спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 (т.1 а.с.166), ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 (т.1 а.с.140), ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 (т.1 а.с.125).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 27.09.1975 (т.1 а.с.54) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де до дня смерті - 23.08.2008 був зареєстрований також ОСОБА_6 (т.1 а.с.167 зворот) та з 21.10.1968 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 (т.1 а.с.126).

ОСОБА_3 з 01.12.1998 (т.1 а.с.52), а ОСОБА_5 з 14.10.2004 (т.1 а.с.53) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , де з 01.12.1998 до 20.01.2015 був зареєстрований також ОСОБА_8 (т.1 а.с.93 зворот).

Разом з тим, в ході розгляду справи, зокрема пояснень сторін та показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що хоча будинок АДРЕСА_2 є окремими об`єктами нерухомості, разом з тим останній переоблаштовано з літньої кухні, такі розміщені на одній земельній ділянці, мають спільне подвір`я, усі члени родини спілкувалися, дбали один про одного та фактично вели спільне господарство, що дає суду підстави вважати, що усі сторони постійно проживали разом із їхніми спадкодавцями на час відкриття спадщини, а тому згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

За вказаних обставин суд вважає встановленим, зокрема факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті його батька ОСОБА_6 , однак не вбачає підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в цій частині з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року №523/14489/15-ц, який відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинене враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин та відповідно до якого у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.6 постанови від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Предметом спору у цій справі є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який як зазначалося вище є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки набутий ними у власність за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З урахуванням наведеного на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 йому належала на праві власності та відповідно увійшла до складу спадщини 1/2 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи (т.1 а.с.163-175) вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не складав, а тому відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України право на спадкування за законом одержали спадкоємці першої черги, а саме: його дружина ОСОБА_7 та його діти ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , частки кожного з яких у спадщині відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України є рівними та відповідно становлять 1/6 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 (належна спадкодавцю 1/2 частка будинку поділена на трьох спадкоємців).

Таким чином після смерті ОСОБА_6 його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_8 стали власниками 1/6 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кожен, а його дружина ОСОБА_7 4/6 часток (1/6 частка в порядку спадкування + 1/2 частка у спільному майні подружжя).

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_8 , якому з урахуванням вищенаведеного на час смерті належала на праві власності та відповідно увійшла до складу спадщини 1/6 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи (т.2 а.с.38-47) вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не складав, а тому відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України право на спадкування за законом одержали його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також його мати ОСОБА_7 та дружина ОСОБА_9 , які відповідно успадкували 1/18 частці будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кожен (належна спадкодавцю 1/6 частка будинку поділена на трьох спадкоємців).

Таким чином після смерті ОСОБА_8 співвласникам будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належало по 1/18 частці кожному, ОСОБА_7 13/18 часток (належні їй 4/6 (12/18) частки + 1/18 частка в порядку спадкування = 13/18), а ОСОБА_1 3/18 частки (=1/6 набутій в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 ).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копії спадкової справи (т.1 а.с.120-162) вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_7 12.02.2015 склала заповіт, яким належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 заповіла своїм внукам: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному.

14.11.2017 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , реєстровий №3-3905, ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , реєстровий №3-3906, ОСОБА_5 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , які рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22.01.2021 (т.1 а.с.17-28) у справі № 463/1031/19, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 06.07.2022 (т.1 а.с.29-40) визнані недійсними з тих підстав, що такими порушено право ОСОБА_1 на обов`язкову частку.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на день смерті своєї матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , була непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 06 лютого 2017 року, якою встановлено, що право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 57 років 6 місяців, якщо вони народилися з 1 жовтня 1958 року по ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Судом встановлено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 мала б її дочка ОСОБА_1 , а також її син ОСОБА_8 , який не був живим на час відкриття спадщини, однак частка якого відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України перейшла до його дітей внуків ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Оскільки на час смерті ОСОБА_7 їй належали на праві власності та відповідно увійшли до складу спадщини 13/18 часток будинку за адресою: АДРЕСА_4 частка спадщини кожного зі спадкоємців за законом становила б 13/36 часток будинку, відповідно обов`язкова частка ОСОБА_1 у спадщині після смерті матері становить 13/72 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а решта спадщини, що становить 39/72 часток будинку (13/18(=52/72)-13/72) переходить до спадкоємців за заповітом, якими є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 39/144 кожному.

Таким чиномпісля смерті ОСОБА_7 співвласникам будинкуза адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить 50/144часток (1/6 (=24/144) частка набута в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 + 13/72 (=26/144) часток обов`язкова частка у спадщині після смерті матері ОСОБА_7 ), а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - по 47/144 часток кожному (належні по 1/18 (=8/144) частці в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8 + по 39/144 в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_7 ).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 50/144 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 47/144 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 та в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_7 , а тому позовні вимоги усіх позивачів підлягають до часткового задоволення.

При цьому, судом не можуть бути взяті до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на те, що Верховний Суд в постанові від 05 липня 2022 року зазначив, що після смерті ОСОБА_7 частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок склала 3/8 частин (1/4 частина житлового будинку, успадкована після смерті батька, + 1/8 обов`язкова частка у спадщині після смерті матері), частка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за заповітом після смерті ОСОБА_7 склала по 5/16 часток, оскільки предметом позову у справі №463/1031/19 були свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані відповідачам, а не визнання права власності на майно. Крім цього, вказані частки розраховані без врахування факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті свого батька ОСОБА_6 , оскільки такі не були предметом дослідження у цій справі.

В той же час, безпідставним суд вважає і посилання відповідачів на пропуск ОСОБА_1 позовної давності, оскільки як зазначалося вище, судом встановлено, що усі сторони постійно проживали разом із їхніми спадкодавцями на час відкриття спадщини, а тому згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, яка відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини. При цьому, абсурдним було б вважати батька відповідачів ОСОБА_8 , таким, що в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , а його сестру, позивача у справі, ОСОБА_10 за цих же обставин, такою, яка спадщину після його смерті не прийняла.

Крім цього, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 понесла 1162 грн. 50 коп. судових витрат на сплату судового збору (т.1 а.с.1), а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1073 грн. 60 коп. кожен (т.1 а.с.189).

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на її користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог по 565 грн. 11 коп. з кожного. Аналогічно пропорційно розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають стягненню з ОСОБА_1 і понесені ними судові витрати в сумі 976 грн. 97 коп. на користь кожного з них.

В той же час відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, оскільки розмір судових витрат, що покладено на ОСОБА_1 є більшим, а тому останню слід зобов`язати сплати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 різницю в сумі 411 грн. 86 коп. (976 грн. 97 коп. 565 грн. 11 коп.) кожному.

Керуючись ст.12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 50/144 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 47/144 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 та в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 47/144 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 та в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_7 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 411 грн. 86 коп. (чотириста одинадцять гривень вісімдесят шість копійок) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 411 грн. 86 коп. (чотириста одинадцять гривень вісімдесят шість копійок) судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач (відповідачза об`єднанимпозовом): ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_12 .

Відповідачі (позивачі за об`єднаним позовом): ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, адреса: 79008, м.Львів, вул.Зелена, 2.

Повне судове рішення складено 25.03.2024.

Суддя: Р.Я. Головатий