Рішення № 11786758, 21.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2010Справа №2-22/1683-2009 За позовом – КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5

до відповідача – ДП «Кримські генеруючи системи», м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1

про стягнення 123803,24 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Марков Д.О., представник, дов від 19.01.2010 року

від відповідача – Рачев Д.К., представник, дов від 11.01.2010 року

Обставини справи:

Позивач - КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ДП «Кримські генеруючи системи», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 123803,24 грн., у тому числі: сума основного боргу – 122155,63 грн., пеню – 1446,81 грн., 3 % річних – 200,80 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням з боку відповідача зобов’язань з оплати наданих позивачем послуг щодо водопостачання та водовідведення за укладеним між сторонами договором на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації № 141 від 01.11.2006 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.04.2009 року провадження по даній справі зупинено до завершення розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ДП «Кримські генеруючи системи» на рішення Господарського суду АР Крим від 26.03.2009 року по справі № 2-22/265-2009.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.09.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

05.10.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд припинити провадження по справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 56903,16 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору з огляду на те, що на думку відповідача сума боргу повинна розраховуватись за тарифами, визначеними сторонами при укладенні договору. в той час як позивачем сума боргу розрахована за завищеними тарифами.

Позивач надав суду пояснення по справі просить суд позов задовольнити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений Договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 141 від 01.11.2006 року в редакції протоколу узгодження розбіжностей, а також угода від 01.12.2008 року, на підставі яких відповідачем споживалась вода та скидалися стоки.

Відповідно до угоди від 01.12.2008 року абзац 1 пункту 14.1. вищевказаного договору № 141 від 01.11.2006 року на водопостачання та водовідведення було викладено в новій редакції згідно з якою цей договір було продовжено до 31.12.2008 року включно.

Відповідно до п. 2.2 договору № 141 від 01.11.2006 року на водопостачання та водовідведення позивач приймає на себе зобов’язання забезпечувати відповідача питною холодною водою (ДОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобов’язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому, Абонент (відповідач) приймає на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж Водоканалу (позивача), через які Абоненту проводиться подача води і проводиться водовідведення, і/або які знаходяться на балансі Абонента, прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, згідно зазначеного у п. 2.2 предметом договору № 141 від 01.11.2006 року є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов’язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати за вказані послуги.

Також, відповідно до підпункту «а» п. 7.1, п. 7.2 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічільників), на об’єктах відповідача встановлені водоміри згідно додатку, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

При цьому, обсяг спожитої води підтверджується актами від 30.12.2008 року, в яких зафіксовано показання водолічільників, встановлених на об’єктах відповідача.

Окрім того, згідно з п. 4.2.1 договору № 141 від 01.11.2006 року в редакції протоколу узгодження розбіжностей до цього договору встановлено, що оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок водоканалу в розмірі 35% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться протягом 3 банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавались послуги за даним договором.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що укладений між сторонами договір є діючим, не визнаним недійсним в судовому порядку та не розірваним за рішенням суду.

Так, рішенням Господарського суду АР Крим від 26.03.2009 року у справі № 2-22/265-2009 за позовом ДП «Кримські генеруючи системи» до КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя», про визнання недійсним договору на водопостачання та відведення стоків № 141 від 01.11.2006 року – в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року у справі № 2-22/265-2009 апеляційну скаргу ДП «Кримські генеруючи системи» залишено без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 26.03.2009 року у справі № 2-22/265-2009 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року у справі № 2-22/265-2009 касаційну скаргу ДП «Кримські генеруючи системи» залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року та рішення Господарського суду АР Крим від 26.03.2009 року у справі № 2-22/265-2009 залишено без змін.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення та водопостачання за укладеним договором позивач виставив рахунок № 141 від 30.12.2008 року на суму 122155,63 грн., який відповідачем не оплачено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 122155,63 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 1446,81 грн., 3 % річних – 200,80 грн.

Так, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що 6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До того ж, згідно підпункту 11.1.1. п. 11.1. договору відповідач у разі прострочення оплати за послуги повинен сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ДП «Кримські генеруючи системи» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, рахунок № 26003301323131 в КРУ «Промінвестбанк», МФО 324430, ЄДРПОУ 30909683) на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) заборгованість в сумі 123803,24 грн., у тому числі: сума основного боргу – 122155,63 грн., пеню – 1446,81 грн., 3 % річних – 200,80 грн.

3.          Стягнути з ДП «Кримські генеруючи системи» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, рахунок № 26003301323131 в КРУ «Промінвестбанк», МФО 324430, ЄДРПОУ 30909683) на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 1238,03 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ДП «Кримські генеруючи системи» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, рахунок № 26003301323131 в КРУ «Промінвестбанк», МФО 324430, ЄДРПОУ 30909683) на користь КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.