Ухвала суду № 117865777, 25.03.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/11248/23

(1-кп/199/184/24)

УХВАЛА

25.03.2024 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023041630000664 відносно ОСОБА_2 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Дане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є всі підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. Прокурор вважала, що ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків сторони обвинувачення з метою зміни ними показів, оскільки свідки в ході спілкування з прокурором повідомили про факт дзвінків з боку родичів обвинуваченого та захисника на їх телефони, які просили змінити раніше надані покази. Прокурор вважала, що оскільки ОСОБА_2 після вчинення кримінального правопорушення проживав у місті Києві це вказує на те, що він переховувався від органу досудового розслідування та таким чином перешкоджав кримінальному провадженню. Крім того, на думку прокурора, враховуючи зміст обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 , а саме: вчинення умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення проти власності, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки, зважаючи на те, що ОСОБА_2 протягом іспитового строку неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований та не має офіційно підтверджених джерел доходів, існує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт. На думку захисника в обвинувальному акті дії ОСОБА_2 викладені як шахрайство, а тому невірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, яка затягує зміну обвинувачення і не дає можливість захисту укласти угоду про примирення з потерпілим.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , вважає, що на цей час є всі підстави для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Пунктом 5) ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_2 , який має непогашену судимість за вчинення умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, повторно в період іспитового строку за попереднім вироком, обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: крадіжки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

ОСОБА_2 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 18.12.2023 на строк до 15.02.2024, строк дії якого був продовжений ухвалою суду від 07.02.2024 до 06.04.2024.

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, ОСОБА_2 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_2 на цей час продовжує обвинувачуватися у вчиненні нового тяжкого кримінального правопорушення в період іспитового строку за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком на 3 роки.

Згідно досліджених в суді копій постанов суддів Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, винесених у відношенні ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках за наслідками розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, які набрали законної сили, обвинувачений в період іспитового строку був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП 1 раз, за ч. 5 ст. 126 КУпАП 2 рази, за ч. 3 ст. 130 КУпАП 9 разів із накладенням йому адміністративних стягнень у виді: штрафів, які не сплачені; позбавлення права керування транспортними засобами на загальний строк 127 років 5 місяців 14 днів; конфіскації транспортних засобів; адміністративного арешту 5 разів.

Викладена вище інформація щодо систематичного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, які посягають на безпеку дорожнього руху, у період іспитового строку за вироком суду, факт нового обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у період іспитового строку за вироком суду, з урахуванням того, що обвинувачений не має офіційного працевлаштування та офіційно-підтверджених джерел доходів, обґрунтовано вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення.

У той же час, суд вважає, що прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки свідки допитані, а представник потерпілого не виявила бажання давати пояснення суду.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_2 під вартою будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

При цьому, суд, враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу ОСОБА_2 в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на цей час не здатний запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, про що просила суд сторона захисту, не вбачається.

На підставі ч. 4 ст. 182, п. 2) ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 , майнового стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в разі внесення якої з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти він буде зобов`язаний виконувати покладені на нього ухвалою суду обов`язки.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 23.05.2024 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі звільнення обвинуваченого з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 23.05.2024 включно.

Попередити обвинуваченого, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, потерпілим, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_1