Рішення № 117867163, 25.03.2024, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6569/23

Провадження № 2-а/345/5/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

головуючої - судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Русановського Івана Івановича, ГУНП в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 10.12.2023 поліцейським Калуського РВП старшим сержантом поліції Русановським І.І. винесено постанову серії ЕНА № 1097646 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої позивача ОСОБА_1 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.127КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 680 грн. Зокрема, згідно оскаржуваної постанови він 09.12.2023 року о 20.39 год у м. Калуш по проспекту Л. Українки, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, порушення мовлення, різкий запах алкоголю з порожнини рота, ходив проїжджою частиною, на зауваження не реагував, чим порушив п.4 ПДР України. Зазначає, що дана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки розгляд справи відбувся з грубим порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Так, постанова у справі про адміністративне правопорушення , передбачені в тому числі, статтею 127 КУпАП , виноситься а місці вчинення адміністративного правопорушення. Однак, постанова від 10.12.2023 року винесена без участі позивача, на наступний день після вчинення правопорушення 09.12.2023 року, при цьому, жодних викликів до відділу поліції для участі в розгляді справи йому не надходило, всупереч ст. 268 КУпАП права йому не роз`яснено. Також зазначає, що для кваліфікації за ч. 3 ст. 127 КУпАП необхідно обов`язково встановити факт сп`яніння, а відмова від проходження огляду на встановлення факту сп`яніння, за яку відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути кваліфікуючою ознакою за ч. 3 ст. 127 КУпАП. При винесенні даної постанови невідомо чим поліцейський керувався, адже жодних доказів про те, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння не має. І взагалі, на момент винесення вказаної постанови 10.12.2023 року о 00 год. 10 хв. позивач перебував вдома за своїм місцем проживання. Враховуючи вищевикладене, позивач просив скасувати оскаржувану постанову та провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127 КУпАП закрити.

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін і запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.02.2024 залучено до участі в даній адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області та запропоновано в п`ятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати суду відзив на позов.

До суду 05.03.2024 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень позовних вимог вказано, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 127КУпАП розглянута посадовою особою в межах наданих повноважень з дотриманням процедури розгляду справи, що підтверджується відеозаписами, які додані до відзиву, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.Окрім цього звертають увагу суду на те, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння, про що у подальшому було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП а також складено Постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, так як ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія та інші документи. Встановивши факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення поліцейський було його ознайомлено з ст. 63 КУ та ст.ст. 268, 289 КУпАП, від підпису за ознайомлення останній відмовився, так як був із сильними ознаками алкогольного сп`яніння та невдоволений ситуацією. А позиція, викладена позивачем у позові є хибною та неправдивою, такою, щоб уникнути відповідальності, яка спростовується відеофіксацією зовнішніх камер, встановлених в м.Калуш. А доводи, зазначені в позовній заяві позивача не звільняють його від адміністративної відповідальності, так як склад адміністративного правопорушення був . При цьому, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КУпАП.

07.03.2024 позивачем подана відповідь на відзив, в яких зазначив, що події, які мали місце 09.12.2023 відбувались абсолютно не так, як стверджує у відзиві відповідач. Оскільки, не можна брати до уваги твердження відповідача про те, що він попередньо керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки по справі за ст. 130 КУпАП судове рішення ще не прийнято і даний факт є недоведеним, як і вчинення ним правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки рішення суду про відмовлення у позові не набрало законної сили та оскаржується ним в апеляційному порядку. Повторно позивачем вказано, що розгляд справи відбувся з грубим порушенням вимог вищезазначеної Інструкції, і постанова була винесена поліцейським не на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, у суду наявні підстави для задоволення позову, так як поліцейський не представився та не пред`явив посвідчення, не проінформував його про вчинене ніби то ним правопорушення, не доведено факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння, поліцейський не повідомив, що ведеться відеофіксація, та не роз`яснив права, не складено постанову на місці вчинення правопорушення та не ознайомлено. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 127 КУпАП.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1097646 від 10.12.2023, зазначено, що позивач ОСОБА_1 09.12.2023 року о 20.39 год у м. Калуш по проспекту Л. Українки, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, порушення координації рухів, порушення мовлення, різкий запах алкоголю з порожнини рота, ходив проїжджою частиною, на зауваження не реагував, чим порушив п.4, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.127КУпАП (а.с.9).

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 5ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, відповідачем до відзиву долучено відеозаписи із нагрудної камери інспектора поліції та відеозапис з зовнішніх камер встановлених у м.Калуш (а.с.29).

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що він перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння ходив проїжджою частиною дороги , на зауваження не реагував, чим порушив п.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 127 КУпАП.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимогст. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями диспозиції ч. 1ст. 127 КУпАПпередбачена відповідальність у тому числі за перехід пішоходами проїзної частини у невстановлених місцях.

Відповідно до вимог п. 4.ПДРУкраїни пішоходам забороняється переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем порушено вимоги п. 4.ПДРУкраїни, а саме: останній здійснював перехід дороги, поза межами пішохідного переходу, декілька разів (ходив по проїжджій частині дороги).

Позивач на підтвердження неправомірності оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1097646 від 10.12.2023 щодо обставин події, яка відбулась 09.12.2023 року о 20.39 год, не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Як видно, обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , зводяться тільки до того, що відповідачем постанова, яка ним оскаржується не була винесена на місці вчинення правопорушення. Окрім того зазначає, що відповідачами не доведено факт перебування ним у стані алкогольного сп`яніння та порушено процедуру складання постанови: не представлено поліцейського, не роз`яснено права та не ознайомлено з постановою.

Поряд з цим, вказані доводи позивача спростовуються наданими суду відповідачем доказами.

Так, із наданого представником відповідача відеозаписом з автореєстратора патрульного автомобіля та з нагрудної камери працівників поліції долученого до матеріалів справи встановлено, що 09.12.2023 позивач знаходився біля транспортного засобу «CITROEN С4 д.н.з. НОМЕР_1 , файл відео_1.mp4 фіксує події, що мали місце 09.12.2023 загальною часовою протяжністю 06 хв. 57 с містить розмову поліцейського із свідком події, який розповів, що ОСОБА_1 рухався на авто та без причини зупинився посеред дороги, він подумав що водієві стало погано, але побачив що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння (запис від 00:00 00:17). На проміжку запису файл відео_1.mp4 01:30-01:34 працівник поліції просить пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи, позивач ОСОБА_1 відмовляється назвати своє прізвище, ім`я, по-батькові та не пред`являє документи. Повторно працівник поліції запитує прізвище ім`я по-батькові, на що ОСОБА_2 відповідає, що не буде казати своє ім`я (запис 04:34-04:38).

З дослідженого в судовому засіданні відео файла під назвою «Зовнішнє відео 2» чітко спостерігається як позивач (оранжева куртка) просто ходить проїжджою частиною дороги, переходить її у невстановленому місці.

Суд критично відноситься до посилань позивача викладених у відповіді на відзив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав достатніх, належних і достовірних доказів вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, оскільки дані твердження позивача повністю спростовуються переглянутими в судовому засіданні матеріалами відеофіксації вчиненого правопорушення, з яких достеменно встановлено, що позивач ходив проїжджою частиною дороги , переходив її у невстановленому місці, подія якого мала місце 09.12.2023 року о 20.39 год., тобто вчинив інкриміноване йому правопорушення.

Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ЕНА № 1097646 від 10.12.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

З огляду на змагальність сторін, позивачем ці відомості не спростовані, а твердження його про те, що постанова була складена не в час вчинення адміністративного правопорушення, суд розцінює критично, та так, що дана позиція позивача не звільняє його від вчиненої адміністративної відповідальності, так як склад адміністративного правопорушення був, що зафіксовано на відеофіксації.

Стосовно заперечень ОСОБА_1 , що поліцейським не доведено факту його перебування у стані алкогольного сп`яніння, то слід зазначити, що в даному випадку Законом не передбачено освідування спеціальним приладом «Драгер» чи в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння, а достатньо візуального огляду особи, натомість дії позивача, поведінка, свідчить про те, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння. Щодо надання позивачу можливості скористатись послугами адвоката, то на відео чітко проглядається, що поліцейські неодноразово роз`яснювали таке право (а.с.29).

Також, підстав вважати порушеним право ОСОБА_1 на захист, не ознайомлення його з правами відповідно до ст. 268 КУпАП, не роз`яснення йому факту відеофіксації, не вбачається, оскільки його було ознайомлено з його правами під час складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, що підтверджено відеофіксації ряду вчинених ним правопорушень.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п.4 ПДР України Правил дорожнього руху.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 3ст. 127 КУпАП.

Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Таким чином, самі лише заперечення позивача не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач, мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч.1 ст.8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Втім, доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.3 ст. 127 КУпАП та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.77КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , поліцейський Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Русановський І.І. діяв правомірно, в межах своїх повноважень у спосіб передбачений законом, оскаржувана постанова є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 241-246, 286 КАС України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Русановського Івана Івановича, ГУНП в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанову серії ЕНА № 1097646 від 10.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127 КУпАП залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: