Рішення № 11787206, 13.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 жовтня 2010 р. Справа 2/162-10

за позовом: ТОВ "Асептиксервіс Україна" юридична адреса: 21017, м. Вінниця, вул. Липовецька, 6А; поштова адреса: 21050, м. Вінниця-50, а/с 8086

до: ФОП ОСОБА_1 21000, АДРЕСА_1

про стягнення 4984,56 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Салтинський С.С.- за довіреністю;

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Асептиксервіс Україна" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4 984,56 грн. заборгованості за отриманий товар.

За вказаним позовом ухвалою від 08.09.2010 року порушено провадження у справі № 2/162-10 та призначено до розгляду на 13.10.2010 року.

В судове засідання зявився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асептиксервіс Україна" продало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 водосточні системи, а саме: ринву, муфту ринви, кронштейн ринви, заглушку ринви праву, кут ринви зовнішній, кут ринви внутрішній, трубу, муфту труби, відвід труби двомуфтовий, відвід труби одномуфтовий, кронштейн труби, гвинт-шуруп з дюбелем (надалі товар), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000276 від 09.09.2009 року, обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін.

Загальна сума проданого товару позивачем відповідачу згідно видаткової накладної №РН-0000276 від 09.09.2009 року складає 4899,19 гривень.

Відповідно до умов усної домовленості ТОВ "Асептиксервіс Україна" зобов"язується передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов"язується оплатити товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Асептиксервіс Україна". Свій обов"язок передати товар відповідачу позивач виконав 09.09.2009 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000276 від 09.09.2009 року.

Протягом 2009 року відповідач не оплатив вартість отриманого товару у зв"зку з чим 28.01.2010 року позивач прд"явив ФОП ОСОБА_1 вимогу№14 від 28.01.2009 року про сплату боргу за отриманий товар на суму 4899,19 грн., однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

Згідно довідки АК ВРД "Київська Русь" №10612 від 12.10.2010 року надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Асептиксеріс Україна" від ФОП ОСОБА_1 за період з 09.09.2009 року по 07.10.2010 року були відсутні.

Позивач просить стягнути з відповідча крім основного боргу 3% річних за порушення ним виконання гршового зобов"зання.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем становить: 4899,19 грн. (сума боргу) + 85,37 (сума 3% річних) = 4984,56 грн.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму боргу відповідач не сплачує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до суду.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, позивач та відповідач зафіксували зміст правочину в одному документі - видатковій накладній з описанням найменування товару, асортименту, кількості, ціни за одиницю товару та загальну вартість товару, яку підписали в момент прийому передачі товару. Отже, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст.625 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.1, ч.3 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, відповідач зобов"язаний протягом семи днів від дня пред"явлення вимоги (28.01.2010 року день пред"явлення вимоги) оплатити позивачу суму боргу. Таким чином, починаючи з 04.02.2010 року (28.01.2010 року + 7 днів) відповідач порушує виконання зобов"язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кількість днів прострочення виконанння зобов"язання за період з 04.02.2010 року по 02.09.2010 року складає 212 днів, сума основного боргу становить 4899,19 грн., кількість днів в 2010 році становить 365 днів.

Отже, річні становлять: 4899,19 х 0,03% х 212 / 365 = 85,37 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 4899,19 грн. та 85,37 грн. річних підтверджуються наявними у справі документами, та не спростовані відповідачем, суд вважає суму боргу в розмірі 4899,19 грн. та 85,37 грн. річних доведеними позивачем.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, ч.1 ст.202, 205, 207, 509, 525, 526, 527, 530, 614, 625, 692, ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асептиксервіс Україна"(21017, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Липовецька, 6А, код ЄДРПОУ 33762632 р/р 2600979199001 в відділенні "Вінницької регіональної дирекції" АБ "Київська Русь" МФО 319092 ) 4899,19 грн. основного боргу, 85,37 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу юридична адреса: 21017, м. Вінниця, вул. Липовецька, 6А; поштова адреса: 21050, м. Вінниця-50, а/с 8086

3 - відповідачу 21000, АДРЕСА_1